Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.07.2021 року у справі №536/432/20
Постанова КЦС ВП від 12.04.2022 року у справі №536/432/20

Постанова

Іменем України

12 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 536/432/20

провадження № 61-10416св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області, у складі судді Колотієвського О. О., від 05 лютого 2021 року, постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Чумак О. В., від 20 травня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 липня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО») про захист прав споживача страхових послуг, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 27 березня 2019 року між сторонами укладено договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту строком дії з 13 квітня 2019 року

до 12 квітня 2020 року, предметом якого є страхування майнових інтересів позивача, пов`язаних із володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем марки Mazda СХ5, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Страхова сума на одного потерпілого становила: 200 000 грн - за шкоду заподіяну життю і здоров`ю, 100 000 грн - за шкоду заподіяну майну, 0 грн - розмір франшизи.

08 листопада 2019 року о 16 год 49 хв в с. Піщане Кременчуцького району Полтавської області по вулиці Київській, 37-А відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі належного позивачу автомобіля та автомобілів ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_2 і Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження автомобілів.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 193

від 20 листопада 2019 року розмір завданого йому внаслідок ДТП матеріального збитку складає 206 287, 98 грн.

Позивач стверджував, що 08 листопада 2019 року повідомив відповідача про настання страхового випадку, однак завдана йому майнова шкода відшкодована не була.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» страхове відшкодування в розмірі 100 000 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення починаючи із 16 листопада 2019 року і до моменту виконання рішення,

3 % річних від простроченої суми страхового відшкодування починаючи із

16 листопада 2019 року і до моменту виконання рішення, пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування за період із 16 листопада 2019 року до моменту виконання рішення, а також 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що в основу заявлених позовних вимог покладено електронний поліс № 118380591 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27 березня 2019 року, за умовами якого у страховика не виникає обов`язку відшкодування шкоди, заподіяної при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну третіх осіб.

Короткий зміст оскаржених судових рішень апеляційного суду

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2021 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 20 липня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2021 року, змінено в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог, наведених в мотивувальній частині.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» 14 100 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів виходила з відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, на підтвердження дотримання позивачем Умов добровільного страхування наземного транспорту (далі - Умови), які є невід`ємною частиною укладеного між сторонами договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту «Наша Автоцивілка» та з якими позивач погодився, шляхом підписання електронної заявки страхувальника, що вказує на відсутність підстав для виплати йому страхового відшкодування.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, пені та моральної шкоди є похідними від вимоги про стягнення страхового відшкодування, обов`язок щодо виплати якого у ПрАТ «СК «ВУСО» не виник.

Заявлений відповідачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є документально підтвердженим, відповідає критерію співмірності, складності справи та ціни позову.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційних скаргах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2021 рокускасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції; додаткове рішення апеляційного суду від 20 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ПрАТ «СК «ВУСО» про ухвалення додаткового рішення.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

22 червня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

26 липня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на додаткове рішення Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на додаткове рішення суду апеляційної інстанції.

У серпні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Підставою касаційного оскарження рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2021 року заявник вказав відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Вказує, що суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду докази виплати позивачу страхового відшкодування страхувальником винної в ДТП особи - приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» (далі - ПрАТ «АСК «ОМЕГА»), подані відповідачем з порушенням встановленого законом строку.

Вважає, що одержання ним страхової виплати від страхувальника винної в ДТП особи не може бути легітимною підставою для відмови йому у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО». Виплачена йому ПрАТ «АСК «ОМЕГА» сума страхового відшкодування не перевищує розміру завданих йому реальних збитків.

Суди не досліджували Правила № 03-02 добровільного страхування наземного транспорту, зареєстровані в Держфінпослуг 16 грудня 2008 року за № 0681722.

Також звертає увагу, що договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту був складений в електронному форматі та підписаний електронно-цифровими підписами сторін.

ПрАТ «СК «ВУСО» не ознайомило його з правилами та умовами добровільного страхування наземного транспорту за пакетом «Наша Автоцивілка».

В матеріалах справи відсутні примірники цих правил та умов з підписом позивача про ознайомлення з ними, у зв`язку з чим встановлені у них додаткові, порівняно з вимогами закону, обмеження та підстави відмови у виплаті страхового відшкодування не можуть поширюватися на нього.

Стверджує, що апеляційний суд не дослідив причини тривалого порушення ПрАТ «СК «ВУСО» вимог пунктів 2, 3 частини першої статті 988 ЦК України щодо обов`язку страховика вжити заходів до оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові, а також чи приймалося відповідачем рішення про відмову у здійсненні йому страхової виплати, про яке позивача було повідомлено належним чином.

Вважає, що дії ПрАТ «СК «ВУСО» вказують на нечесну підприємницьку практику, а положення підпункту 9.5.1 пункту 9.5, пункт 9.9, підпункту 10.1.16 пункту 10.1 Умов є несправедливими. Положення Умов суперечать пунктам 1.5, 8.2., 8.3, 8.4, підпункту 10.3.9 пункту 10.3, підпункту 10.4.7 пункту 10.4, абзаців першого-третього пункту 14.12, абзацу другого пункту 14.29 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №03-02, затвердженим в.о. голови правління ПрАТ «СК «ВУСО» 01 жовтня 2008 року (з наступними змінами і доповненнями).

Також вказує, що ухвалюючи додаткове рішення, суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 12 липня 2019 року у справі № 904/4494/18, від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 641/3070/17,

від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, від 27 січня 2020 року у справі № 690/408/17, у додаткових постановах Верховного Суду від 06 березня

2019 року у справі № 922/1163/18, від 04 грудня 2018 року у справі

№ 911/3386/17, а заявлений відповідачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є недоведеними та неспівмірним зі складністю справи і витраченим адвокатом часом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданих в серпні та вересні 2021 року відзивах на касаційні скарги,

ПрАТ «СК «ВУСО» просить постанову Полтавського апеляційного суду

від 20 травня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 липня

2021 рокузалишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником Mazda СХ5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Цивільно-правова відповідальність водія вказаного автомобіля застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» згідно електронного полісу № 118380591 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27 березня 2019 року.

27 березня 2019 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_1 укладено електронний договір (поліс) № 5033600 добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту «Наша Автоцивілка», шляхом прийняття публічної оферти щодо добровільного страхування наземного транспорту та Умов, що розміщені на сайті страховика. Строк дії вказаного договору - з 13 квітня 2019 року по 12 квітня 2020 року, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Mazda CX-5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Страхова сума (ліміт відповідальності) становить 100 000 грн, сума франшизи - 0 грн.

В електронній заяві страхувальника ОСОБА_1 підтвердив факт ознайомлення з Правилами та Умовами страхування ПрАТ «СК «ВУСО» та погодився з ними.

Відповідно до пункту 9.1.2 Умов страхове відшкодування виплачується страховиком тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розміри збитку.

Пунктом 9.2 Умов визначено, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку, для визначення розміру збитку, Страховик або уповноважена ним особа (аварійний комісар) складає Кошторис збитків, в який включається вартість запасних частин, деталей, матеріалів (з урахуванням або без урахування зносу, згідно умов цього договору) і ремонтних робіт за винятком витрат, пов`язаних зі зміною і/або поліпшенням, профілактичним ремонтом та обслуговуванням обладнання ТЗ.

Кошторис збитків складається на момент настання страхового випадку на підставі рахунку СТО, обраної Страховиком. Вказані документи повинні містити повний перелік робіт, їх вартість, а також вартість запчастин і матеріалів, необхідних для виконання ремонту (пункт 9.2.1 Умов).

Виплата страхового відшкодування здійснюється Страховиком на рахунок СТО, обраної Страховиком, а при повній загибелі застрахованого транспортного засобу на рахунок, вказаний Страхувальником

(пункт 9.9 Умов).

08 листопада 2019 року о 16.49 годі ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_2 під час руху в с. Піщане Кременчуцького р-ну Полтавської обл. по вул. Київській, 37-А, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, та скоїв зіткнення з автомобілем марки Mazda CX5, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який зупинився попереду та який, в свою чергу, зіткнувся з автомобілем марки Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Внаслідок ДТП автомобіль, який належить позивачу, отримав механічні пошкодження.

Постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області

від 20 грудня 2019 року у справі № 536/1731/19, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП України.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП була застраховано в ПрАТ «АСК «ОМЕГА» згідно полісу обов`язкового страхування № АО/1851582 від 06 серпня 2019 року.

08 листопада 2019 року ПрАТ «СК «ВУСО», а 12 листопада 2019 року

ПрАТ «АСК «ОМЕГА» отримали від ОСОБА_1 повідомлення про настання страхового випадку 08 листопада 2019 року.

14 листопада 2019 року на замовлення відповідача, представником

ТОВ «Асистуюча компанія «Укравтоекспертиза» було оглянуто автомобіль позивача та складено акт (протокол) огляду ТЗ - заява на виплату.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 193

від 20 листопада 2019 року вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля марки Mazda CX5, реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок ДТП, яка сталася 08 листопада 2019 року, з урахуванням втрати товарної вартості складає 206 287, 98 грн.

ПрАТ «АСК «ОМЕГА» здійснено виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в межах страхової суми (ліміту відповідальності) у розмірі 99 000 грн.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2021 року не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2021 року підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області

від 05 лютого 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду

від 20 травня 2021 року

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України № 85/96-ВР

від 07 березня 1996 року «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР) страхування може бути добровільним або обов`язковим.

Пунктом 3 частини першої статті 20 Закону № 85/96-ВР передбачено, що при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені статтею 991 ЦК України та

статтею 26 Закону № 85/96-ВР.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону (частина друга статті 26 Закону № 85/96-ВР).

Згідно з пункту 9.2 Умов, які є невід`ємною частиною договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту «Наша Автоцивілка» при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку, для визначення розміру збитку, страховик або уповноважена ним особа (аварійний комісар) складає кошторис збитків, в який включається вартість запасних частин, деталей, матеріалів (з урахуванням або без урахування зносу, згідно умов цього договору) і ремонтних робіт за винятком витрат, пов`язаних зі зміною і/або поліпшенням, профілактичним ремонтом та обслуговуванням обладнання ТЗ.

Кошторис збитків складається на момент настання страхового випадку на підставі рахунку СТО, обраної страховиком. Вказані документи повинні містити повний перелік робіт, їх вартість, а також вартість запчастин і матеріалів, необхідних для виконання ремонту (пункт 9.2.1 Умов).

Згідно пункту 9.5.1 Умов сторони домовилися, що страхове відшкодування за цим договором виплачується лише за умови, що страхувальник та його представник не отримав страхове відшкодування від страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків. У випадку встановлення факту отримання страхувальником страхового відшкодування від страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, після виплати страхового відшкодування за цим договором, страхувальник протягом 5 робочих днів з моменту отримання вимоги страховика зобов`язаний повернути отримане страхове відшкодування за цим договором в повному обсязі.

Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на рахунок СТО, обраної страховиком, а при повній загибелі застрахованого транспортного засобу на рахунок вказаний Страхувальником (пункт 9.9. Умов).

Відповідно до пункту 10.1.16 Умов страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник (його представник) отримав страхове відшкодування по події за іншим договором страхування. Норма цього пункту застосовується незалежно від розміру отриманого страхувальником (його представником) відшкодування за іншим договором страхування.

Встановивши, що ОСОБА_1 не дотримався порядку визначеного Умовами, а саме не погодив із страховиком кошторис збитків, складений погодженою страховиком СТО та отримав страхове відшкодування від страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 про відшкодування шкоди на підставі укладеного між сторонами договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту «Наша Автоцивілка» від 27 березня 2019 року.

Висновки апеляційного суду у розглядуваній справі узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 лютого

2021 року у справі № 591/1947/18 (провадження № 61-19332св19).

Якщо ОСОБА_1 вважає, що вартість завданого йому майнового збитку, пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП перевищує виплачений йому розмір страхового відшкодування, він має право звернутися до особи, винної у заподіянні таких збитків з вимогою про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказував, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги Умови, розміщені на веб-сторінці страховика https://vuso.ua/, з якими ПрАТ «СК «ВУСО» його не ознайомило.

Такі доводи підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються страховиком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим страхувальник має підтвердити, що на час укладення відповідного договору страхування діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач страхових послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку можливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови, що розміщені на офіційному

сайті відповідача (https://vuso.ua/publichnaja-oferta/oferty-sk-vuso-html) змінювалися 4-и рази. На веб-сторінці страховика опубліковано всі редакції пропозиції про укладення електронного договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту «Наша Автоцивілка», які діяли в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, а саме для договорів, укладених з 03 лютого 2018 року по 30 березня 2021 року, з 31 березня

2021 року по 15 липня 2021 року, з 16 липня 2021 року по 05 листопада

2021 року та з 06 листопада 2021 року (чинна редакція). При цьому, дія попередніх редакцій пропозиції припиняється у зв`язку з оприлюдненням нової редакції (нових редакцій) пропозиції. Укладені договори діють на умовах пропозиції, що діяла протягом відповідного періоду.

Уклавши електронний договір добровільного страхування наземного транспорту за програмою «Наша Автоцивілка» у порядку, визначеному Законом України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію», страхувальник своїм електронним підписом засвідчив факт та згоду з умовами цього договору, підтвердив свої права та обов`язки за цим договором і погодився з ними. Фактично своїм електронним підписом ОСОБА_1 підтвердив свою здатність виконувати умови цього договору, а також те що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими та прийнятними для себе.

Тобто, умови договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту «Наша Автоцивілка»

від 27 березня 2019 року були доведені страхувальнику, ОСОБА_1 з такими умовами був ознайомлений та погодився з ними, про що свідчить його електронний підпис.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення

ПрАТ «СК «ВУСО» дій, що мають ознаки нечесної підприємницької практики.

Посилання позивача на несправедливість окремих умов договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту «Наша Автоцивілка» від 27 березня 2019 року (підпункт 9.5.1 пункту 9.5, пункт 9.9, підпункт 10.1.16 пункту 10.1 Умов) та їх невідповідність принципу добросовісності, що є наслідком погіршення його становища, як споживача, спростовані змістом укладеного між сторонами правочину та не узгоджуються з матеріалами справи.

Дата виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування ПрАТ «АСК «ОМЕГА» (25 січня 2021 року) вказує на неможливість подання доказів на підтвердження цієї обставини разом із заявою по суті справи з причин, що не залежали від відповідача.

Суд апеляційної інстанції також правильно виходив з того, що оскільки вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, пені та моральної шкоди є похідними від вимоги про стягнення страхового відшкодування, обов`язок щодо виплати якого у ПрАТ «СК «ВУСО» не виник, то і підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.

В поданих у вересні 2021 року ОСОБА_1 до Верховного Суду поясненнях щодо відзиву на касаційну скаргу викладено клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 761/19072/18.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висновків викладених у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 761/19072/18 та вважає, що відсутні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , подаючи касаційну скаргу на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області

від 05 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 20 травня 2021 року не зазначав підставою касаційного оскарження

пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2021 року без задоволення, а оскарженої постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, зміненого за результатами апеляційного перегляду - без змін.

Щодо додаткового рішення Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2021 року

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 14 листопада 2018 року у справі

№ 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.

В поданому у травні 2021 року відзиві на уточнену апеляційну скаргу відповідач зазначив розмір судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з апеляційним переглядом справи (15 000 грн), та повідомив про намір подати до суду відповідні документи в п`ятиденний строк після ухвалення рішення.

24 травня 2021 року відповідач надав апеляційному суду заяву про розподіл судових витрат та договір про надання правової допомоги № 1-20 КЮО

від 20 січня 2020 року, укладений між адвокатом Сокол Д. І. та ПрАТ «СК «ВУСО» (далі - договір № 1-20 КЮО); детальний розрахунок робіт (наданих послуг), виконаних для надання правничої (правової) допомоги від 21 травня 2021 року.

Крім того, матеріали справи містять копії довіреностей від 20 січня

2020 року та від 04 січня 2021 року на представництво інтересів ПрАТ «СК «ВУСО» адвокатом Сокол Д. В., копію свідоцтва ОСОБА_3 про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8569/10 від 27 грудня 2019 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про погодження ПрАТ «СК «ВУСО» та адвокатом Сокол Д. В. вартості послуг з представництва інтересів відповідача у цьому суді з огляду на наявність договору № 1-20 КЮО та розрахунку робіт (наданих послуг), виконаних для надання правничої (правової) допомоги.

Колегія суддів при розгляді касаційної скарги на додаткове рішення апеляційного суду враховує висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 у справі № 922/1163/18 та постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 у справі № 873/26/20, згідно з якими визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Відповідно до пункту 8 договору № 1-20 КЮО гонорар адвоката визначається у додаткових угодах до договору.

Однак жодних додаткових угод до договору № 1-20 КЮО суду не надано.

З огляду на наявність в матеріалах справи доказів фактичного надання адвокатом Сокол Д. В. правничої допомоги ПрАТ «СК «ВУСО» в апеляційному суді (складення відзиву на апеляційну скаргу, участь в судовому засіданні)

та відсутність в тексті договору або додаткових угодах до нього умов щодо порядку обчислення, форми і ціни послуг, що надаються адвокатом, враховуючи співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом наданих послуг, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн та зміни оскаржуваного додаткового рішення суду у відповідній частині.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2021 року залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2021 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2021 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2021 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» витрат на професійну правничу допомогу із 14 100 грн до 5 000 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович