Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.01.2020 року у справі №210/5290/17

Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 210/5290/17

провадження № 61-1228св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітов М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року в складі судді Ступак С. В. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року в складі колегії суддів Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органу попереднього (досудового) слідства та прокуратури.

В обґрунтування позову зазначала, що в період з 03 квітня 2006 року по 30 травень 2016 року вона безпідставно притягувалась до кримінальної відповідальності - підозрювалась і обвинувачувалась у вчиненні злочинів, передбачених частинами 3 та 4 статті 190 КК України.

Безпідставне притягнення її до кримінальної відповідальності, підозра та обвинувачення у вчиненні злочинів, у тому числі в особливо тяжкому злочині, передбаченого зазначеними нормами КК України, завдали їй значної матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з чим у березні 2016 року вона звернулась до начальника Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з заявою від 09 березня 2017 року, в якій просила визначити розмір завданої їй шкоди.

У відповідь на вказану заяву на її адресу надійшов лист № 48/8-2- 423ЄО від 04 квітня 2017 року заступника начальника Криворізького відділу поліції Гоптарєва О. І. про те, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом.

Вказує, що завдана їй моральна шкода полягає у безпідставному тривалому притягненні її до кримінальної відповідальності, що викликало у неї сильні нервові стреси, душевні переживання та моральні страждання, у зв'язку з чим позивачу завдана значна моральна шкода, яку вона оцінює в 1 171 200,0 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суди виходили з того, що посилання позивача на моральні страждання, які були завдані працівниками органу досудового слідства та прокуратури м. Кривого Рогу, є лише незгодою з процесуальними рішеннями, прийнятими в рамках кримінальних проваджень, ґрунтуються на особистих висновках позивача та не підтверджені належними і допустимим доказами, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Аргументи учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року.

Позивач просить скасувати оскаржені судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин статтю 1176 ЦК України та норми Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Вказує, що кримінальне провадження № 12014040230000895 закрите у зв'язку з відсутністю в діяннях обвинувачених осіб складу кримінальних правопорушень, а тому позивач незаконно притягувалася до кримінальної відповідальності, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 04 березня 2006 року старшим слідчим прокуратури міста Кривого Рогу Голубок М. В. порушена кримінальна справа № 58069329 відносно ОСОБА_2 за частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 190, частиною 3 статті 358 КК України, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за частиною 4 статті 190, частиною 2 статті 190 КК України, ОСОБА_1, ОСОБА_6 за частиною 4 статті 190 КК України.

Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2011 року кримінальна справа за обвинуваченням вказаних осіб повернута прокурору міста Кривого Рогу для проведення додаткового розслідування.

Постановою Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2013 року кримінальна справа № 58069329 повернута прокурору міста Кривого Рогу для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 залишено підписку про невиїзд.

Постановою Слідчого СВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Шамрай Д. А. від 29 грудня 2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040230000895, від 08 жовтня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України - у зв'язку з встановленою відсутністю в діянні ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення. Знято раніше накладені арешти на майно цих громадян.

Постановою першого заступника керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Рижковим О. В. про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 20 квітня 2016 року постанову слідчого СВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про закриття кримінального провадження № 12014040230000895 від 29 грудня 2014 року скасовано. Постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12014040230000895 та матеріали кримінального провадження направлено до СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області для проведення досудового розслідування. Відомості про прийняте рішення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Постановою слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Алабушкіним М. В. від 30 травня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040230000895 від 08 жовтня 2014 року, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України - у зв'язку з встановленою відсутністю в діянні підозрюваних осіб складу кримінальних правопорушень.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищеЗакону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

ОСОБА_1, звертаючись до суду з цим позовом, просила суд на підставі положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на її користь відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним перебуванням під слідством та судом на загальну суму 1 171 200 гривень.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина 2 статті 1176 ЦК України).

У пункті 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 року N 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених пункті 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15 вказано, що "відповідно до частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування".

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що "моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості".

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Як свідчить тлумачення статей 23, 1176 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не звернув увагу, що ОСОБА_1 як на підставу позовних вимог посилалася на надмірну тривалість досудового розслідування кримінальної справи, неодноразове повернення судом справи прокурору для проведення додаткових розслідувань та в подальшому закриття слідчим кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" є підставою для вішкодування моральної шкоди; не встановив період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, за який позивач має право на відшкодування компенсації моральної шкоди з урахуванням вимог розумності та справедливості, порушення прав ОСОБА_1, характеру і обсягу її страждань, не вирішив питання щодо розміру гарантованого законом розміру компенсації моральної шкоди та зробив передчасний висновок про необґрунтованість позовних вимог з підстав відсутності належних і допустимих доказів. Апеляційний суд вказані порушення не усунув.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року скасувати.

Передати справу № 210/5290/17 на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов