Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.06.2023 року у справі №2-3760/10
Ухвала КЦС ВП від 16.05.2018 року у справі №2-3760/10

Постанова

Іменем України

12 червня 2023 року

м. Київ

справа № 2-3760/10

провадження № 61-331св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Міміно»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Максюти Ж.І ., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Міміно» (далі - ТОВ «Міміно») про стягнення грошових коштів за договором про надання послуг.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 01 лютого 2010 року між ним та ТОВ «Міміно» укладено договір № 01/02 про надання послуг, відповідно до якого він зобов`язався надати послуги з реєстрації права власності за товариством на нерухоме майно - будівлю та споруди кафе, а ТОВ «Міміно» зобов`язалося сплатити йому грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн.

Також 01 лютого 2010 року на забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між ним, ОСОБА_2 та ТОВ «Міміно» укладено договір поруки № 01-02-10, згідно з яким ОСОБА_2 зобов`язалася солідарно відповідати за виконання товариством зобов`язань зі сплати йому грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн.

Однак ТОВ «Міміно» та ОСОБА_2 , як поручитель, своїх зобов`язань за договором про надання послуг від 01 лютого 2010 року № 01/02 не виконали.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «Міміно» та ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн.

У квітні 2010 року ТОВ «Міміно» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності.

Позовні вимоги ТОВ «Міміно» обґрунтовувало тим, що 01 лютого 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Міміно» укладено договір про надання послуг з реєстрації права власності на нерухомий об`єкт, відповідно до якого ТОВ «Міміно» зобов`язалося сплатити ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, а він, у строк до 01 березня 2010 року, зобов`язувався провести реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Однак ОСОБА_1 не виконав зобов`язань щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, ТОВ «Міміно» просило суд: визнати за ним право власності на нерухоме майно - кафе, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати ТОВ «Міміно» таким, що правомірно набуло право власності на нерухоме майно - кафе, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати право власності ТОВ «Міміно» на нерухоме майно - кафе, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом без введення об`єкта в експлуатацію.

Справа неодноразово переглядалась судами.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ТОВ «Міміно» задоволено.

Визнано за ТОВ «Міміно» право власності на будівлі та споруди кафе, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та складаються з: будівлі кафе літ. А-1, загальною площею 246,2 кв. м, прибудова літ. А-1, підсобна будівля літ. Д-1, загальною площею 8,4 кв. м, навіс літ. Б, навіс літ. В, навіс літ. Г, навіс літ. Е, навіс літ. Ж, навіс літ. З, навіс літ. И, навіс літ. Л, навіс з трапом літ. К, підпірна стінка № 1, сходів з пантусом № 2, хвіртки № 3, огорожі № 4, огорожі № 5, хвіртки № 6, підпірна стінка № 7, сходів № 8, хвіртки № 9, мостіння І.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У грудні 2021 року Дніпровська міська рада звернулася із апеляційною скаргою на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного від 22 лютого 2022 року прийнято до провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року, призначено справу до судового розгляду на 13 квітня 2022 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2022 року виправлено описку в резолютивній частині ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року. Зазначено: «Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, Дніпровської міської ради на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року.

Поновити особі, яка не брала участі у справі - Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року.

Зупинити дію рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року до закінчення апеляційного провадження у справі».

Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року касаційну скаргу ТОВ «Міміно» задоволено, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що зі змісту ухвали апеляційного суду від 22 лютого 2022 року про прийняття до свого провадження та призначення справи до апеляційного розгляду вбачається, що в ній не вирішувалося питання про поновлення строку на апеляційне оскарження особі, яка не брала участі у справі - Дніпровській міській раді, оскільки в ній відсутні обґрунтування підстав поновлення такого строку, не зазначено, чи виконані заявником вимоги суду про усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати заявником судового збору, без вирішення яких суд не мав правових підстав приймати справу до свого провадження та призначати її до судового розгляду.

Зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди підпорядкований змісту судового рішення, до якого вносяться зміни, тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно з оцінкою змісту виправленого судового рішення.

З огляду на наведене, ухвалу суду від 22 лютого 2022 року про прийняття до свого провадження та призначення справи до судового розгляду також не можна вважати законною та обґрунтованою, що є підставою для її скасування.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року залишено без руху.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявнику необхідно подати до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних причин його пропуску.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що з листа Управління правового забезпечення Дніпровської міської ради від 10 серпня 2017 року № 4/3-254, адресованого Комунальному підприємству «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради, вбачається, що до нього додано копію рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року, на яке апеляційна скарга Дніпровською міською радою подана лише 19 листопада 2021 року, тобто з пропуском строку (більше ніж через 4 роки).

Крім того, з Державного реєстру судових рішень вбачається, що Дніпровська міська рада неодноразово зверталась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовами до ТОВ «Міміно» (справи № 904/4306/17 та № 904/10689/17), що також свідчить про обізнаність Дніпровської міської ради про існування оскаржуваного рішення ще в 2017 році.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, щосуд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що Дніпровська міська рада лише 10 листопада 2021 року отримала та ознайомилася з повним текстом оскаржуваного рішення суду першої інстанції. До цього часу Дніпровська міська рада оскаржуване рішення суду першої інстанції не отримувала, з чого слідує, що й не була ознайомлена із його змістом.

Дніпровська міська рада вважає, що лист Управління правового забезпечення Дніпровської міської ради від 10 серпня 2017 року № 4/3-254, адресований Комунальному підприємству «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради не є доказом того, що Дніпровська міська рада була ознайомлена з повним текстом оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Міміно» на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У грудні 2021 року Дніпровська міська рада, як особа, що не брала участі у справі, звернулася до Дніпровського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року, у якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року, в частині вирішення зустрічних позовних вимог ТОВ «Міміно», та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в їх задоволенні.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 січня 2022 року у складі судді Бондар Я. М. апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду 13 січня 2022 року задоволено заяви суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П. про самовідвід.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2022 року справу призначено колегії суддів у складі: Ткаченко І. Ю. (суддя-доповідач), судді: Деркач Н. М., Пищида М. М.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року у складі судді Ткаченко І. Ю. апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Нікопольського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2022 року залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року задоволено заяву про самовідвід судді Деркач Н. М.

Ухвалою Дніпровського апеляційного від 22 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Максюти Ж. І., Пищиди М. М. прийнято до провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Нікопольського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року, призначено справу до судового розгляду на 13 квітня 2022 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2022 року виправлено описку в резолютивній частині ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року, зазначено: «Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, Дніпровської міської ради на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року.

Поновити особі, яка не брала участі у справі, Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року.

Зупинити дію рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року до закінчення апеляційного провадження у справі».

Ухвалу про виправлення описок апеляційний суд мотивував тим, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року, фактично відкрито апеляційне провадження, поновлено особі, яка не брала участі у справі - Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року та зупинено дію оскаржуваного рішення, проте в резолютивній частині не зазначено про відкриття апеляційного провадження, поновлення строку на апеляційне оскарження та зупинення дії оскаржуваного судового рішення.

У червні 2022 року ТОВ «Міміно» подало касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, у якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Нікопольського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року у іншому складі суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року касаційну скаргу ТОВ «Міміно» задоволено, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року залишено без руху, з наданням строку для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії такої ухвали, зокрема заявнику необхідно було звернутися із заявою про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

На виконання ухвали апеляційного суду, Дніпровська міська рада надала клопотання про усунення недоліків, в якому зазначила, що учасником справи Дніпровська міська рада не була, не була залучена у якості сторони у справі, не брала участі у розгляді справи, судових викликів не отримувала, як і не отримувала копію оскаржуваного рішення, про його існування дізналась під час ознайомлення уповноваженого представника з матеріалами справи 10 листопада 2021 року та 19 листопада 2021 року засобами поштового зв`язку направили апеляційну скаргу, яка отримана судом 07 грудня 2021 року.

Також Дніпровська міська рада наголошувала на тому, що до 10 листопада 2021 року не була обізнана про існування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а наявність листа Управління правового забезпечення Дніпровської міської ради від 10 серпня 2017 року № 4/3-254, адресованого Комунальному підприємству «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської, ради не може свідчити про ознайомлення із вказаним судовим рішенням.

Відповідно до листа Управління правового забезпечення Дніпровської міської ради від 10 серпня 2017 року № 4/3-254, адресованого Комунальному підприємству «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради, вбачається, що до нього додано копію рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Дніпровської міської ради задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статті 2 ЦПК України забезпечення апеляційного оскарження рішення суду - це одна з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Відповідно до частин першої та другої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року без руху, зазначив про необхідність надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважної причини його пропуску та доказами поважності пропуску цього строку.

Частиною третьою статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України.

Так, згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що з листа Управління правового забезпечення Дніпровської міської ради від 10 серпня 2017 року № 4/3-254, адресованого Комунальному підприємству «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради, вбачається, що до цього листа було додано копію рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року, на яке апеляційна скарга Дніпровською міською радою подана лише 19 листопада 2021 року, тобто з пропуском строку (більше ніж через 4 роки).

Крім того, з Державного реєстру судових рішень вбачається, що Дніпровська міська рада неодноразово зверталась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовами до ТОВ «Міміно» (справи № 904/4306/17 та № 904/10689/17), що також свідчить про обізнаність Дніпровської міської ради про існування оскаржуваного рішення ще в 2017 році.

Таким чином, Дніпровська міська рада недоліки, зазначені в ухвалі суду апеляційної інстанції від 10 листопада 2022 року, не усунула, зокрема не надала доказів поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, а наведені підстави для поновлення цього строку є неповажними.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, один з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та постановленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2020 року у справі «Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine» («Перетяка та Шереметьєв проти України»), заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22, 23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Melnik v. Ukraine» («Мельник проти України»), заява № 23436/03).

Також, ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Ponomaryov v. Ukraine» («Пономарьов проти України»), заява № 3236/03, § 41).

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуд не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 826/13606/16 (провадження № К/9901/4240/19), а також у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 509/5009/17 (провадження № 61-17416св19), від 12 березня 2021 року у справі № 683/2000/18 (провадження № 61-2374св20), від 12 серпня 2021 року у справі № 361/2422/21 (провадження № 61-7393св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 2-2251/08 (провадження № 61-6031св21).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

За змістом статей 12 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 цього Кодексу, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України.

Відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що Дніпровська міська рада пропустила строк звернення до суду з апеляційною скаргою і матеріали цивільної справи не містять доказів поважності причин його значного пропуску.

Доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Р. А. Лідовець

Д. Д. Луспеник