Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.12.2024 року у справі №638/12248/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 638/12248/21

провадження № 61-15861св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова Вікторія Анатоліївна, ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - Захарова Павла Валентиновича на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023 року у складі судді

Аркатової К. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року Харківська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» (далі - КП «Жилкомсервіс»), приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Клопотов С. Д., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Широкова В. А., ОСОБА_4 , про витребування нежитлових приміщень та скасування державної реєстрації права власності.

Позов мотивований тим, що під часкримінального провадження

№ 12020220480000898 від 03 березня 2020 року встановлено, що всупереч чинному законодавству з власності територіальної громади м. Харкова вибули нежитлові приміщення підвалу № ІI, № ІІа, № III, № IV, загальною площею 79,8 кв. м, на АДРЕСА_1 .

Позивач вказував, що приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов С. Д. за заявою ОСОБА_1 25 жовтня 2019 року прийняв рішення № 49347168, на підставі якого за

ОСОБА_1 зареєстрував право власності на нежитлові приміщення підвалу № II, № ІІа, № III, № IV, загальною площею 79,8 кв. м, в житловому будинку літ. «А-4», на АДРЕСА_1 . Як правовстановлювальні документи на це майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначена лише довідка від 22 жовтня 2019 року

№ 36597845 і технічний паспорт від 22 жовтня 2019 року, виготовлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Лімінгтон».

12 грудня 2019 року між ОСОБА_1 (продавець) і ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (покупці) укладено договір купівлі-продажу № 5399, на підставі якого покупці набули право власності на цей об`єкт нерухомості

(по 1/2 частини кожна).

Харківська міська рада вказувала, що дійсним власником спірних приміщень

є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради. Рішенням 12-ї сесії Харківської міської ради народних депутатів 1-го скликання від 28 вересня 1992 року «Про комунальну власність міста» житловий будинок АДРЕСА_1 включено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова у складі Дзержинського ЖЕО. На теперішній час вказаний житловий будинок перебуває на балансі КП «Жилкомсервіс» відповідно до договору про передання майна в господарське відання від

28 лютого 2007 року № 1288, чинного в редакції додаткової угоди від

01 вересня 2016 року.

Посилаючись на те, що позивач жодних правочинів щодо відчуження спірного майна не вчиняв, ОСОБА_1 набув право власності на спірні приміщення без будь-яких законних підстав, і в подальшому не мав права їх відчужувати, Харківська міська рада просила витребувати у ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради 1/2 частини нежитлових приміщень підвалу № II, № ІІа, № III, № IV, загальною площею 79,8 кв. м, розташованих у житловому будинку літ. «А-4» на

АДРЕСА_1 ; витребувати в ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради 1/2 частини нежитлових приміщень підвалу № II, № ІІа, № III, № IV, загальною площею 79,8 кв. м, розташованих у житловому будинку літ. «А-4» на

АДРЕСА_1 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності

ОСОБА_1 на нежитлові приміщення підвалу № II, № ІІа, № III, № IV, загальною площею 79,8 кв. м, в житловому будинку літ. «А-4», на

АДРЕСА_1 (запис про право власності від

23 жовтня 2019 року № 33840653, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Клопотова С. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

(з відкриттям розділу) № 49347168 від 25 січня 2019 року); скасувати

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частини нежитлових приміщень підвалу № II, № ІІа, № III, № IV, загальною площею 79,8 кв. м, в житловому будинку літ. «А-4» на АДРЕСА_1 (запис про право власності від 12 грудня 2019 року № 34615164, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Широкової В. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2019 року № 50187864); скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 1/2 частини нежитлових приміщень підвалу

№ II, № ІІа, № III, № IV, загальною площею 79,8 кв. м, в житловому будинку

літ. «А-4» на АДРЕСА_1 (запис про право власності від 12 грудня 2019 року № 34615165, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Широкової В. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від

12 грудня 2019 року № 50187864); вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь територіальної громади

м. Харкова в особі Харківської міської ради 1/2 частини нежитлових приміщень підвалу № II, № ІІа, № III, № IV, загальною площею 79,8 кв. м, розташованих у житловому будинку літ. «А-4» на

АДРЕСА_1 .

Витребувано в ОСОБА_3 на користь територіальної громади

м. Харкова в особі Харківської міської ради 1/2 частини нежитлових приміщень підвалу № II, № ІІа, № III, № IV, загальною площею 79,8 кв. м, розташованих у житловому будинку літ. «А-4» на

АДРЕСА_1 .

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення підвалу № II, № ІІа, № III, № IV, загальною площею 79,8 кв. м, в житловому будинку літ. «А-4» на АДРЕСА_1 (запис про право власності від 23 жовтня 2019 року № 33840653, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Клопотова С. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 25 січня 2019 року № 49347168).

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частини нежитлових приміщень підвалу № II, № ІІа, № III, № IV загальною площею 79,8 кв. м,

в житловому будинку літ. «А-4» на АДРЕСА_1 (запис про право власності від 12 грудня 2019 року № 34615164, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Широкової В. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2019 року № 50187864).

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частини нежитлових приміщень підвалу № II, № ІІа, № III, № IV, загальною площею 79,8 кв. м,

в житловому будинку літ. «А-4» на АДРЕСА_1 (запис про право власності від 12 грудня 2019 року № 34615165, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Широкової В. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2019 року № 50187864).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок про

те, що спірні нежитлові приміщення вибули із власності територіальної громади м. Харкова поза її волею, оскільки будь-яких правочинів щодо розпорядження спірним майном Харківська міська рада не укладала. Не надано доказів, які свідчили б про те, що ОСОБА_1 мав правовстановлювальні документи на спірне майно під час його реєстрації,

а тому він не мав права вчиняти будь-які правочини щодо цього майна. Отже,

є підстави для витребування майна із чужого незаконного володіння. Ухвалюючи рішення про витребування майна на користь дійсного власника, суд з метою ефективного захисту прав власника дійшов висновку про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за відповідачами, які не набули право власності на це майно на законних підставах.

Постановою Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023 року

в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 права власності на нежитлові приміщення підвалу № II, № ІІа, № III, № IV, загальною площею 79,8 кв. м., в житловому будинку літ. «А-4» на

АДРЕСА_1 скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про відмову

в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 права власності на спірні нежитлові приміщення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що такі вимоги не

є належним способом захисту майнових прав Харківської міської ради і не зумовить для позивача реальних правових наслідків і зміни його прав та обов`язків.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , набуваючи у власність спірне майно, могли проявити розумну обачність при укладенні правочинів купівлі-продажу, мали можливість перевірити підстави набуття

ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

07 листопада 2023 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року

й ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що у цій справі будь-яких правовстановлювальних документів, які підтверджували б право власності Харківської міської ради на спірне майно, немає. Заявник вказує, що немає висновку про те, що чи підтверджує передача житлово-експлуатаційній, житлово-комунальній організації, пов?язаній з обслуговуванням та експлуатацією житлового фонду, у власність будівель та споруд, які обслуговуються цими організаціями. Позивач не довів недобросовісність дій відповідачки.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених упостановах Верховного Суду від 27 березня

2018 року у справі № 916/723/15-г, від 27 березня 2018 року у справі

№ 916/19798/15, від 23 травня 2018 року у справі № 916/1166/17,

від 27 березня 2018 року у справі № 916/4354/15, від 14 січня 2020 року

у справі № 910/3581/17, від 23 травня 2018 року у справі № 916/1166/17,

від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 08 березня 2023 року

у справі № 522/16163/18, від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц,

від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Дзержинського районного суду м. Харкова.

Зупинено дію рішення Дзержинського районного суду м. Харкова

від 20 лютого 2023 року до закінчення касаційного провадження.

29 січня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки касаційна скарга подана представником ОСОБА_3 - адвокатом Захаровим П. В., доказів того, що ОСОБА_5 , подаючи касаційну скаргу, також діє від імені та в інтересах ОСОБА_1

і ОСОБА_2 адвокат не надав, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 касаційні скарги не подавали, рішення Дзержинського районного суду

м. Харкова від 20 лютого 2023 року та постанова Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаються в касаційному порядку лише в межах позовних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи: управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, КП «Жилкомсервіс», приватний нотаріус Клопотов С. Д., приватний нотаріус Широкова В. А., ОСОБА_4 , про витребування нежитлових приміщень та скасування державної реєстрації права власності.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.

Фактичні обставини справи

Рішенням 12-ї сесії Харківської міської ради народних депутатів 1-го скликання від 28 вересня 1992 року «Про комунальну власність міста» житловий будинок АДРЕСА_1 включено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова у складі Дзержинського ЖЕО.

На теперішній час вказаний житловий будинок перебуває на балансі

КП «Жилкомсервіс» відповідно до договору про передання майна

в господарське відання від 28 лютого 2007 року № 1288, чинного в редакції додаткової угоди від 01 вересня 2016 року.

25 жовтня 2019 року приватний нотаріус Клопотов С. Д. за заявою

ОСОБА_1 прийняв рішення № 49347168, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення підвалу № II, № ІІа, № III, № IV, загальною площею 79,8 кв. м, в житловому будинку літ. «А-4» на АДРЕСА_1 .

Право власності за ОСОБА_1 зареєстроване на підставі технічного паспорта від 22 жовтня 2019 року та довідки від 22 жовтня 2019 року

№ 36597845, виданих ТОВ «Лімінгтон».

12 грудня 2019 року між ОСОБА_1 (продавець) і ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (покупці) укладено договір купівлі-продажу № 5399, на підставі якого покупці набули у власність, кожна по 1/2 частини, спірне нежитлове приміщення.

Договори оренди на спірні нежитлові приміщення позивач не укладав, приватизація об`єктів комунальної власності не здійснювалась.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

У пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня

2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20) зроблено висновок про те, що «за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння,

є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними».

Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року

у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від

19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Цивільним законодавством передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як віндикація.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає

у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця)

з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем)

і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває

у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Таким чином, особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Власник із дотриманням норм статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило

у володіння останнього набувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року

у справі № 183/1617/16.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року

у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року

у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та інших звернено увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року

у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту

є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння,

є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.

Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження

№ 12-158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 09 листопада 2021 року у справі

№ 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування записів про право власності не є потрібним для захисту порушених прав позивача.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема,

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року

у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року

у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року

у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня

2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01 квітня 2020 року

у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

За обставин цієї справи ОСОБА_1 набув право власності на спірні нежитлові приміщення на підставі технічного паспорта від 22 жовтня

2019 року та довідки від 22 жовтня 2019 року № 36597845, які не є тими документами, на підставі яких відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік яких є вичерпним, проводиться державна реєстрація права власності. У подальшому спірні нежитлові приміщення були відчуженіза умов, які мали

б викликати сумнів у ОСОБА_3 , і яка, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом відповідних документів та за необхідності отримавши правову допомогу, мала би зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу нежитлового приміщення, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння територіальної громади

м. Харкова поза її волею, доказів які підтверджували б законні підстави для реєстрації за ОСОБА_3 права власності, відповідачка не надала, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування спірного нерухомого майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 .

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції

в частині вирішення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в позові в цій частині, зробив правильний висновок про те, що така вимога не є належним способом захисту майнових прав Харківської міської ради та не зумовить для позивача реальних правових наслідків і зміни його прав та обов`язків.

Аргументи касаційної скарги про те, що позивач не довів недобросовісність дій відповідачки, є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 , набуваючи

у власність 1/2 частини спірного майна, могла проявити розумну обачність при укладенні правочину купівлі-продажу, мала можливість перевірити підстави набуття ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно.

Аргументи касаційної скарги про те, що позивач не надав доказів та не довів право власності на спірні об?єкти нерухомого майна, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема рішенням 12-ї сесії Харківської міської ради народних депутатів 1-го скликання від 28 вересня 1992 року, згідно з яким будинок АДРЕСА_1 , у якому розташовані спірні об?єкти, включено до переліку об`єктів комунальної власності.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами

у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у постановах, наведених заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від

20 лютого 2023 року у нескасованій частині та постанови Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в частині вирішення позовних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи: управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, КП «Жилкомсервіс», приватний нотаріус Клопотов С. Д., приватний нотаріус Широкова В. А., ОСОБА_4 , про витребування нежитлових приміщень та скасування державної реєстрації права власності - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - Захарова Павла Валентиновичазалишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023 року

у нескасованій частині та постанову Харківського апеляційного суду від

27 вересня 2023 рокув частині вирішення позовних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи: управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова Вікторія Анатоліївна, ОСОБА_4 , про витребування нежитлових приміщень та скасування державної реєстрації права власностізалишити без змін.

Поновити дію рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від

20 лютого 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов