Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.02.2019 року у справі №539/1130/17

Постанова

Іменем України

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 539/1130/17

провадження № 61-30118св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач -Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Лубнитеплоенерго»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року в складі судді Гудкова С. В. та на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року у складі суддів: Бутенко С. Б., Бондаревської С. М., Дряниці Ю. В.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» (далі - ОКВПТГ «Лубнитагеплоенерго»), у якому просив визнати безпідставними нарахування ОКВПТГ «Лубнитагеплоенерго» заборгованості з теплової енергії місць зального користування та здійснити перерахунок з урахуванням 100% пільги, яка передбачена йому на підставі статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», зобов'язати ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» надавати йому 100% пільгу на оплату за теплову енергію місць загального користування та стягнути з ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» не передбачено 100% знижки на оплату за теплову енергію місць загального користування.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи повно та всебічно з'ясував обставини справи і не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є незаконні та необґрунтовані, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Лубенського міськрайонного суду Полтавської області зазначену справу.

У січні 2018 року зазначена справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

У травні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

На час розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 заперечення/відзиви не надходили.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, щоОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» здійснює постачання теплової енергії дляцентралізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1

ОСОБА_4 є співвласником квартири № 59 вказаного будинку, в якій зареєстрований та постійно проживає разом з дружиною - ОСОБА_5

26 серпня 2003 року ВАТ «Лубнигаз» видалоОСОБА_4 технічні умови № 7695 на газифікацію його квартири, 12 листопада 2003 року ВАТ «Лубнижитлобуд» та ВМФТГ «Лубнитеплоенерго» погодили позивачу відключення його квартири від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку.

13 листопада 2003 рокуквартиру ОСОБА_4 переведено на індивідуальне опалення.

Згідно інформації Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської областіОСОБА_4. перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги за категорією «інвалід війни 2-ї групи» з 11жовтня 2007 року, та відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має 100-процентну знижку на оплату за користування житлово-комунальними послугами в межах середніх норм споживання згідно постанови Кабінету Міністрів Українивід 6 серпня 2014 року № 409, в тому числі з газопостачання на опалення - норма 2-х осіб 205,5 куб. метра в місяць в опалювальний період.

Відповідно до акту обстеження місць загального користування житлового будинку по АДРЕСА_1 від 23 травня 2012 року ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» 21 листопада 2012 року виконалорозрахунок кількості теплової енергії, яка витрачається розподільчими трубопроводами приміщень загального користування (підвалу) багатоквартирного житлового будинку при відключенні окремих квартир від системи централізованого опалення. З 0З грудня 2012 року позивачу здійснюється нарахування плати за опалення місць загального користування, проте, оплату за вказані послуги він не проводив, станом на 01 квітня 2017 року утворилася заборгованість в сумі 2058,58 грн.

Згідно статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Порядок надання комунальних послуг, їх обліку та оплати, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг визначено Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630.

Пунктом 28 зазначених Правил визначено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами встановлено Методикою, затвердженою наказом Мінбуду України від 31 жовтня 2006 № 359.

Пунктом 5 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що інвалідам війни та прирівняним до них особам надається 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. м опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. м на сім'ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. м на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. м на сім'ю).

З метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 встановлено державні соціальні стандарти у сфері житлово-комунального обслуговування, до числа яких відносяться соціальна норма житла та соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії.

Враховуючи, що до опалювальної площі житла, на яку відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу надається знижка при розрахунках плати за опалення, не входить площа місць загального користування багатоквартирного будинку, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права, що виходить за межі компетенції касаційного суду.

Інші доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат