Постанова

Іменем України

11 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 392/585/16-ц

провадження № 61-4514св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,

представник відповідача - НаконечнаОльга Ігорівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_4, на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2016 року у складі судді Кавун Т. В. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Франко В. А., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат») про стягнення з відповідача 90 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що понад 18 років він працював на Смолінській шахті ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» прохідником підземним. Знаходячись під впливом шкідливих факторів у нього виникли захворювання, які згідно висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання визнано професійними. Згідно висновку медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) йому встановлено 60 % втрати працездатності та встановлено 3 групу інвалідності. Через професійні хвороби та втрату працездатності він переживає моральні страждання, які пов'язані з тим, що він постійно відчуває біль у суглобах, обмежений в русі, постійно перебуває на лікуванні, не має змоги реалізувати себе за своєю улюбленою професією, став інвалідом у 42 роки, а тому просить суд стягнути 90 тис. грн завданої йому моральної шкоди у зв'язку з пошкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області

від 02 серпня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі договору № 18/3 від 25 березня 2015 року, який укладений між учасниками даної справи, ОСОБА_1відшкодовано моральну шкоду завдану внаслідок отриманого ним професійного захворювання в сумі, яку погоджено сторонами договору, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відхилено. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Сторонами досягнуто домовленості щодо порядку та розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок отримання професійних захворювань, що підтверджується відповідним договором про відшкодування моральної шкоди. Ураховуючи отримання позивачем на виконання умов указаного договору 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, висновок про недоведеність позивачем факту порушення його прав, виходячи із завдань цивільного судочинства, визначених статтею 1 ЦПК України, є обґрунтованим.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1- ОСОБА_2, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з дня встановлення йому стійкої втрати

працездатності - 29 березня 2016 року, а тому виплата відповідачем 1 тис. грн на підставі договору від 25 березня 2015 року передувала факту встановлення втрати працездатності, і не може вважатись належним підтвердженням відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої у зв'язку з втратою професійної працездатності.

У листопаді 2016 року ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», в особі представника - Наконечної О. І., подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що відповідач на підставі укладеного між сторонами договору, за погодженими сторонами умовами, відшкодував позивачу, завдану йому моральну шкоду внаслідок втрати працездатності, а тому відсутні підстави для задоволення його позовних вимог. Увідзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду. 22 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що згідно наказу по особовому складу від 29 травня 2008 року ОСОБА_1 прийнято на роботу ДП «Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд», яке реорганізовано шляхом створення Новокостянтинівської шахти та приєднано до ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», на посаду прохідника 4 розряду на дільницю гірничо-капітальних робіт, з повним робочим днем в підземних умовах.

12 січня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з роботи, у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі стану здоров'я на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України.

Загальний стаж роботи ОСОБА_1 в підземних умовах 16 років 07 днів.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 04 березня 2015 року, у ОСОБА_1 професійне захворювання виникло у зв'язку з роботою в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці обумовлених технологічним процесом на Смолінській та Новокостянтинівській шахтах ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та Полтавському ГЗК, незабезпеченням з боку роботодавця своєчасного виявлення ранніх ознак хронічного професійного захворювання, несвоєчасного вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу.

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 15 січня 2015 року № 078 встановлено, що захворювання позивача є професійними.

Довідкою до акта огляду МСЕК підтверджено, що 29 березня 2016 року ОСОБА_1 встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності та третя групу інвалідності, інвалідність встановлено до 01 квітня 2018 року.

З договору про відшкодування моральної шкоди №18/3 від 25 березня 2015 року, укладеного між ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 вбачається, що сторони визнали факт отримання ОСОБА_1 професійного захворювання внаслідок роботи у ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Сторони дійшли згоди, що ДП ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» сплачує одноразову грошову виплату в розмірі 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок отриманого ОСОБА_1 професійного захворювання встановленого протоколом Українського науково-дослідного інституту № 191 від 03 лютого 2015 року.

Згідно платіжного доручення № 7016 від 13 травня 2015 року позивач отримав грошове відшкодування моральної шкоди в сумі 1 тис. грн.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).

За змістом частин першої та п'ятої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що сторонами досягнуто домовленості щодо розміру і порядку відшкодування моральної шкоди, що підтверджується укладеним між ними договором

від 25 березня 2015 року, який в судовому порядку недійсним не визнано. Відповідно до його умов ОСОБА_1 отримав грошове відшкодування завданої йому моральної шкоди відповідно до статті 237-1 КЗпП України.

Такими чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено.

Доводи касаційної скарги про те, що право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з втратою 60 % професійної працездатності та встановлення ІІІ групи інвалідності, виникло з 29 березня 2016 року, а тому сплачені йому 1 тис. грн на підставі укладеного між ним позивачем та відповідачем договору від 25 березня 2015 року не може вважатись належним підтвердженням відшкодування моральної шкоди, не є переконливими, оскільки підстави та причини втрати працездатності, які слугували підставою для відшкодування моральної шкоди за договором, аналогічні тим, на які позивач посилався звертаючись з зазначеним позовом до суду.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства і власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, та керуючись статтями 400, 402, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду ,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська

С. П. Штелик