Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.04.2019 року у справі №488/1841/17

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 488/1841/17

провадження № 61-7062св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління комунального майна Миколаївської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління комунального майна Миколаївської міської ради (далі - Управління комунального майна) про стягнення вартості поліпшення майна в сумі 247 607 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 січня 2003 року позивач уклав з Фондом комунального майна Миколаївської міської ради, правонаступником якого є відповідач, договір оренди нежитлового приміщення (підвалу) загальною площею 211,88 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 .

У подальшому, за згоди відповідача, орендоване приміщення було відремонтовано, а його розмір збільшено на 23,7 кв.м., що було відображено у змінах до договору оренди від 01 травня 2003 року, а також підтверджено обстеженнями представника відповідача, проведеними 20 лютого 2010 року та 27 січня 2015 року.

ОСОБА_1 вказував, що ремонтні роботи відбувались на підставі договору підряду №8 від 07 лютого 2003 року, вартість яких склала 72 054,51 грн.

У квітні 2015 року він звертався з позовом про стягнення вартості невідокремлених поліпшень орендованого майна. Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 31 березня 2017 року позов у межах позовних вимог був задоволений на суму 34 694 грн.

Під час розгляду цього позову було проведено оціночно-технічну експертизу, яка встановила, що сума приросту вартості орендованого майна в результаті здійснення невідокремлених поліпшень за ринковими цінами на момент дослідження становить 282 301 грн. Отже він має право на отримання вартості поліпшень на суму 247 607 грн (282 301 грн - 34 694 грн).

ОСОБА_1 просив стягнути з Управління комунального майна на його користь 247 607 грн вартості невідокремлених поліпшень орендованого майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва в складі судді: Лазаревої Г. М. від 25 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Управління комунального майна Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 вартість невідокремлених поліпшень орендованого майна у розмірі 247 607 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, правомірність та обґрунтованість заявлених ним позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 247607 грн саме у вигляді відшкодування вартості невід`ємних поліпшень орендованого нежитлового приміщення (комунального майна) в повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу Управління комунального майна Миколаївської міської ради задоволено частково. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2018 року скасовано. Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління комунального майна Миколаївської міської ради про стягнення вартості невідокремлених поліпшень орендованого майна у розмірі 247 607 грн закрито. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління комунального майна Миколаївської міської ради з тим самим предметом та з тих самих підстав, по яких Апеляційним судом Миколаївської області вже вирішено спір та 31 березня 2017 року ухвалено рішення, що набрало законної сили, тобто у справі № 490/4005/15-ц та у справі, що переглядається, сторони, предмет та підстави позовів є тотожними. Тому на підставі статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

Аргументи учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати та залишити без змін рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження з підстави набрання законної сили судового рішення у справі № 490/4005/15-ц, яким частково задоволено позовні вимоги з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не відповідають дійсності. ОСОБА_1 зазначає, що предметом розгляду справи № 490/4005/15-ц була грошова сума у розмірі 34 694,00 грн, а предметом розгляду справи, що переглядається, є грошова сума у розмірі 247 607,00 грн. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав для закриття провадження у справі.

У червні 2019 року Управління комунального майна Миколаївської міської ради надіслало відзив на касаційну скаргу в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Відзив мотивований тим, що судом вже була розглянута справа в якій сторони, предмет та підстави позовів є тотожними. Тому на підставі статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2019 року справа призначена до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 02 січня 2003 року між Фондом комунальної власності Миколаївської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, а саме підвалу площею 211,88 кв. м по АДРЕСА_1 під зал ігрових автоматів та центр дозвілля.

01 травня 2003 року на підставі договору про зміни в договір оренди ОСОБА_1 отримав в оренду за вказаною адресою ще 23,7 кв. м площі під офіс та приймальню депутата. Вказаний договір неодноразово пролонговувався.

15 січня 2003 року Фонд комунальної власності Миколаївської міської ради розпорядженням №10-р надав ПП ОСОБА_1 дозвіл на проведення поліпшень вищезазначеного орендованого майна. 07 лютого 2003 року позивач уклав із приватним підприємством «Стег» договір підряду №8 на здійснення ремонтних робіт на суму 72 054,51 грн. Факт здійснення робіт також підтверджується представниками Миколаївської міської ради у довідці та акті обстеження вищезазначеного нежитлового приміщення.

У листопаді та грудні 2014 року та січні 2015 року Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, правонаступником якого є відповідач, повідомило ПП ОСОБА_1 про закінчення дії договору оренди приміщення 02 січня 2015 року та небажання його продовжувати.

28 квітня 2015 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, правонаступником якого є Управління комунального майна Миколаївської міської ради, про стягнення вартості невідокремлених поліпшень орендованого майна по АДРЕСА_1 з урахуванням індексу інфляції та 3% річних на суму 276 615,67 грн.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 31 березня 2017 року у справі № 490/4005/15-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 липня 2016 року у справі скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на суму 34 694 грн вартості невідокремлених поліпшень орендованого майна з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог.

При скасуванні рішення суду першої інстанції та закритті провадження у справі апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до Управління комунального майна Миколаївської міської ради з тим самим предметом та з тих самих підстав, по яких апеляційним судом Миколаївської області вже вирішено спір та 31 березня 2017 року ухвалено рішення, що набрало законної сили, тобто у вказаній справі та у справі, що переглядається, сторони, предмет та підстави позовів є тотожними.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-899цс16 зроблено висновок, що закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи. Підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі може бути лише наявність на час його ухвалення рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

У справі № 490/4005/15-ц ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з Управління комунального майна 34 694 грн вартості невідокремлених поліпшень орендованого майна.

Натомість у справі, що переглядається, ОСОБА_1 просив стягнути з Управління комунального майна 247 607 грн вартості невідокремлених поліпшень орендованого майна.

Цивільним законодавством не виключається, що предметом позову може бути лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що у справі № 490/4005/15-ц був інший предмет позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 березня 2019 року скасувати.

Передати справу № 488/1841/17 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Миколаївського апеляційного суду від 06 березня 2019 рокувтрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук