Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.09.2018 року у справі №127/26186/16

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 127/26186/16-ц

провадження № 61-44319св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Вінницької області, у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Зайцева А. Ю., Шемети Т. М.,

від 21 серпня 2018 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення у натурі частки зі спільної часткової власності.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно з договором купівлі-продажу від 14 серпня 1984 року він купив 8/25 частин будинку з відповідною часткою господарчих будівель

АДРЕСА_1 , яка складається з: сіней 1-1, кухні 1-2, кімнати 1-3, 1-4, загальною жилою площею 18,1 кв. м, веранди 1 та вбиральні «Г». Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів

від 04 червня 1987 року № 200 будинку АДРЕСА_2 було присвоєно № 7. Співвласниками інших частин будинку є ОСОБА_2 , якому належить 17/75 частин цього будинку та ОСОБА_3 , якій належить 34/75 будинку . Вказував, що має намір виділити свою частку, яка є відокремленою, має окремий самостійний вихід, у натурі.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд виділити йому у натурі наступні приміщення у житловому будинку АДРЕСА_5: 1 - тамбур, площею 4,4 кв. м, 1-1 - прибудова, площею 3,3 кв. м, 1-2 кухня, площею 4,8 кв. м, 1-3 - кімната, площею

7,6 кв. м, 1-4 - кімната, площею 10,5 кв. м загальною площею приміщень у житловому будинку з прибудовами 30,6 кв. м, а також надвірну

вбиральню «Г» відповідно до варіанту поділу, запропонованого у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07 серпня 2017 року № 018/17, без урахування самочинно збудованих, реконструйованих, перепланованих будівель.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області, у складі судді Жмудя О. О., від 15 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у спірному будинку наявні самочинно збудовані, реконструйовані, переплановані будівлі та приміщенні у кожній з частин, які знаходяться у користуванні співвласників. Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 21 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Виділено ОСОБА_1 із спільної часткової власності у натурі 8/25 частки житлового будинку з відповідною часткою господарчих будівель, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_5 , а саме: приміщення у житловому

будинку літ. А з прибудовами: 1 - тамбур, площею 4,4 кв. м, 1-1 - прибудова, площею 3,3 кв. м, 1-2 - кухня, площею 4,8 кв. м, 1-3 - кімната,

площею 7,6 кв. м; 1-4 - кімната, площею 10,5 кв. м, загальною площею приміщень у житловому будинку з прибудовами 30,6 кв. м, а також надвірну вбиральню «Г», відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи

від 07 серпня 2017 року № 018/17, без урахування самочинно збудованих, реконструйованих, перепланованих будівель. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у рівних частках у розмірі 2 800 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 376 ЦК України та норми Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція № 55), оскільки позивач просив виділити у натурі свою частку без врахування самочинно збудованих об`єктів, отже він має право на виділ своє частки. Можливість виділу частки позивача без врахування самочинно збудованих будівель встановлена висновком судової будівельно-технічної експертизи від 07 серпня 2017 року № 018/17. Приміщення, їх кількість та площа, які просив виділити позивач, співпадають з приміщеннями, вказаними у договорі купівлі-продажу, на підставі якого позивач став власником 8/25 частин спірного будинку.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах ОСОБА_2 , представник ОСОБА_3 -

ОСОБА_4 просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 зводяться до того, що встановивши наявність самочинно збудованих будівель, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість виділу позивачу у натурі його частки спірного будинку. Посилаючись на судову практику Верховного Суду, заявник зазначав, що питання поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. Вказував, що на розгляді суду першої інстанції перебуває справа № 127/18071/18 за позовом ОСОБА_3 ,

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом демонтажу самовільних будівель та споруд.

Касаційна скарга представника ОСОБА_5 - ОСОБА_4 обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував, що висновок судової будівельно-технічної експертизи встановлює лише технічну можливість виділу частки та не може стосуватись питання законності такого виділу й порушення прав інших співвласників. Суд апеляційної інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат, а також неправильно стягнув витрати на правничу допомогу, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданими касаційними скаргами.

04 жовтня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 належить 8/25 частин будинку АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14 серпня 1984 року, відповідно до якого позивач отримав у власність: сіни 1-1, кухню 1-2, кімнати 1-3, 1-4, загальною жилою площею 18,1 кв. м, веранду 1 та вбиральню «Г» (а.с. 7-8, 10-12).

Співвласниками інших частин зазначеного будинковолодіння є

ОСОБА_2 , якому належить 17/75 частин цього будинку та

ОСОБА_3 , якій належить 34/75 частин цього будинку.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 04 червня 1987 року № 200 існуючому будинку АДРЕСА_2 було присвоєно № 7.

З матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що у домоволодінні АДРЕСА_5 наявні самочинно збудовані, реконструйовані, переплановані будівлі та приміщення у кожній з частин, які знаходяться в користуванні співвласників.

Матеріали інвентаризаційної справи не містять відомостей про прийняття в експлуатацію самовільних прибудов.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 07 серпня 2017 року № 018/17 можливо з технічної точки виділити у натурі 8/25 частин будинку з відповідною часткою господарчих будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , без урахування самочинно збудованих, реконструйованих, перепланованих будівель. Такий виділ можливо провести по фактичному користуванню співвласників. Власнику 8/25 часток виділяються наступні приміщення в житловому будинку «літ. А» з прибудовами: 1 - тамбур, площею 4,4 кв. м, 1-1 - прибудова,

площею 3,3 кв. м, 1-2 - кухня, площею 4,8 кв. м, 1-3 - кімната,

площею 7,6 кв.м, 1-4 - кімната, площею 10,5 кв. м, загальною площею приміщень у житловому будинку з прибудовами 30,6 кв. м, також надвірну вбиральню Г. Такий виділ є єдиним технічно можливим, відповідає часткам співвласників (а. с. 71-95).

У висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 07 серпня 2017 року № 018/17 зазначено про наявність самочинно збудованих, реконструйованих, перепланованих будівель та приміщень в кожній з частин, які знаходяться у користуванні співвласників. У частині, якою користується ОСОБА_1 самочинними є прибудова, в якій розташована кімната, площею 14,2 кв. м, прибудова, в якій розташована веранда, площею 10 кв. м, гараж та будівля з гаражними воротами.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із частинами першою, третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією № 55.

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції № 55 поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції № 55 передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України).

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15.

Встановивши наявність самочинно збудованих, реконструйованих будівель та приміщень у кожній з частин спірного будинку, які знаходяться у користуванні співвласників, зокрема самовільно добудованих

ОСОБА_1 прибудови, в якій розташована кімната, площею 14,2 кв. м, прибудови, в якій розташована веранда, площею 10 кв. м, гаражу та будівлі з гаражними воротами, що суттєво змінюють характеристики об`єкту нерухомого майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та виділу в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, оскільки об`єкт нерухомого майна, до складу якого входять самочинно збудовані, у тому числі і позивачем, приміщення, які є суміжними з існуючими, не є об`єктами права власності, до узаконення самочинного будівництва не може бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами статей 364, 367 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції на вищезазначені положення законодавства уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про можливість виділення належної позивачу частки зі спільної часткової власності, не врахувавши, що до складу спірного житлового будинку та надвірних споруд входять самовільно переобладнані та самовільно побудовані, у тому числі і позивачем, споруди.

Після узаконення самочинно збудованих об`єктів позивач як співвласник житлового будинку зможе реалізувати своє право на виділ частки із цього майна, що є у спільній частковій власності.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи та правильно вирішив спір.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 ,представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 21 серпня 2018 року скасувати.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта