Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №361/217/17
Постанова КЦС ВП від 05.04.2020 року у справі №361/217/17

Постанова

Іменем України

11 липня 2018 року

м. Київ

справа № 361/217/17

провадження № 61-7338св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2017 року у складі судді Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 14 листопада 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/04-02/205, за умовами якого ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 54 000 євро, зі сплатою 13 % річних на строк 84 місяці.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору 14 грудня 2009 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 014/135-02/14, згідно з яким ОСОБА_3 зобов'язався відповідати перед банком за зобов'язаннями, які виникають з умов кредитного договору № 014/04-02/205.

У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 21 грудня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 52 698,79 доларів США, що еквівалентно 1 445 738 грн 97 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 35 455,63 доларів США, що еквівалентно 972 690 грн 00 коп., заборгованості за відсотками - 17 243,16 доларів США, що еквівалентно 473 048 грн 97 коп.

На підставі викладеного ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило солідарно стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 698,79 доларів США, що еквівалентно 1 445 738 грн 97 коп.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2017 року у складі судді Селезньова Т. В. відкрито провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа за позовом ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та територіально підсудна Броварському міськрайонному суду Київської області.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Мережко М. В., апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований АДРЕСА_1 Банк звернувся до суду з позовом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача ОСОБА_2 Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог статті 109 ЦПК України 2004 року є безпідставними.

06 листопада 2017 року ОСОБА_4 як особа, яка не є учасником справи, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2017 року у складі судді Яворського М. А. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2017 року про відкриття провадження.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що законність постановлення Броварським міськрайонним судом Київської області ухвали про відкриття провадження у цій справі вже була предметом перегляду Апеляційним судом Київської області, за наслідками якої 12 липня 2017 року постановлено ухвалу.

ОСОБА_4 у касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не мав передбачених ЦПК України підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. Апеляційний суд не взяв до уваги, що у даній справі відсутня ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження саме за апеляційною скаргою ОСОБА_4, так само, як і за апеляційними скаргами будь-якого іншого учасника провадження цієї справи, а тому помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 297 ЦПК України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 14 лютого 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відзивів на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до положень статті 292 ЦПК України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, ОСОБА_4 зазначив, що судом відкрито провадження у справі з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки відповідач ОСОБА_2 фактично проживає у АДРЕСА_3 незважаючи на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Зазначені ухвали можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Частиною четвертою статті 297 ЦПК України 2004 року визначено вичерпний перелік підстав, відповідно до яких суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема: у випадку, якщо справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку цивільного судочинства; є ухвала про закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи від апеляційної скарги; є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував, що відсутність права на апеляційне оскарження є підставою для відмови у прийнятті апеляційної скарги, а не підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Водночас, аналізуючи підстави для звернення ОСОБА_4 до суду з апеляційною скаргою як особи, яка не є стороною чи іншим учасником справи та питання про права і обов'язки якої судами не вирішувалось, колегія суддів погоджується з мотивами апеляційного суду щодо відсутності правових підстав для відкриття апеляційного провадження в указаній справі.

При цьому згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що правомірність дій щодо відкриття провадження у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором уже була предметом апеляційного перегляду, про що свідчить ухвала Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2017 року залишено без змін.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що звернення ОСОБА_4 до суду як з апеляційною скаргою на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2017 року, так і з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 липня 2017 року у цій справі відбулося суто з формальних підстав та мало на меті порушення строків розгляду справи, оскільки спір не стосується ОСОБА_4

Крім того, той факт, що постановленою судом першої інстанції ухвалою про відкриття провадження у справі права ОСОБА_4 не порушені, підтверджує і те, що територіальна підсудність справ у будь-якому випадку визначається з урахуванням місця проживання сторін у справі, тоді як ОСОБА_4 стороною у справі не є.

Допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права не вказують на неправомірність відмови у праві на апеляційне оскарження особі, яка не має такого права згідно із статтею 292 ЦПК України 2004 року.

Таким чином, доводи касаційної скарги правильність висновків апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк