Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №347/810/15

Постанова

Іменем України

11 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 347/810/15

провадження № 61-4616св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Косівська міська рада Івано-Франківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Горблянського Я. Д., Матківського Р. Й.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Косівська міська рада Івано-Франківської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Позовну заяву мотивовано тим, що 27 січня та 15 квітня 2010 року ОСОБА_1 звертався до Косівської міської ради із заявами про надання йому земельної ділянки на території міста Косова Івано-Франківської області для будівництва. Проте Косівська міська рада відмовила у наданні йому земельної ділянки на території міста Косова Івано-Франківської області.

23 квітня 2010 року Косівською міською радою ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1300 га.

У червні 2010 року Косівською міською радою затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1, площею 0,1323 га, для ведення особистого селянського господарства.

01 липня 2010 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1323 га по АДРЕСА_2

02 липня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1323 га по АДРЕСА_1 Івано-Франківської області.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року визнано незаконним та скасовано рішення Косівської міської ради від 23 квітня 2010 року № 3,25-38 щодо надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2015 року визнано незаконним та скасовано державний акт, виданий ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку.

Оскільки підстави виникнення у ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку відпали, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02 липня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року у складі судді Турянського І. Є. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1323 га по АДРЕСА_1, укладений 02 липня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку у судовому порядку визнані недійсними, то договір купівлі-продажу від 02 липня 2010 року підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2016 року скасовано рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у позові.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, а тому він не має достатніх правових підстав для визнання його недійсним у порядку, передбаченому статтею 215 ЦК України. Крім того, позивачем не надано доказів, які б вказували, що оспорюваний договір купівлі-продажу порушує його права чи законні інтереси.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, що позбавляє його можливості реалізувати належне йому конституційне право на земельну ділянку. Він є членом громади міста Косова Івано-Франківської області, тому має право оскаржувати будь-які рішення Косівської міської ради щодо розпорядження землями громади.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Косівської міської ради від 23 квітня 2010 року № 3,25-38 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1300 га для ведення особистого селянського господарства по вулиці Чорновола б/н у місті Косові (а. с. 14).

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2010 року у порядку забезпечення адміністративного позову ОСОБА_4 до Косівської міської ради про визнання дій неправомірними та скасування рішень зупинено дію рішення Косівської міської ради від 23 квітня 2010 року № 3,25-38 в частині надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1300 га для ведення особистого селянського господарства по вулиці Чорновола б/з у місті Косові Івано-Франківської області (а. с. 17).

Рішенням Косівської міської ради від 18 червня 2010 року № 1.3-40 ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1323 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та передано йому цю землю у власність. На підставі зазначеного рішення 01 липня 2010 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1323 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 (а. с.15, 16).

На час затвердження проекту землеустрою та видачі державного акта на спірну земельну ділянку ні Косівській міській раді, ні ОСОБА_3 не було відомо про зупинення дії рішення Косівської міської ради від 23 квітня 2010 року № 3,25-38 в частині надання ОСОБА_3 дозволу на розробку землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

02 липня 2010 року ОСОБА_3 продав земельну ділянку площею 0,1323 га для ведення особистого селянського господарства по вулиці Чорновола б/н у місті Косові, кадастровий номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 (а. с. 140).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року визнано незаконним та скасовано рішення Косівської міської ради від 23 квітня 2010 року № 3,25-38 щодо надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки (а. с. 59, 60).

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Згідно з частиною 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

У пунктах «а», «б», «в», «ґ» і «к» статті 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міської ради належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування; вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади селища; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на підставі рішення Косівської міської ради від 24 травня 2012 року ОСОБА_1 є власником 0,0600 га земельної ділянки по вулиці Середній у місті Косові Івано-Франківської області (а. с. 24).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, у чому полягає таке порушення прав, якими доказами воно підтверджується.

Косівська міська рада як власник спірної земельної ділянки не заявляла вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 липня 2010 року, згідно з яким ОСОБА_3. продав земельну ділянку площею 0,1323 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_1 ОСОБА_2

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не є стороною зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, його права та законні інтереси вказаним договором не порушено.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2015 року, якою скасовано ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Косівська міська рада Івано-Франківської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, є безпідставними, оскільки ухвала Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2015 року стосувалася порушення судом першої інстанції порядку повернення позовної заяви позивачу.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф.Хопта

Ю. В. Черняк