Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.09.2019 року у справі №732/997/17

Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 732/997/17

провадження № 61-27637св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - директор Городнянської загальноосвітньої школи І ступеня Федоренко ГаннаГригорівна, начальник відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи ОСОБА_4 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2017 року у складі судді: Лиманської М. В., та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Онищенко О. І., Шарапової О. Л.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до директора Городнянської загальноосвітньої школи І ступеня Федоренко Г. Г. про визнання протиправними дій та скасування наказу про надання основної відпустки.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач з 15 серпня 1979 року працює вчителем підготовчих класів, є ветераном праці та має право на отримання відпустки у зручний для неї час.

ОСОБА_4 подала відповідачу заяву про надання відпустки з 01 вересня 2017 року, однак директором Городнянської загальноосвітньої школи І ступеня Федоренко Г.Г. 17 травня 2017 року видано незаконний наказ № 19 «Про надання щорічних відпусток педагогічним працівникам», яким надано позивачу щорічну відпустку з 12 червня 2017 року по 07 серпня 2017 року.

Позивач вважав, що саме відділ освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, з яким вона перебуває у трудових правовідносинах, повинен був видати наказ про надання їй основної щорічної відпустки з 01 вересня 2017 року згідно її заяви про надання відпустки, як ветерану праці.

ОСОБА_4 просила:

визнати дії відповідача щодо видачі наказу № 19 від 17 травня 2017 року «Про надання щорічних відпусток педагогічним працівникам» в частині надання відпустки позивачу з 12 червня 2017 року по 07 серпня 2017 року протиправними;

скасувати наказ № 19 від 17 травня 2017 року «Про надання щорічних відпусток педагогічним працівникам» в частині надання відпустки позивачу з 12 червня 2017 року по 07 серпня 2017 року, як такий, що є незаконним;

зобов'язати директора Городнянської загальноосвітньої школи І ступеня Федоренко Г. Г. надати позивачу щорічну основну відпустку згідно поданої заяви.

Протокольною ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2017 року залучено до участі у справі як співвідповідача начальника відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надання відпустки вчителю початкових класів ОСОБА_4 було здійснено відповідно до положень Закону України «Про відпустки» та «Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів), інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 346 від 14 липня 1997 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції вказав, що подання позивачем позову до директора школи, як фізичної особи, в жодному випадку не може мати наслідком його задоволення, оскільки в трудових правовідносинах ОСОБА_4 перебуває не з фізичною особою, а з Городнянською загальноосвітньою школою І ступеня, яку до участі у справі позивачем залучено не було.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не перевірили чи допускає законодавство перенесення щорічної відпустки з ініціативи власника без згоди працівника, визначення черговості надання відпусток на розсуд власника, не надання ветерану праці відпустки у зручний час. Суди не дослідили підстав перенесення відпустки позивача з 01 вересня 2017 року, як визначено графіком відпусток, на червень 2017 року без згоди позивача.

У грудні 2017 року відділ освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області подав заперечення на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. Заперечення мотивовані тим, що оскаржені рішення є законними, правильними та такими, що ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Рух справи

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_4 працювала у Городнянській загальноосвітній школі І ступеня на посаді вчителя початкових класів, 18 квітня 2017 року нею було подано заяву про надання щорічної відпустки у період з 01 вересня 2017 року по 26 жовтня 2017 року з урахуванням її права як ветерана праці на отримання відпустки у зручний для неї час.

До подання позивачем зазначеної заяви, відділом освіти 04 квітня 2017 року було запропоновано ОСОБА_4 обрати період щорічної основної відпустки в часовому проміжку між 01 червня 2017 року та 10 серпня 2017 року, врахувавши специфіку роботи у навчальному закладі та для забезпечення можливості отримання відпустки у період літніх канікул.

У зв'язку з відмовою позивача від зазначеної пропозиції та неможливістю надати відпустку саме з 01 вересня через початок з наведеної дати навчального процесу, директором Городнянської загальноосвітньої школи І ступеня Федоренко Г. Г. було видано наказ «Про надання щорічних відпусток педагогічним працівникам» від 17 травня 2017 року № 19, яким було надано відпустку для ОСОБА_4 з 12 червня 2017 року по 07 серпня 2017 року, відповідно нараховані відпускні та матеріальна допомога на оздоровлення. 08 червня 2017 року позивач відмовилась від отримання коштів у касі готівкою, про що було складено відповідний акт.

Відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Згідно пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) якщо спір не врегульовано суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції). Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Втім судом першої інстанції, в порушення статей 33, 130 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) не вирішено питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи, а апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Хоча апеляційний суд й не скасував рішення суду першої інстанції, про те це не вплинуло на прийняття правильного по суті та законного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель