Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.09.2018 року у справі №752/3095/17

Постанова

Іменем України

10 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 752/3095/17

провадження № 61-40121св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Фінростбанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк", подану уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк", на постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року в складі колегії суддів: Панченка М. М., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство "Фінростбанк" (далі -

ПАТ "Фінростбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемності правочину у процедурі ліквідації банку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16 жовтня 2014 року № 660 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Фінростбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 жовтня 2014 № 113 "Про початок процедури ліквідації АТ "Фінростбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Фінростбанк" строком на 1 рік з 16 жовтня 2014 року по 16 жовтня 2015 року включно, згодом строк продовжено ще на 2 роки до 16 жовтня 2017 року включно.

На виконання вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) уповноваженою особою Фонду проведена перевірка правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними

з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами зазначеної перевірки було виявлено нікчемність дострокової видачі 24 червня 2014 року грошових коштів у розмірі 2 606 301,32 грн ОСОБА_1, а саме депозитів у загальному розмірі 2 516 000,00 грн та процентів у розмірі 90
301,32 грн, які, за домовленістю з відповідачем, перебували у кредитній заставі позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінбуд-1" (далі - ТОВ "Житлоінбуд-1") у кредитора

ПАТ "Фінростбанк".

У зв'язку з тим, що ПАТ "Фінростбанк" не має можливості сплатити судовий збір у розмірі 39 094,52 грн за подання вимоги майнового характеру у розмірі 2 606
301,32 грн, у зв'язку з чим ним заявлено вимогу про стягнення заборгованості лише у розмірі 110 000,00 грн.

За таких обставин позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 110 000,00
грн для їх перерахування на рахунки відкриті в АТ "Фінростбанк" на підставі договорів банківського вкладу від 21 листопада 2012 року № 646-Д, від 18 лютого 2013 року № 937-Д та № 938-Д, від 16 липня 2013 року № 1510-Д.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Фінростбанк" 110 000,00 грн для їх перерахування на рахунки відкриті в АТ "Фінростбанк" на підставі договорів банківського вкладу від 21 листопада 2012 року № 646-Д, від 18 лютого 2013 року № 937-Д та № 938-Д, від 16 липня 2013 року № 1510-Д. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції керувався тим, що спеціальним законом у спірних правовідносинах, який встановлює нікчемність правочину, вчиненого сторонами щодо видачі банком відповідачу ОСОБА_1 депозитних вкладів, є норми, передбачені частиною другою, пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону. Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд керувався тим, що відповідно до положень ЦК України та Закону нікчемним може бути визнаний лише правочин (договір), а не окрема дія (подія), якою у спірних правовідносинах є банківська операція з повернення депозитних вкладів, яка була вчинена відповідно до договірних відносин, а тому ця окрема банківська операція не може бути визнана нікчемною відповідно до вимог закону.

Аргументи учасників справи

У липні 2018 року ПАТ "Фінростбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року,

в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просило оскаржене судове рішення скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки апеляційного суду суперечать положенням статті 202 ЦК України, відповідно до якої, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що про судовий розгляд цієї справи у суді першої інстанції він не був обізнаний, у період з 12 жовтня по 06 листопада 2017 року знаходився за межами України. Також ОСОБА_1 вказав, що

в основу заочного судового рішення було покладено рішення ПАТ "Фінростбанк", яким начебто встановлено нікчемність правочинів щодо погашення заборгованості за згаданими кредитними договорами та відповідними договорами застави банківського вкладу. Проте матеріали справи не містять такого рішення уповноваженої особи Фонду.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Житлоінбуд-1" перед ПАТ "Фінростбанк" ОСОБА_1 передав в заставу АТ "Фінростбанк" належні йому грошові кошти:

за договором про строковий вклад № 646-Д від 21 листопада 2012 року у розмірі 819 000,00 грн, розмішені на строк до 20 листопада 2014 року;

за договором про строковий вклад № 938-Д від 18 лютого 2013 року в розмірі 311
000,00 грн, розмішені на строк до 18 лютого 2014 року;

за договором про строковий вклад № 937-Д від 18 лютого 2013 року в розмірі 500
000,00 грн, розмішені на строк до 18 лютого 2015 року;

за договором про строковий вклад № 1510-Д від 16 липня 2013 року в розмірі 886
000,00 грн, розмішені на строк до 16 липня 2014 року.

Умовами зазначених договорів застави передбачено, що вкладник передає вклад в управління Банку без права його дострокового вилучення на весь строк дії кредитного договору, який забезпечений цією заставою.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16 жовтня 2014 року № 660 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Фінростбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 жовтня 2014 № 113 "Про початок процедури ліквідації АТ "Фінростбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Фінростбанк" строком на 1 рік з 16 жовтня 2014 року по 16 жовтня

2015 року включно, згодом строк продовжено ще на 2 роки до 16 жовтня 2017 року включно.

На виконання вимог статті 38 Закону уповноваженою особою Фонду проведена перевірка правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. За результатами зазначеної перевірки було виявлено дострокову видачу 24 червня 2014 року зазначених депозитів у загальному розмірі 2 516 000,00 грн та процентів у розмірі 90 301,32 грн.

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з частиною 1 статтею 202 ЦКУкраїни правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

У пункті 7 частини третьої статті 38 Закону визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 (провадження № 11-104апп18) зазначено, що "здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку".

За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "Фінростбанк", оскільки окрема банківська операція (платіж) щодо повернення (перерахування) вкладнику грошових коштів банківського вкладу не є правочином.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат