Постанова

Іменем України

08 липня 2021 року

м. Київ

справа № 644/4393/20

провадження № 61-5188св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Харківська міська рада,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко Інна Іванівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова під головуванням судді Глібко О. В. від 02 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Котелевець А. В., Хорошевського О. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко Інна Іванівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в два місяці.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся - ОСОБА_2.

Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини квартири, розташованої в АДРЕСА_1.

Згідно заповіту, складеного 07 грудня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Галіщевою О. А., належну ОСОБА_2 на праві власності частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вона заповідає онуку ОСОБА_1.

На обґрунтування свого позову як на поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, позивач зазначав, що він не проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини, не був з нею зареєстрований за однією адресою.

В зв'язку із запровадженням в Україні карантину, у встановлений законом для прийняття спадщини 6 місячний строк не мав можливості звернутися до нотаріальної контори з відповідною заявою, так як була зупинена робота міського транспорту.

Крім того, він перебуває на диспансерному обліку у КЗОЗ Обласному центрі профілактики і боротьби зі СНІДом з 02 червня 2015 року з діагнозом В.20.ІІ клінічна стадія, та за станом його здоров'я, який викликаний хворобою, яка вимагає постійного контролю з метою уникнення потрапляння вірусних інфекцій, що підтверджується наданою медичною довідкою, він тривалий час залишався на самоізоляції, 07 червня 2020 року стан його здоров'я погіршився, що змусило продовжити самоізоляцію до 18 червня 2020 року.

19 червня 2020 року він звернувся до приватного нотаріуса Браженко І. І. з заявою про прийняття спадщини, але нотаріус відмовила йому, посилаючись на пропуск строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про достатність доказів на підтвердження пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, зокрема, суд прийняв до уваги незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року представник Харківської міської ради - Голубенко О. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що судами попередніх інстанцій не була врахована та обставина, що спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_1 а із заявою про прийняття спадщини позивач звернувся лише 19 червня 2020 року, тобто з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому вважається таким що не прийняв спадщину.

Вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно оцінили встановлені у справі фактичні обставини, адже введення карантинних заходів та обмеження руху громадського транспорту не перешкоджало позивачеві звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини засобами поштового зв'язку.

Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 761/794/15-ц (провадження № 61-13789св18), у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17, від 04 червня 2020 року у справі № 601/1157/19 та від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.

30 квітня 2021 року цивільна справа № 644/4393/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим 13 грудня 2019 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а. с. 4)

У зв'язку зі смертю спадкодавця відкрилася спадщина, яка складається із 1/2 частини квартири, розташованої на АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 31 березня 2004 року та договором про визначення часток майна у спільній сумісній власності від 03 липня 2009 року.

07 грудня 2004 року ОСОБА_2 на користь онука ОСОБА_1 склала заповіт на належну їй на праві особистої власності частину квартири АДРЕСА_3, який посвідчено державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Галіщевою О. А., зареєстровано в реєстрі за № 2-5588.

Постановою приватного нотаріуса Браженко І. І. від 19 червня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої баби ОСОБА_2, в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не звернувся до органів нотаріату у встановлений строк шість місяців з дня відкриття спадщини, не подав заяву про прийняття спадщини та не має можливості застосувати норму закону щодо фактичного прийняття спадщини і встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з померлою.

З постанови нотаріуса встановлено, що після перевірки у спадковому реєстрі наявності заведеної спадкової справи, спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не заводилась, заяв про прийняття, відмову від спадщини або видачі свідоцтва про право на спадщину від інших спадкоємців не надходило. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося. В спадковому реєстрі наявна інформація про заповіт ОСОБА_2, інформації щодо зміни або скасування заповіту відсутня.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов'язків, але до моменту смерті не створює їх у нього.

Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною 1 статті 1235 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого частини 1 статті 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи вказують на те, що позивач є онуком ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та строк на подання заяви про прийняття спадщини після її смерті сплив ІНФОРМАЦІЯ_3.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, із заявами про прийняття спадщини її спадкоємці не зверталися.

Позивач на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем ОСОБА_2 та не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк.

На обґрунтування свого позову як на поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, позивач зазначав, що він не проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини, не був з нею зареєстрований за однією адресою. В зв'язку із запровадженням в Україні карантину, у встановлений законом для прийняття спадщини 6 місячний строк не мав можливості звернутися до нотаріальної контори з відповідною заявою, так як була зупинена робота міського транспорту. Крім того, він перебуває на диспансерному обліку у КЗОЗ Обласному центрі профілактики і боротьби зі СНІДом з 02 червня 2015 року з діагнозом В.20.ІІ клінічна стадія, та за станом його здоров'я, який викликаний хворобою, яка вимагає постійного контролю з метою уникнення потрапляння вірусних інфекцій, що підтверджується наданою медичною довідкою, він тривалий час залишався на самоізоляції. 07 червня 2020 року стан його здоров'я погіршився, що змусило продовжити самоізоляцію до 18 червня 2020 року.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Положень щодо поширення дій статтями 400, 401, 416 ЦПК України на вчинення нотаріальних дій, зокрема й тих, що пов'язані з можливим пропуском передбачених законодавством строків, немає.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 запроваджені протиепідемічні заходи, у зв'язку з чим на період дії карантину заборонялося здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньо обласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі; обмежувався прийом громадян у державних установах тощо,

Згідно вимог частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд вказував, що у судовому засіданні було досліджено медичну документацію та встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно не звернувся у встановлений законом строк після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, через неможливість самостійно дістатися до нотаріальної контори, в зв'язку із встановленням карантинних обмежень та за станом його здоров'я, який викликаний хворобою, що вимагає постійного контролю з метою уникнення потрапляння вірусних інфекцій, що підтверджується наданою медичною довідкою (а. с. 42).

Судами встановлено, що часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею ОСОБА_3 позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - з 12 червня 2020 року по 19 червня 2020 року минуло всього 7 днів, позивач є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір у спадкових справах, зокрема, щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини слід врахувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та дотримання принципу пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, оскільки перебіг хвороби ОСОБА_3 зумовлює йому суттєві обмеження щодо соціальних контактів, позивач є єдиним спадкоємцем, а часовий проміжок між закінченням встановленого шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини та зверненням із цим позовом є незначним, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позову суди попередніх інстанцій правильно врахували аргументи та доводи сторін, встановили фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зокрема, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, довів наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк а тому дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо неправильної оцінки судами попередніх інстанцій встановлених у справі фактичних обставин стосовно пропуску незначного строку для подання заяви про прийняття спадщини та перешкод, які стали на заваді позивачу для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 761/794/15-ц (провадження № 61-13789св18), у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17, від 04 червня 2020 року у справі № 601/1157/19 та від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18 колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення суперечать висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 25 квітня 2019 року в справі № 761/794/15-ц (провадження № 61-13789св18), колегія суддів відхиляє, так як ця постанова стосувалася інших фактичних обставин, а саме пропуску спадкоємцем строку для подання заяви про прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця.

У постанові від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17 Верховним Судом зроблено висновок про наявність підстав для задоволення позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у зв'язку із тривалою хворобою позивача, яка підтверджена відповідними доказами. Разом із тим Верховний Суд у цій постанові виклав правовий висновок про те, що проживання позивача за межами України не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 601/1157/19 зроблено правовий висновок про застосування норм статі 1272 ЦК України також вказано, що проживання за межами України, не є поважними причинами пропуску встановленого законом строку, що унеможливили чи в інший спосіб перешкодили йому вчасно здійснити своє право на подання заяви про прийняття спадщини, та не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення такої дії.

У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18 (провадження № 61-1883св19) зроблено правовий висновок про застосування статті 1272 ЦК України за фактичних обставин де велика відстань між місцем проживання спадкодавця та спадкоємця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску строку.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "РуїзТоріха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький