Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.10.2023 року у справі №201/1611/22
Постанова КЦС ВП від 11.10.2023 року у справі №201/1611/22
Постанова КЦС ВП від 11.10.2023 року у справі №201/1611/22
Постанова КЦС ВП від 11.10.2023 року у справі №201/1611/22

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 201/1611/22

провадження № 61-6247св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дніпропетровська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П., та касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії судді: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій

У лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) про відшкодування морально шкоди, завданої незаконними діями органів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позов мотивовано тим, що 29 лютого 2012 року старшим слідчим податкової міліції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська порушена кримінальна справа № 99126601 щодо ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 19 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 порушена ще одна кримінальна справа № 99126601/1 за частиною першою статті 366 КК України. 19 червня 2012 року кримінальні справи № 99126601 та № 99126601/1 об`єднані в одне провадження під єдиним реєстраційним номером 99126601. 14 квітня 2020 року до слідчого відділу Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - СВ Дніпровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області) з Дніпропетровської місцевої прокуратури № З надійшли матеріали кримінальної справи № 99126601, які направлені суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 для організації додаткового розслідування. 14 квітня 2020 року слідчий СВ Дніпровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області, отримавши матеріали кримінальної справи № 99126601, вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та зареєстрував кримінальне провадження № 12020040030000779 за частиною третьою статті 212 та частиною першою статті З66 КК України. 06 квітня 2021 року кримінальне провадження № 12020040030000779 від 14 квітня 2020 року закрито за відсутності у діях службових осіб ПП «Декарт» складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною першою статті 366 КК України.

Позивач зазначав, що внаслідок тривалого досудового розслідування відбулася його ізольованість від активного суспільного життя, повноцінних соціальних контактів, можливості оволодіти професійним досвідом і налагодженням особистого життя. Внаслідок допущених порушень зі сторони правоохоронних органів у його житті виникли значні перешкоди можливостям активної та повноцінної життєдіяльності, якими обумовлені тривалі негативні зміни психоемоційної та соціальної сфер його існування, у результаті чого йому спричинені негативні психоемоційні переживання, тобто моральні страждання.

Дії правоохоронних органів є протиправними та завдали йому шкоду, яка полягає у безпідставному затягуванні вирішення його кримінальної справи. Йому завдані моральні страждання, які змінили його нормальний життєвий ритм, оскільки йому тривалий час довелося захищати свої порушені права, оскаржувати дії щодо вирішення його заяв, клопотань, заявлених під час досудового слідства для проведення слідчих дій.

Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 1 150 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 300 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині вимог позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів факт заподіяння йому моральних страждань, завданих незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, перебуванням під слідством протягом тривалого часу, майже 9 років. Здійснення провадження у справі про притягнення до кримінальної відповідальності, яка в подальшому закрита за відсутністю складу кримінального правопорушення, свідчить про наявність незаконних дій посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Такими діями позивачу завдано моральної шкоди, розмір відшкодування якої становить 300 000,00 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу Казначейства залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року змінено в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди з 300 000,00 грн до 900 000,00 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 300 000,00 грн, не врахував положення статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», якою передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством, але не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Зважаючи на глибину фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, наявність перешкод у реалізації його життєвих планів, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, характер та обсяг страждань позивача, суд апеляційної інстанції визначив відшкодування моральної шкоди позивачу в розмірі у 900 000,00 грн, що відповідає засадам розумності та справедливості.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У квітні 2023 року Казначейство подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі Казначейство зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

У травні 2023 року Дніпропетровська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі Дніпропетровська обласна прокуратура зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 466/2383/19.

Відзиви на касаційні скарги від позивача не надходили.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - зміні, яка полягає в зміні їх резолютивних частин.

Обставини, встановлені судами

29 лютого 2012 року старшим слідчим податкової міліції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська порушена кримінальна справа № 99126601 щодо ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків згідно з частиною третьою статті 212 КК України.

19 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 порушена кримінальна справа № 99126601/1 згідно з частиною першою статті 366 КК України.

19 червня 2012 року кримінальні справи № 99126601 та № 99126601/1 щодо ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження під єдиним реєстраційним номером № 99126601.

20 червня 2012 року слідчий у кримінальній справі № 99126601 виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого за статтею 212 та частиною першою статті З66 КК України.

23 червня 2012 року слідчий СВ ПМ СДПІ по роботі з великими платниками податків м. Дніпропетровська склав обвинувальний висновок, який 27 червня 2012 року затверджений заступником прокурора м. Дніпропетровська.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2014 року виправдано ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події інкримінованих злочинів за статтею 212, частиною першою статті 366 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2014 року вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_1 скасовано, справу направлено на новий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2017 року у справі № 419/5183/12 кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених частиною третьою статті 212, частиною першою статті 366 КК України, повернуто керівнику Дніпровської місцевої прокуратури № 3 для проведення додаткового розслідування.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2017 року постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2017 року про повернення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування скасовано та направлено справу для здійснення судового розгляду в той же суд.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2020 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 212, частиною першою статті З66 КК України, направлено прокурору Дніпровської місцевої прокуратури № 3 для організації додаткового досудового розслідування.

06 квітня 2021 року старшим слідчим з особливо важливих справ Першого відділу розслідувань кримінальних проваджень Слідчого управління Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області майором податкової поліції Олехнович Т. І. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020040030000779 від 24 лютого 2020 року за фактом умисного ухилення від сплати податків у великому розмірі та службовому підроблені, закрито у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб ПП «Декарт» складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною першою статті 366 КК України.

Правове обґрунтування

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала (пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша та друга статті 1176 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини перша, п`ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року у справі «STANKOV v. BULGARIA», § 62).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Проте визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичний біль, душевні і психічні страждання тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, часу та зусиль, потрібних для відновлення попереднього стану, і самої можливості такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тож суд повинен з`ясувати усі доводи позивача, наведені ним на обґрунтування як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі 910/23967/16 вказано, що необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, законодавством України не встановлено, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що місцевий суд не врахував імперативної норми статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», згідно з якою відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Встановивши, що позивач незаконно перебував під слідством і судом 8 років та 9 місяців, суд апеляційної інстанції, застосувавши правило частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», визначив суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 900 000,00 грн, тобто у більшому розмірі ніж мінімальний розмір такого відшкодування.

Верховний Суд погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції.

Визначаючи розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, суд апеляційної інстанції керувався принципами розумності, справедливості та співмірності, забезпечив позивачеві відшкодування завданої йому моральної шкоди у розмірі, який є співмірним з понесеними моральними стражданнями, враховуючи встановлені фактичні обставини справи.

Так, суд апеляційної інстанції взяв до уваги глибину фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, наявність перешкод у реалізації його життєвих планів, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, характер та обсяг страждань позивача.

Отже, в оскарженій постанові суд апеляційної інстанцій, надавши оцінку зібраним у справі доказам, дійшов переконання, що розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві, є більшим ніж гарантований державою. Доводи касаційних скарг щодо зменшення розміру відшкодування моральної шкоди зводяться до необхідності здійснення переоцінки зібраних у справі доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.

Разом з цим Верховний Суд зазначає, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16).

Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд вважає за необхідне оскаржувані судові рішення змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції та абзац третій резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції в таких редакціях: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 900 000,00 грн».

У касаційних скаргах заявники вказують, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16.

Отже, доводи заявників, викладені в касаційних скаргах, частково підтвердилися.

Водночас Верховний Суд відхиляє посилання заявників у касаційних скаргах на неврахування судами висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 466/2383/19, оскільки висновки у зазначених справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Верховний Суд зазначає, що визначення розміру відшкодування моральної шкоди здійснюється судом у кожному випадку окремо із урахуванням усіх обставин справи.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПКУкраїни суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, то оскаржувані судові рішення підлягають зміні, яка полягає в зміні їх резолютивних частин.

Керуючись статтями 400 402 409 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року змінити, виклавши абзаци другий та третій відповідних резолютивних частин у такій редакції:

«Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 900 000,00 грн».

В інших частинах рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року (незміненій) та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко