Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.02.2026 року у справі №990/558/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 990/558/25

провадження № 11-455заі25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гімона М. М.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 990/558/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2025 року (судді Ханова Р. Ф., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Хохуляк В. В.),

УСТАНОВИЛА:

Вступ

У цій справі суд вирішував питання початку обчислення строку звернення до суду з позовом про оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), а також оцінки поважності причин пропуску цього строку. ОСОБА_1 (далі також - позивач) вважав, що про порушення своїх прав він дізнався лише після ознайомлення із судовим рішенням в іншій справі щодо подібних правовідносин.

Суд першої інстанції, повернувши позовну заяву з підстав пропуску строку звернення до суду, вважав, що формування судової практики на перебіг такого строку не впливає, а зміна суб`єктивних уявлень позивача під її впливом про правомірність оспорюваного рішення відповідача не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку. З такими висновками погодився апеляційний суд і залишив апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. 16 листопада 2025 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 до ВККС, в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 в частині затвердження кодованих та декодованих результатів тестування когнітивних здібностей ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Комісію поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах з етапу тестування когнітивних здібностей у межах зазначеного конкурсу.

2. До позовної заяви ОСОБА_1 долучив заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій зазначав, що про порушення своїх прав дізнався лише після ознайомлення з повним текстом рішення Верховного Суду від 16 вересня 2025 року у справі № 990/59/25. У цьому рішенні суд встановив порушення з боку ВККС під час проведення в межах конкурсу тестування когнітивних здібностей щодо іншого учасника.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

3. Ухвалою від 19 листопада 2025 року Касаційний адміністративний суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачеві строк для усунення виявлених судом недоліків шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку. Також суд запропонував позивачеві подати уточнену позовну заяву, в якій зазначити місце проживання чи перебування позивача та поштовий індекс.

Підставою для залишення позовної заяви без руху стало, зокрема, те, що позивач звернувся до суду з позовом із пропуском строку, встановленого частиною восьмою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), і відсутні підстави для його поновлення, оскільки наведені позивачем причини пропуску строку, зазначені у відповідній заяві, суд визнав неповажними.

4. 25 листопада 2025 року на виконання вимог зазначеної ухвали суду ОСОБА_1 подав клопотання, в якому просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити пропущений строк.

5. Оцінивши наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, Касаційний адміністративний суд дійшов висновку, що такі не є поважними, у зв`язку із чим позовну заяву повернув на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

6. Як встановив суд, єдиною підставою для поновлення строку звернення до суду позивач визначив дату обізнаності з рішенням Верховного Суду від 16 вересня 2025 року у справі № 990/59/25, з якого він і дізнався про порушення своїх прав. До цього моменту він не мав об`єктивних підстав сумніватися у законності дій Комісії і не міг встановити сам факт можливого порушення. На переконання позивача, строк звернення до суду він не пропустив, оскільки після ухвалення Верховним Судом судового рішення виникли нові підстави звернення до суду, від часу виникнення яких і слід обчислювати строк звернення до суду.

Водночас, за висновком Касаційного адміністративного суду, ухвалюючи рішення від 16 вересня 2025 року у справі № 990/59/25, Верховний Суд не утворив нових норм права чи фактичних обставин, що можуть слугувати підставами позову, а лише розтлумачив вже існуючі норми. Із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/226/24, суд зазначив, що формування судової практики, яка власне є тлумаченням норм права, на перебіг строку звернення до суду не впливає, оскільки не є правовою підставою заявлення позову. Норми права, які регламентують спірне питання, були і залишаються незмінними, а тому зміна уявлень позивача під впливом судової практики та переоцінка рішення Комісії від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 як незаконного, не є об`єктивною обставиною, яка може бути оцінена як поважна.

Короткий зміст апеляційної скарги та позиція інших учасників

7. ОСОБА_1 не погодився з висновками Касаційного адміністративного суду і 11 грудня 2025 року направив через підсистему «Електронний суд» до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, за змістом якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду, визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 покликається на те, що суд першої інстанції неправильно визначив момент, з якого починається перебіг строку звернення до суду із цим позовом, адже формальне знання про існування рішення ВККС від 13 січня 2025 року не є тотожним знанню про порушення своїх прав. Позивач наполягає на тому, що предметом спору є порушення, яке полягає не в самому факті ухвалення рішення ВККС, а у незаконності процедури тестування когнітивних здібностей, що була застосована до нього. Оцінити законність дій ВККС було неможливо без отримання інформації, яка фактично була прихована та недоступна для кандидата. Тобто саме після розкриття прихованих фактичних обставин протиправності поведінки ВККС, які були недоступними і об`єктивно не могли бути відомі, але існували, що відбулось після ухвалення Верховним Судом рішення від 16 вересня 2025 року у справі № 990/59/25, у позивача виникли підстави для звернення до суду із цим позовом.

ОСОБА_1 вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/226/24, ухвалені у правовідносинах, які не є подібними, а тому не підлягали застосуванню у цій справі. Так, у справі № 990/226/24, на відміну від справи № 990/558/25, була обставина повторного звернення до суду з позовом, яка пов`язувалася зі зміною судової практики.

8. ВККС не скористалося своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції (частина четверта статті 304 КАС України).

Рух апеляційної скарги

9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 грудня 2025 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 14 січня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Висновки щодо дотримання строку звернення до суду з позовом

10. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

11. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності ВККС.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

12. Частиною восьмою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, ВККС під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.

13. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

14. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

15. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

16. Крім того, згідно з усталеною позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18 та від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

17. За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зазначив: «Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

18. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язаний початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

19. Предметом оскарження в межах поданого позову є рішення ВККС від 13 січня 2025 року № 9/зп-25, ухвалене, зокрема, щодо позивача під час проведення конкурсу на посаду судді. З огляду на викладене до цієї категорії спорів підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, останнім днем якого у цьому випадку є 12 лютого 2025 року.

Водночас до суду з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся лише 16 листопада 2025 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною восьмою статті 122 КАС України.

20. Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними доводи позивача, за змістом яких у спорах цієї категорії дата початку обчислення строку звернення до суду може варіюватися в залежності від підстав позову.

Законодавець чітко визначив, що початок відліку строку звернення до суду пов`язується з моментом, коли позивач дізнався або мав дізнатися про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, а не з моментом, коли позивач усвідомив, що відповідне рішення порушує його права.

Оскільки позивач не заперечує, що про рішення ВККС від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 він дізнався безпосередньо після його прийняття, він не був позбавлений можливості для вжиття заходів з метою формування власного розуміння щодо його правомірності в межах встановленого строку звернення до суду, проте не зазначає про вчинення таких дій аж до ознайомлення з текстом судового рішення у справі № 990/59/25.

21. Отже, в межах цієї справи звернення до суду з позовом після 12 лютого 2025 року є таким, що здійснене з пропуском строку, встановленого для цього, відповідно, позивач разом із позовною заявою мав надати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

Висновки щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду

22. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

23. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зауважив, що заява про поновлення строку звернення до суду з позовом обґрунтована виключно появою «позитивної» практики Верховного Суду у спорі, який позивач вважає подібним (рішення від 16 вересня 2025 року у справі № 990/59/25, яке ще не набрало законної сили), а зміна особистого суб`єктивного сприйняття позивачем спірних правовідносин, а саме рішення ВККС № 9/зп-25 (із законного на незаконне), не свідчить про наявність тих об`єктивних обставин, які можуть бути оцінені як поважні.

24. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що обґрунтування пропуску строку звернення до суду причинами, не пов`язаними з наявністю об`єктивних перешкод для своєчасного вчинення процесуальної дії, не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для його поновлення.

Доводи позивача, якими він обґрунтовує також і апеляційну скаргу, пов`язані виключно зі зміною його суб`єктивного сприйняття рішення ВККС внаслідок ознайомлення із судовим рішенням щодо подібних правовідносин, в якому висвітлені раніше не відомі йому обставини щодо процедури тестування когнітивних здібностей, які відсутні у вільному доступі і на підставі яких позивач сформував підстави для оскарження ним рішення ВККС.

Водночас пасивна поведінка позивача і невжиття ним жодних самостійних дій для з`ясування відповідних обставин дійсно не належать до непереборних обставин чи об`єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову. Можливість отримати відповідну інформацію шляхом звернення з відповідним запитом до Комісії в разі наявності у позивача сумнівів у правомірності рішення ВККС залежала виключно від волевиявлення позивача. Доводів протилежного він не наводить.

25. Доводи позивача про те, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/226/24, також є неприйнятними, оскільки поважність причин пропуску строку звернення до суду, на які посилається заявник, оцінюються судом у кожній конкретній справі окремо в залежності від наведених обставин і обґрунтувань та наданих на їх підтвердження доказів. Тому посилання суду першої інстанції у своєму судовому рішенні у цій справі на підходи у правозастосуванні, продемонстровані Великою Палатою Верховного Суду в іншій справі у питанні оцінки поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, не впливають на результати розгляду аналогічної заяви у цій справі і не дають підстав для скасування прийнятого рішення.

26. Отже, суд першої інстанції правильно виснував, що повідомлені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, а тому заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

27. Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частинами першою і другою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

28. Ураховуючи, що позовна заява подана після закінчення строку, встановленого КАС України, і підстави для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, указані ОСОБА_1 , визнані неповажними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

29. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

30. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За правилами частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, не допустив порушень норм процесуального права, а наведені позивачем доводи не спростовують висновків, викладених у судовому рішенні, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

31. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266 308 311 315 316 322 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2025 року у справі № 990/558/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Гімон

Судді:О. О. БанаськоО. В. КривендаО. В. БілоконьМ. В. Мазур О. Л. БулейкоС. Ю. МартєвІ. А. ВоробйоваН. С. СтефанівО. А. ГубськаТ. Г. СтрелецьА. А. ЄмецьІ. В. ТкачЛ. Ю. КишакевичО. С. ТкачукВ. В. КорольВ. Ю. УркевичС. І. КравченкоН. В. Шевцова