Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.02.2018 року у справі №490/4573/17

Постанова

Іменем України

11 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 490/4573/17

провадження № 61-292св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

СтрільчукаВ.А. (суддя-доповідач), КарпенкоС.О., КузнєцоваВ.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Миколаївська обласна ради, Миколаївська обласна державна адміністрація, Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації, Миколаївський академічний художній російський драматичний театр,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 жовтня 2017 року у складі судді Гуденко О. А. та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Лисенко П. П., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Миколаївської обласної ради (далі - Миколаївська облрада), Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївська облдержадміністрація), Управління культури, національностей та релігій Миколаївської облдержадміністрації, Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру, у якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження т. в. о. голови Миколаївської облдержадміністрації від 15 липня 2016 року № 180-рк «Про оголошення конкурсу на посади керівників комунальних закладів культури» в частині оголошення конкурсу на посаду директора - художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру, визнати протиправними та скасувати наказ Управління культури, національностей та релігій Миколаївської облдержадміністрації від 27 квітня 2017 року № 68 про припинення з ним трудових відносин та наказ директора - художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру ОСОБА_5 від 28 квітня 2017 року № 81-к про звільнення його з посади художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру, поновити його на вказаній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2017 року по день, що передує рішенню суду про поновлення на роботі, без урахування обов'язкових податків та зборів.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 липня 2017 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача директора Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру ОСОБА_5

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилався на те, що 29 жовтня 1996 року наказом Управління культури облдержадміністрації № 16-к його призначено на постійній основі на посаду директора Миколаївського художнього російського драматичного театру, а наказом цього ж Управління № 2-к від 14 лютого 2007 року переведено на посаду художнього керівника вказаного закладу. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року з 24 лютого 2016 року запроваджено контрактну форму трудових відносин з керівниками зазначених закладів у сфері культури та конкурсну процедуру призначення. Не дивлячись на те, що за цим Законом оголошення конкурсу вимагало від органу управління комунального закладу культури припинити з ним безстроковий трудовий договір та погодити його звільнення з Миколаївською облрадою, чого не було дотримано, 15 липня 2016 року розпорядженням т. в. о. голови Миколаївської облдержадміністрації № 180-рк оголошено конкурс на посаду директора - художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру. За приписами частини четвертої статті 21-2 Закону України «Про культуру» оголошення конкурсу повинно було відбутися впродовж семи днів з дня дострокового припинення його повноважень. Однак 18 жовтня 2016 року проведено конкурс та його переможцем визначено ОСОБА_5 Не дочекавшись судового рішення у справі за його позовом, за вимогами якого ним оскаржено рішення конкурсної комісії, 27 квітня 2017 року Миколаївська облрада прийняла рішення № 4 про його звільнення з посади художнього керівника зазначеного театру як такого, що не пройшов конкурсний добір. На підставі цього рішення Миколаївської облради наказом Управлінням культури, національностей та релігій Миколаївської облдержадміністрації від 27 квітня 2017 року № 68 з ним припинено трудові відносини. Крім того, на підставі цього рішення та наказу 28 квітня 2017 року директором - художнім керівником театру ОСОБА_5 видано наказ № 81-к, яким його також звільнено з посади художнього керівника. Станом на 15 липня 2016 року орган управління комунального закладу культури не приймав рішення про звільнення його із займаної посади, а тому рішення про оголошення конкурсу є протиправним та підлягає скасуванню, а він - поновленню на роботі.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 жовтня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оголошення конкурсу та звільнення позивача із займаної посади є законними у зв'язку із запровадженням контрактної форми трудових відносин з керівниками комунальних закладів культури та конкурсної процедури призначення. Тому розпорядження Миколаївської облдержадміністрації від 15 липня 2016 року № 180-рк «Про оголошення конкурсу на посади керівників комунальних закладів культури» в частині оголошення конкурсу на посаду директора - художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру та рішення Миколаївської облради від 27 квітня 2017 року про припинення трудових відносин на підставі пункту 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) прийняті без порушення трудових прав ОСОБА_4

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 щодо підстав припинення трудового договору змінено, викладено в цій частині його резолютивну частину в наступній редакції. Визнати незаконним в рішенні Миколаївської облради тринадцятої позачергової сесії сьомого скликання № 4 від 27 квітня 2017 року «Про припинення трудових відносин із художнім керівником Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру ОСОБА_4» підставу його звільнення як такого, що не пройшов конкурсний добір, та вважати ОСОБА_4 звільненим з посади художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України з підстави, передбаченої пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року № 955-VIII (далі - Закон № 955-VIII), з 27 квітня 2017 року. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване відповідністю вимогам закону звільнення позивача згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України. Права позивача при цьому порушені не були, тому підстав для задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у суду першої інстанції не було. В рішенні Миколаївської облради № 4 від 27 квітня 2017 року формулювання причин звільнення позивача як такого, що не пройшов конкурсний добір, не відповідає вимогам пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 955-VIII, тому судом змінена підстава звільнення позивача.

07 грудня 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 жовтня 2017 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди неправильно витлумачили норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме пункт третій Прикінцевих положень Закону № 955-VIII. Його звільнення відбулося без дотримання процедури, встановленої законом, оскільки повинно було відбуватися лише після погодження з Миколаївською облрадою. Також було порушено порядок оголошення конкурсу на вакантну посаду, так як передумовою цього законодавець визначив дострокове припинення повноважень керівника, а не припинення його повноважень за результатами проведення конкурсу, що мало місце в даному випадку. Конкурс було оголошено на посаду, яка на той час не була вакантною. Висновки місцевого суду про те, що взявши участь у проведенні конкурсу на заміщення вакантної посади, він фактично погодився з порядком його проведення та розпорядженням від 15 липня 2016 року, є лише припущеннями, що не ґрунтуються на вимогах закону. Посилання суду на пропуск позивачем встановленого строку на звернення до суду є помилковим.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Миколаївська облдержадміністрація подала відзив на касаційну скаргу та просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи позивача щодо незаконності його звільнення є безпідставними, оскільки звільнення відбулося з дотриманням вимог закону. Проведення вперше конкурсу на заміщення посад керівників закладів культури на підставі Закону № 955-VIII не пов'язується з достроковим припиненням повноважень керівників, які працювали на умовах безстрокового трудового договору, оскільки дострокове припинення повноважень означає наявність певного встановленого строку виконання повноважень та припинення повноважень до закінчення цього стоку. Помилковим є твердження позивача, що його звільнення повинно було відбуватися лише після погодження з Миколаївською облрадою, так як до повноважень облради не входить погодження про звільнення керівників комунальних закладів.

Миколаївська облрада подала відзив на касаційну скаргу та просила відмовити в її задоволені і залишити в силі рішення апеляційного суду. Вказувала, що звільнення відбулося з дотриманням вимог закону.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що наказом Управління культури облдержадміністрації від 29 жовтня 1996 року № 16-к ОСОБА_4 призначено на посаду директора Миколаївського художнього російського драматичного театру, а наказом цього ж Управління від 14 лютого 2007 року № 2-к його переведено на посаду художнього керівника цього закладу. Трудовий договір укладений на невизначений строк.

Законом № 955-VII, який набрав чинності 24 лютого 2016 року, внесені зміни, зокрема в частину першу статті 36 КЗпП України, статті 19 і 20 Закону України «Про театри і театральну справу», Закону України «Про культуру». Частину першу статті 36 КЗпП України доповнено пунктом 9, за змістом якого підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами. Текст статті 21 Закону України «Про культуру» викладено в редакції, положеннями якої передбачено, що керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п'ять років за результатами конкурсу.

Згідно з пунктами 2-4 Прикінцевих положень Закону № 955-VII набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України. Органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані припинити безстрокові трудові договору з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом. Керівники державних та комунальних закладів культури, з якими на момент набрання чинності цим Законом укладено контракт, працюють на посаді до закінчення строку дії контракту.

Встановлено, що на виконання приписів Закону № 955-VII розпорядженням Миколаївської обласної адміністрації від 15 липня 2016 року № 180-рк оголошено конкурс на посади керівників закладів культури спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, у тому числі директора - художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру.

Того ж дня позивач був попереджений про те, що безстроковий трудовий договір з ним буде припинений за результатами проведеного конкурсу.

18 жовтня 2016 року проведено конкурс на посаду керівника театру, участь в якому брав позивач, проте переможцем на посаду керівника театру визнано ОСОБА_5 ОСОБА_4 оскаржив рішення конкурсної комісії в порядку цивільного судочинства. Рішення суду за його позовом станом на час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій не було прийнято.

Рішенням Миколаївської облради від 22 грудня 2016 року № 23 внесенні зміни до Статуту Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру (діючого на час звільнення позивача), згідно з якими цей театр є закладом культури, заснованим на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Облрада (власник). Орган управління театром - Миколаївська облдержадміністрація. Театр виступає правонаступником Миколаївського художнього російського драматичного театру.

Пунктом 11.1 Статуту визначено, що театр очолює директор театру - художній керівник, який призначається на посаду за результатами відповідного конкурсу шляхом укладення з ним контракту, на підставі рішення власника в установленому чинним законодавством порядку.

Директор театру - художній керівник звільняється з посади на підставі рішення власника в установленому чинним законодавством порядку.

Рішенням Миколаївської облради від 21 листопада 2008 року № 24 затверджено Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Миколаївської області (далі - Положення), із внесеними змінами, затвердженими рішенням Миколаївської облради від 16 жовтня 2009 року № 13 та 10 червня 2016 року № 14, яким повноваження про звільнення відповідного керівника підприємства, установи і організації, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, покладено виключно на обласну раду.

З матеріалів справи вбачається, що з урахуванням протоколу конкурсної комісії з проведення конкурсного добору, 27 квітня 2017 року Миколаївською облрадою (власником) прийнято рішення № 4 про звільнення ОСОБА_4 з посади художнього керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України як такого, що не пройшов конкурсний добір.

На підставі цього рішення Миколаївської облради наказом Управлінням культури, національностей та релігій Миколаївської облдержадміністрації від 27 квітня 2017 року № 68 з ОСОБА_4 припинено трудові відносини.

Наказом директора - художнього керівника театру ОСОБА_5 від 28 квітня 2017 року № 81-К бухгалтерії театру наказано виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку.

Отже, зайняття посади директора театру - художнього керівника, у зв'язку зі змінами законодавства у галузі культури, має відбуватися на конкурсній основі. Позивач брав участь у конкурсі, проте за його результатами переможцем не став.

Пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

На час набрання чинності Законом № 955-VII органом управління Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру (діючого на час звільнення позивача), згідно з рішенням Миколаївської облради від 22 грудня 2016 року № 23, була Миколаївська облдержадміністрація, на яку в особі її структурного підрозділу - Управління культури, національностей та релігій - законом було покладено обов'язок припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів.

У зв'язку з цим доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що його було звільнено не уповноваженою особою, є безпідставними.

Листом від 15 липня 2016 року т. в. о. голови Миколаївської облдержадміністрації Бонь В. В. попередив художнього керівника Театру ОСОБА_4, що у зв'язку з набуттям 24 лютого 2016 року чинності Законом № 955-VII, а також новою редакцією Закону України «Про театри і театральну справу», що безстрокові трудові відносини з ним будуть припинені за результатами проведеного конкурсу.

ОСОБА_4 реалізував своє право на участь у конкурсі на заміщення вакантної посади керівника Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру, подав заяву про намір взяти участь у конкурсі, приймав у ньому участь та у подальшому оскаржував його результати.

Вказане свідчить про здійснення роботодавцем усіх необхідних дій для недопущення порушення трудових прав позивача при його звільненні на виконання положень Закону № 955-VIII.

Таким чином, припинення трудового договору з позивачем відбулося відповідно до вимог Закону № 955-VIII, який є спеціальним у застосуванні до спірних правовідносин.

Звільняючи позивача з посади керівника комунального закладу, відповідач діяв не з власної ініціативи, а відповідно та на виконання вимог закону, у зв'язку з чим суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Доводи скарги про неправильне застосування вказаного закону не знайшли свого підтвердження та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Посилання позивача на те, що його звільнення відбулося без дотримання процедури, встановленої законом, колегія суддів відхиляє, так як відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваженнями обласної ради не передбачено здійснювати погодження на звільнення керівників комунальних закладів.

Аргументи щодо порушення порядку оголошення конкурсу на вакантну посаду є неспроможними з огляду на таке.

Статтею 21-2 Закону України «Про культуру» передбачено, що кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури визначає конкурсна комісія за результатами відкритого та публічного конкурсного добору на зайняття цієї посади. Конкурсний добір керівника державного чи комунального закладу культури складається з таких етапів: оголошення органом управління конкурсу на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; формування складу конкурсної комісії; подання документів кандидатами на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; добір кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; призначення органом управління керівника державного чи комунального закладу культури. Організацію та проведення конкурсного добору, а також роботу конкурсної комісії забезпечує орган управління.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація здійснює на відповідній території управління об'єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, сприяє створенню на цих об'єктах систем управління якістю, систем екологічного управління, інших систем управління відповідно до національних або міжнародних стандартів, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Частиною четвертою статті 21-2 Закону України «Про культуру» передбачено, що орган управління оголошує конкурс на посаду керівника державного чи комунального закладу культури не пізніш як за два місяці до завершення строку повноважень керівника державного чи комунального закладу культури відповідно до контракту або впродовж семи днів з дня дострокового припинення його повноважень.

У зв'язку з тим, що позивач працював на умовах безстрокового трудового договору та був прийнятий на посаду до прийняття Закону № 955-VIII, яким встановлено процедуру оголошення конкурсу для керівників, з якими укладено строкові трудові договори (контракти), звільнення позивача та обрання нового керівника відбулося на підставі вищенаведеного пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 955-VIII. При цьому звільнення позивача та проведення конкурсу після закінчення вказаного у Законі шестимісячного строку не порушує прав позивача і не свідчить про те, що було порушено порядок проведення конкурсу.

Доводи про помилковість посилання суду на пропуск позивачем встановленого строку на звернення до суду не пливають на правильність вирішення спору, так як суд відмовив у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю вимог, а не у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду.

Посилання у касаційній скарзі на незрозумілість висновку апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог є безпідставними, оскільки апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що формулювання причин звільнення позивача як такого, що не пройшов конкурсний добір, не відповідає вимогам пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 955-VIII.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої (у незміненій частині) та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним судом не встановлено.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення суду першої інстанції (у незміненій частині) та апеляційного суду відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 жовтня 2017 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов