Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.09.2018 року у справі №552/1690/17

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 552/1690/17

провадження № 61-32401св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтава ради,

представники третьої особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави в складі судді Миронець О. К. від 03 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області в складі колегії суддів: Чумак О. В., Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В. від 07 листопада 2017 року

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з 2011 року він перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У період шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Життя у шлюбі не склалося на ґрунті несхожості характерів. Оскільки примирення та подальше збереження сім'ї неможливе, просив розірвати шлюб.

У подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив визначити місце проживання їх сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним за адресою: АДРЕСА_3.

В обґрунтування позову послався на те, що відповідач належним чином не приділяє уваги здоров'ю та вихованню дитини. Усупереч рекомендаціям лікарів щодо перебування дитини на домашньому режимі та забезпечення індивідуального догляду, у зв'язку із перенесеним захворюванням, ОСОБА_2 регулярно залишала дитину в дитячому закладі, який знаходиться в кінотеатрі. Згодом відповідач без його відому змінила місце проживання сина, позбавивши його можливості піклуватися про дитину та займатися його вихованням.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб, зареєстрований 28 січня 2011 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 52 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розірвано. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3.

Судове рішення мотивоване тим, що спільне життя сторін у подальшому є неможливим, тому наявні підстави для розірвання шлюбу. Задовольняючи позов в частині визначення проживання малолітнього ОСОБА_5 з батьком за його адресою, місцевий суд встановив, що батько фактично не має можливості бачитись з сином та піклуватися про нього, а доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком встановлена висновком органу опіки та піклування, який узгоджується з встановленими обставинами по справі та показами свідків.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду зазначив про те, що рішення місцевого суду відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

У листопаді 2017 року ОСОБА_6 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 07 листопада 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати зазначені судові рішення в частині вирішення позову про визначення місця проживання дитини.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушені норми статті 6 Декларації про права дитини, оскільки у зв'язку з визначенням місця проживання сина разом із батьком суперечить як інтересам дитини, так і порушує її права як матері. Вона має всі належні умови для проживання, навчання та розвитку дитини. Вважає, що в інтересах дитини та з метою забезпечення її розвитку у безпечному здоровому середовищі та для збереження її зв'язків із сім'єю доцільніше буде визначення малолітньої дитини з матір'ю. Крім того, зазначає, що батько дитини ОСОБА_1, є першим заступником міського голови та безпосереднім керівником служби у справах дітей Полтавської міської державної адміністрації, що свідчить про конфлікт інтересів, оскільки висновок служби у справах дітей Полтавської міської державної адміністрації винесено з порушенням Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 886 від 24 вересня 2008 року «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини».

Судові рішення в частині вимог про розірвання шлюбу до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

У лютому 2018 року від виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради надійшли заперечення на вищевказану касаційну скаргу, у яких заявник посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

У червні 2018 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2, у яких заявник указує на те, що ним батьківські обов'язки виконуються у повному обсязі і створено всі умови для гармонійного зростання сина в любові, турботі про нього і забезпеченні його всім необхідним відповідно до його віку та стану здоров'я, а тому при розгляді справи судами попередніх інстанцій дотримані всі норми національного та міжнародного законодавства.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частинами 2, 8, 9, 10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Суд установив, що 28 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 52.

У період шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На час розгляду справи син проживає разом із батьком.

Мати та батько малолітньої дитини проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати їх син.

Згідно із частинами першою, другою статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Европейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, &aти;100, ЕСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Рішенням Київської районної в м. Полтаві ради від 27 червня 2017 року затверджено висновок виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3. З висновку вбачається, що комісією проведено обстеження квартири АДРЕСА_3; встановлено, що для проживання дитини створені всі умови та доцільність проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_1

Також, як вбачається із зазначеного висновку, малолітній ОСОБА_5 має значні проблеми зі здоров'ям. Так, згідно інформації КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1», дитина з 05 березня 2016 року по 11 березня 2016 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в реанімаційному відділенні ДМКЛ з 05 березня 2016 року по 11 березня 2016 року. З 11 березня 2016 року його було переведено до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит». У зв'язку з тривалим стаціонарним лікуванням та відхиленням у стані здоров'я, комісією ЛКК від 23 листопада 2016 року рекомендовано перебування дитини на домашньому режимі та індивідуальний догляд зі сторони матері ОСОБА_2 з 01 грудня 2016 року по 24 червня 2017 року. Одночасно малолітньому було протипоказано перебування в колективному середовищі.

Проте, ОСОБА_2, згідно зазначеного висновку, проігнорувала рекомендації лікарів щодо перебування дитини на домашньому режимі, та неодноразово залишала його з 07 лютого 2017 року по 05 травня 2017 року у клубі Malur KIDS, який є закладом короткотермінового перебування в ньому дітей, без проведення навчальних занять та програм, де протягом дня він проводив від 2 до 6 год., що було небезпечним для дитини, враховуючи стан його здоров'я.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 10 жовтня 2017 року № 253 затверджено висновок виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно вказаного висновку органу опіки та піклування від 10 жовтня 2017 року, малолітній ОСОБА_5 з 16 вересня 2017 року проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_3. Ураховуючи те, що батько дитини, ОСОБА_1 створив належні умови для проживання, виховання, розвитку дитини, дбає про стан здоров'я, виховання, навчання дитини та в повному обсязі задовольняє його потреби, належним чином дбає про гармонійний розвиток сина, виконавчий комітет Київської в м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування, вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього разом з батьком ОСОБА_1

Відповідно до протоколу психологічної консультації ОСОБА_5, 24 червня 2011 року, проведеної психологом ОСОБА_8 12 жовтня 2017 року, дитина легко йде на контакт, зі слів хлопчика можна зробити висновок, що він має прихильність до батька, порушень у поведінці та розвитку дитини не виявлено. Під час спілкування з психологом дитина не проявляла ознак страху, тривожності та агресії. Психоемоційний стан дитини задовільний, ознак стресового стану не виявлено.

Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що ОСОБА_1 у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, що підтверджується відповідними довідками медичних установ. Має постійне місце роботи, за яким характеризується позитивно. Згідно довідки отримує стабільну заробітну плату, середній розмір якої складає 18 635 грн.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що враховуючи вік дитини, стан її здоров'я, прихильність дитини до батька, необхідно визначити місце її проживання з батьком, зазначене буде в повній мірі відповідати інтересам дитини.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про існування конфлікту інтересів при затвердженні висновку щодо визначення місця проживання дитини, оскільки батько дитини ОСОБА_1, є першим заступником міського голови та безпосереднім керівником служби у справах дітей Полтавської міської державної адміністрації не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських селищних рад. Виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради є окремою юридичною особою та при прийнятті рішень не підпорядковується Полтавській міській раді та її керівництву.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними, викладеним позивачем у апеляційній скарзі, та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 07 листопада 2017 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дитини - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило