Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.02.2019 року у справі №333/6243/16

Постанова

Іменем України

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 333/6243/16-ц

провадження № 61-27687св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_4,

боржник - ОСОБА_5,

заінтересовані особи: державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Алімова Є. А., державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Лаврова К. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2017 року у складі судді: Кулик В. Б., та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2017 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Гончар М. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У листопаді 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою на дії державних виконавців Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Лаврової К.А. та Алімової Є. А. (далі - Комунарський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області) при примусовому виконанні виконавчого листа № 333/9017/15-ц, який виданий Комунарським районним судом м. Запоріжжя 18 липня 2016 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь стягувача ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн.

Скарга мотивована тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 52264247 від 20 вересня 2016 року, яка винесена державним виконавцем Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Лавровою К. А., є неправомірною, оскільки заяву про примусове виконання виконавчого листа на підставі якої було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, було написано та підписано невідомою особою, а не стягувачем, про що свідчить підпис та почерк заявника, який звертається до виконавчої служби, що явно відрізняється від підпису та почерку стягувача. ОСОБА_5 не був повідомлений про існування постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 вересня 2016 року ВП № 52264247. Державний виконавець Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Алімова Є. А. неправомірно направила вимогу за місцем роботи боржника. Під час перебування на прийомі у державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Алімової Є. А., всупереч норм Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_5 не було роз'яснено його права. Окрім цього, державний виконавець Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Алімова Є. А. 28 вересня 2016 року неправомірно винесла постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми 16 700,00 грн, ураховуючи неправомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52264247.

ОСОБА_5 просив:

- визнати дії державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Лаврової К. А. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52264247 неправомірними;

- скасувати постанову державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Лаврової К. А. про відкриття виконавчого провадження від 20 вересня 2016 року;

- визнати незаконними дії державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Лаврової К. А. щодо не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження № 52264247 на адресу боржника;

- визнати незаконними дії державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Алімової Є. А. щодо направлення вимоги за місцем роботи боржника;

- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 28 вересня 2016 року;

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 28 вересня 2016 року;

- зобов'язати державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Алімову Є. А. зняти арешт з майна боржника, який було накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 28 вересня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2017 року провадження у справі в частині вимог ОСОБА_5 про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28 вересня 2016 року у виконавчому провадженні № 52264247 закрито.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2017 року ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2017 року про закриття провадження у справі в частині вимог ОСОБА_5 про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28 вересня 2016 року скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для розгляду вимог скарги у цій частині по суті.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2017 року, скаргу ОСОБА_5 в іншій частині залишено без задоволення.

Оскаржені ухвали судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що доводи ОСОБА_5 щодо невідповідності дій державних виконавців Закону України «Про виконавче провадження» не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. При цьому, апеляційним судом вказано, що під час подання заяви ОСОБА_4, яка є особою з інвалідністю І групи у зв'язку із загальним захворюванням, пов'язаним із зором, працівники канцелярії перевірили її особу за паспортом та лише після цього прийняли заяву і виконавчий документ. Також суд встановив, що не було дотримано строків направлення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику, оскільки постанова направлена не на наступний день, а 04 жовтня 2016 року. Однак, ОСОБА_5 визнати такі дії державного виконавця неправомірними не просив, посилаючись лише на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження йому взагалі не направлялась. З моменту повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження державний виконавець, сприяючи виконанню судового рішення, могла провадити відповідні дії, спрямовані на його виконання, зокрема, направляти документи: запити, листи, в тому числі, вимогу про явку боржника до виконавчої служби через усі виломі канали, зокрема, і через місце роботи боржника, а також накладати арешт на його наявне майно в межах суми стягнення.

Аргументи учасників справи

У серпні 2017 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2017 року, у якій просить оскаржені ухвали скасувати та задовольнити його скаргу. При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що виконавче провадження відкрито не за заявою стягувача, оскільки заяву було написано та підписано не стягувачем про що свідчить підпис та почерк, що явно відрізняється від підпису та почерку ОСОБА_4 ОСОБА_5 зазначає, що на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час подачі заяви) державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

ОСОБА_5 не був належним чином повідомлений про існування постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 вересня 2016 року № 52264247, а відтак був позбавлений можливості добровільно виконати рішення суду у встановлений державним виконавцем строк. Судом не зазначено якими саме матеріалами підтверджується своєчасне отримання ОСОБА_5 постанови по відкриття виконавчого провадження. Нормами чинного законодавства не передбаченого право державного виконавця звертатись з роботодавця з вимогою про повідомлення боржника про необхідність явки до державної виконавчої служби та забезпечення його явки. Державним виконавцем під час прийому не роз'яснено ОСОБА_5 його права. Протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 вересня 2016 року не направлення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28 вересня 2016 року прямо вказує на безпідставність постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрите касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що виконавчий лист у справі № 333/9017/15-ц про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 15 000 грн було пред'явлено 16 вересня 2016 року до виконання стягувачем ОСОБА_4 до Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.

20 вересня 2016 року державним виконавцем Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Лавровою К. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52264247, боржнику надано добровільний строк на виконання рішення до 28 вересня 2016 року. Постанову направлено боржнику рекомендованим листом за двома відомими адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Аналіз змісту статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час постановлення постанови про відкриття провадження у справі) свідчить, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За таких обставин, встановивши, що державний виконавець дотрималась порядку відкриття виконавчого провадження та порядку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені ухвали постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені ухвали без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель