Постанова

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 278/2083/18

провадження № 61-5470св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія",

третя особа - Державне підприємство "Національні інформаційні системи",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2018 року у складі судді Дубовік О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів:

Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія") про зняття заборони відчуження рухомого майна та вилучення записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 20 липня 2007 року між ним та АКІБ "УкрСиббанк" укладений кредитний договір, на забезпечення якого він передав у заставу банку належний йому автомобіль "Chevrolet Aveo", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2014 року у справі № 278/1667/14-ц з нього стягнуто на користь банку заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 50 650,39 грн.

Вказане рішення перебувало на примусовому виконанні у Житомирському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Житомирський РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області).

В межах виконавчого провадження здійснено заміну стягувача з ПАТ "УкрСиббанк" на ТОВ "ФК "Довіра та гарантія". Крім того, здійснено заміну обтяжувача рухомого майна.

Зазначав, що 08 червня 2018 року він повністю виконав рішення суду та сплатив на користь стягувача 50 650,39 грн заборгованості за кредитним договором, а також судовий збір у розмірі 506,50 грн, тобто повністю виконав зобов'язання за кредитним договором, однак обтяження автомобіля не було знято.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив скасувати заставу та припинити обтяження (заборону відчуження) автомобіля "Chevrolet Aveo", 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, та зобов'язати реєстратора Державного підприємства "Національні інформаційні системи" вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записи щодо застави вказаного транспортного засобу.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Припинено право застави рухомого майна - автомобіля "Chevrolet Aveo", 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, та припинено його приватне обтяження (заставу рухомого майна), зареєстроване 23 липня 2007 року за № 5347932, змінене 06 травня 2015 року, обтяжувачем якого є ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" на підставі договору про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11186849000 від 20 липня 2007 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач повністю виконав зобов'язання за кредитним договором від 20 липня 2007 року, на забезпечення виконання зобов'язань за яким між сторонами був укладений договір застави, а відповідач не довів існування непогашеної заборгованості ОСОБА_1 із повернення кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У березні 2019 року ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач, сплативши суму боргу у розмірі 50 650,39 грн, лише частково виконав зобов'язання за кредитним договором, а тому відсутні підстави для припинення застави рухомого майна.

При цьому суди не врахували, що внаслідок знецінення національної валюти позивач фактично сплатив 1 954,79 дол. США, що не може свідчити про належне виконання умов кредитного договору.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2020 року справу призначено колегії суддів у складі:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 липня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11186849000, за яким ОСОБА_1 зобов'язався повернути отриманий кредит у сумі 14 594,00 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на день укладення договору становило 73 699,70 грн.

Згідно з пунктом 1.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит, в терміни, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 20 липня 2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.

Відповідно до пункту 1.3.1 кредитного договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів процентна ставка встановлена в розмірі 13 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяці кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування застосовується розмір ставка, діючий в попередньому місяці.

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 56197393 від 03 липня 2018 року, 23 липня 2007 року Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі договору про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11186849000 від 20 липня 2007 року накладено заборону відчуження на автомобіль "Chevrolet Aveo", 2007 року випуску, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, обтяжувач - АКІБ "УкрСиббанк", боржник - ОСОБА_1

03 квітня 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 11186849000 станом на 28 січня 2014 року в сумі 6 336,84 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 28 січня 2014 року становило 50 650,39
грн, з яких: 5 360,52 дол. США, що в еквіваленті становило 42 846,64 грн, - кредитна заборгованість; 500,64 дол. США, що в еквіваленті становило 4 001,62

грн, - заборгованість за процентами; 468,13 дол. США, що в еквіваленті становило 3 741,78 грн, - пеня за прострочення сплати кредиту; 7,55 дол. США, що в еквіваленті становило 60,35 грн, - пеня за прострочення сплати процентів.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2014 року у справі № 278/1667/14-ц, яке набрало законної сили, позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 506 50,39 грн та 506,50 грн судового збору.

У Житомирському РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області перебувало виконавче провадження № ~organization0~ про примусове виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області, ухвалене у справі № 278/1667/14-ц, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 50 650,39 грн та виконавче провадження № ~organization1~ про примусове виконання даного рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" судового збору в сумі 506,50 грн.

На підставі договору факторингу від 20 квітня 2015 року № 17, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія ", ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" набуло право вимоги до позивача.

06 травня 2015 року Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі договору факторингу № 17 від 20 квітня 2015 року змінено обтяжувача АКІБ "УкрСиббанк" на ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".

Постановами старшого державного виконавця Житомирського РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області від 12 червня 2018 року закриті виконавчі провадження № ~organization2~ та № ~organization3~ у зв'язку зі сплатою боржником боргу.

Факт сплати відповідачем заборгованості за виконавчими провадженнями підтверджується також відповідною квитанцією від 08 червня 2018 року про сплату 55 966,42 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Відповідно до частини 1 , 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У справі, яка переглядається, установлено, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2014 року у справі № 278/1667/14-ц, позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 650,39 грн та 506,50 грн судового збору.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2014 року набрало законної сили та ОСОБА_1 виконане повністю, що підтверджено постановами державного виконавця від 12 червня 2018 року про закінчення виконавчих проваджень № ~organization4~ та № ~organization5~.

Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті України - гривні, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а боржник сплатив таку заборгованість у повному обсязі, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов'язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Аналогічний висновок зазначений Верховним Судом у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 761/22801/15-ц (провадження № 61-32260св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 278/3152/15-ц (провадження № 1495св19).

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини 1 статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За частиною 1 статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, застава припиняється в разі припинення основного зобов'язання, зокрема, на підставі виконання. Законодавство не вимагає від заставодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням застави, оскільки застава, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості, припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов'язання. Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв'язку із цим основного зобов'язання, застава припиняється.

Оскільки позичальник належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, то таке зобов'язання припинилось на підставі статті 599 ЦК України.

Отже, є підстави для припинення застави.

Згідно з частиною 3 статті 593 ЦК України, у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, установивши, що позичальник належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 11186849000, виконав рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2014 року у справі № 278/1667/14-ц про дострокове стягнення з позичальника всієї суми заборгованості за вказаним кредитним договором, дійшов правильного висновку про те, що таке зобов'язання припинилось на підставі статті 599 ЦК України, внаслідок чого припинилося і право застави.

Сам по собі факт укладення договору факторингу не створює для позивача безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у цьому договорі під час його виконання.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник