Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.11.2019 року у справі №2-5061/10

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 2-5061/10

провадження № 61-32126св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 03 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Шимківа С. С., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2010 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 29 травня 2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11353335000, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у борг 9 000,00 доларів США зі сплатою 15,00 % річних на строк до 28 травня 2018 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору 29 травня 2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 207713, згідно з яким поручитель зобов'язалася відповідати перед банком за неналежне виконання позичальником умов кредитного договору від 29 травня 2008 року № 11353335000.

У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 18 лютого 2010 року виникла кредитна заборгованість у розмірі 9 040,26 доларів США, з яких заборгованість за основним зобов'язанням - 8 303,79 доларів США, проценти - 736,47 доларів США, пеня - 501,90 грн та неустойка - 500,00 грн.

З урахуванням зазначеного ПАТ "УкрСиббанк" просило суд солідарно стягнути з боржника та поручителя зазначену вище кредитну заборгованість у розмірі 9 040,26
доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2010 року у складі судді Мельника О. В. позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 72 646,86 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами наявні кредитні зобов'язання, які боржник належним чином не виконує, а тому з боржника та поручителя підлягає солідарному стягненню на користь банку кредитна заборгованість у розмірі 72 646,86 грн.

Короткий зміст рішень суду апеляційної та касаційної інстанцій

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 06 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Максимчук З. М., Шеремет А. М. за апеляційною скаргою ОСОБА_2 заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2010 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що внесені банком і позичальником зміни до договору про надання споживчого кредиту щодо запровадження додаткової комісії та методу нарахування процентів, а також перенесення строків виплати цих процентів, не призвели до збільшення відповідальності поручителя, унаслідок чого відсутні підстави для її припинення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Закропивного О. В., Хопти С. Ф., Штелик С. П., касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 11 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 грудня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційному суду необхідно дослідити, перевірити та надати правову оцінку тому, яке правове значення має додаткова угода між банком і поручителем, укладена 20 березня 2009 року, ураховуючи, що ще 30 січня 2009 року між банком і позичальником без згоди поручителя збільшено обсяг його відповідальності і, за твердженням поручителя, у силу частини 1 статті 559 ЦК України саме з 30 січня 2009 року порука є припиненою. Отже, чи передбачено законодавством можливість внесення змін до договору, який є припиненим у силу закону.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 03 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_2 боргу за кредитним договором, судового збору та інформаційно-технічного забезпечення скасовано.

У позові ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, судового збору та інформаційно-технічного забезпечення відмовлено.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що додатковими угодами до кредитного договору № 1,2, укладеними 30 січня 2009 року між банком та ОСОБА_1, збільшено строк повернення кредиту з 28 травня 2018 року до 28 травня 2028 року та встановлено інший ануїтетний платіж, тобто позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом на 10 років більше. З урахуванням зазначеного суд відмовив банку у стягненні кредитної заборгованості з поручителя за кредитним договором від 29 травня 2008 року. Укладення 20 березня 2009 року між банком та поручителем додаткової угоди № 1 до договору поруки, за умовами якої остання погодилася на збільшення відповідальності за кредитним договором, не має правового значення, оскільки ця додаткова угода була укладена майже через два місяці після припинення поруки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У серпні 2017 року ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у позові про стягнення кредитної заборгованості з поручителя та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що 20 березня 2009 року між банком та поручителем було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки, відповідно до якої сторони погодили внесення змін щодо терміну погашення кредиту - 28 травня 2028 року, та визначили розмір щомісячного платежу на погашення кредиту у розмірі 112,14 доларів США. Всі зміни, які були внесені до кредитного договору, також було відображено у договорі поруки. Підписуючи додаткову угоду до договору поруки, поручитель погодилася зі змінами, внесеними до кредитного договору, а тому підстави вважати поруку припиненою відсутні.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на касаційну скаргу банку, у якому просила залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Рівненського міського суду Рівненської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 травня 2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11353335000, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у борг 9 000,00 доларів США зі сплатою 15,00 % річних на строк до 28 травня 2018 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору 29 травня 2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 207713, згідно з яким поручитель зобов'язалася відповідати перед банком за неналежне виконання позичальником умов кредитного договору від 29 травня 2008 року № 11353335000.

У пункті 2.1 договору поруки передбачено, що кредитор без згоди поручителя не має права змінювати умови основного договору з позичальником, унаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

30 січня 2009 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої збільшено строк повернення кредиту до 28 травня 2028 року, замість первинного строку - 28 травня 2018 року.

30 січня 2009 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до вказаного договору про надання споживчого кредиту, за умовами якої встановлено розмір ануїтетного платежу 112,14 доларів США.

20 березня 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1 до договору поруки, за умовами якої встановлено розмір ануїтетного платежу - 112,14
доларів США та кінцевий термін виконання основного зобов'язання - 28 травня 2028 року.

У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 18 лютого 2010 року виникла кредитна заборгованість у розмірі 9 040,26 доларів США, з яких заборгованість за основним зобов'язанням - 8 303,79 доларів США, проценти - 736,47 доларів США, пеня - 501,90 грн та неустойка - 500,00 грн.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою (стаття 553 ЦК України).

Відповідно до положень частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу його відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Тобто у законі припинення поруки пов'язується зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що це призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору. На зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається, і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 1 статті 559 ЦК України.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції установлено, що кредитор та позичальник змінили строк кредитного зобов'язання та визначили новий розмір ануїтетних платежів, нові умови кредитного договору збільшили відповідальність поручителя, згоду на яку поручитель під час внесення змін до кредитного договору (30 січня 2009 року) не надала, суд дійшов правильного висновку про припинення поруки відповідно до частини 1 статті 559 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що порука не припинилася у зв'язку із тим, що поручитель через два місяці, тобто 20 березня 2009 року погодив зміни до кредитного договору, шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору поруки, не заслуговують на увагу, оскільки строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Крім цього, відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, на час укладення додаткової угоди до договору поруки остання вже була припиненою.

Інші доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів не встановила.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 03 серпня 2017 року залишити без змін.

задовольнити Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк