Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 327/514/18

провадження № 61-4560св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Розівська районна рада Запорізької області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: сектор

з питань освіти, молоді та спорту Розівської районної державної адміністрації Запорізької області, директор Комунальної установи "Вишнюватський заклад дошкільної освіти дитячий садок "Веселка" Розівської районної ради Запорізької області Нестеренко Людмила Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Розівської районної ради Запорізької області, подану адвокатом Гришком Романом Володимировичем, на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2019 року у складі судді Завіновської А. П. та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Кочеткової І.

В., Кримської О. М., Дашковської А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточненим під час розгляду справи, про визнання незаконним звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У позові зазначала, що з серпня 2015 року обіймала посаду директора Комунального закладу Вишнюватського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад" Розівської районної ради Запорізької області.

Рішенням Розівської районної ради Запорізької області від 01 жовтня 2018 року № 21 її звільнено з посади на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України

за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи.

Посилаючись на те, що аморального проступку вона не вчиняла, свої посадові обов'язки виконувала сумлінно, розірвання трудового договору відбулося

в період її непрацездатності без згоди профспілкового комітету, з грубим порушенням вимог трудового законодавства, просила визнати рішення районної ради про її звільнення протиправним (незаконним), поновити її на посаді директора Комунальної установи "Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) "Веселка", який є правонаступником реорганізованого навчально-виховного комплексу, стягнути з районної ради на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 128 267,50 грн та вирішити питання про відшкодування судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 30 вересня

2019 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним рішення Розівської районної ради Запорізької області

від 01 жовтня 2018 року № 21 "Про звільнення з посади директора Вишнюватського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа

І ступеня - дошкільний навчальний заклад" Розівської районної ради Запорізької області ОСОБА_1" за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора дошкільного навчального закладу.

Стягнено з Розівської районної ради Запорізької області на користь

ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі

127 754,43 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків

та обов'язкових платежів.

Стягнено з Розівської районної ради Запорізької області на користь

ОСОБА_1 витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 15 600,00 грн.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення

ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення ОСОБА_1 аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи, що має виховну функцію, не доведено, а неналежне вирішення директором соціально-побутових питань навчального закладу не є аморальним проступком

і не може бути підставою для розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 41 КЗпП України. До того ж,

її звільнення відбулося в період тимчасової непрацездатності.

У зв'язку з реорганізацією навчально-виховного комплексу позивач підлягає поновленню на посаді директора у його правонаступника - Комунальної установи "Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) "Веселка" Розівської районної ради Запорізької області зі стягненням з районної ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року рішення Розівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2019 року

в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Комунальної установи "Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) "Веселка" Розівської районної ради Запорізької області скасовано.

Визнано звільнення ОСОБА_1 незаконним та постановлено визнати

її звільненою за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку

з реорганізацією установи.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд вважав доведеним факт звільнення ОСОБА_1 з роботи без законних підстав. Разом з тим у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації,

суду слід визнати звільнення неправильним і зобов'язати ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу. Одночасно суд визначає працівника звільненим за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Зважаючи на те, що Комунальний заклад "Вишнюватський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад" припинений шляхом реорганізації, до його правонаступника - Комунальної установи "Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) "Веселка" Розівської районної ради Запорізької області ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку не переводилась, призначення директора дошкільного навчального закладу належить до виключної компетенції Розівської районної ради і підлягає вирішенню на пленарних засіданнях, це унеможливлює поновлення незаконно звільненого директора на роботі в новоутвореному закладі.

Отже, порушене право ОСОБА_1 підлягає поновленню шляхом визнання

її звільнення незаконним зі зміною підстав звільнення на пункт 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із реорганізацією навчального-виховного комплексу.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

07 березня 2020 року адвокатом Гришком Р. В., який діє в інтересах Розівської районної ради Запорізької області, подано касаційну скаргу на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2019 року

та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року.

У касаційній скарзі Розівська районна рада Запорізької області просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що позов у частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу подано

до неналежного відповідача, оскільки належними відповідачами мають бути правонаступник ліквідованої установи - Комунальна установа "Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) "Веселка" Розівської районної ради Запорізької області та Розівська районна державна адміністрація Запорізької області як головний розпорядник бюджетних коштів, які не були залучені

до участі у справі як відповідачі. Отже, суд вирішив права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

У касаційній скарзі зазначається, що, ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд не врахував, що порушені права ОСОБА_1 були відновлені відповідачем у досудовому порядку, оскільки вона була призначена на посаду через 10 днів після звільнення, отримувала заробітну плату і вже 02 листопада 2018 року була звільнена

за згодою сторін.

Суд визнав рішення Розівської районної ради Запорізької області про звільнення ОСОБА_1 незаконним, але не скасував, отже, існують два протилежні

за своєю суттю рішення.

Суд також не врахував, що відповідачу не було відомо про перебування позивача на лікарняному на час звільнення, про цей факт стало відомо значно пізніше, тому висновки суду в цій частині є помилковими.

Апеляційний суд не вирішив питання про стягнення судового збору за подання вимог майнового характеру - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також відшкодування відповідачу витрат на правову допомогу

та судових витрат, оскільки апеляційна скарга апеляційним судом була задоволена частково.

Розівська районна рада Запорізької області також зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 щодо наявності пільг у вигляді звільнення від сплати судового збору, передбачених статтею 5 Закону України "Про судовий збір", при зверненні до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Зміст відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні цієї касаційної скарги.

Заперечуючи доводи про неналежність відповідача за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 зазначає,

що відповідно до статуту Комунальної установи "Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) "Веселка" утримання та розвиток матеріально-технічної бази установи здійснюється за рахунок коштів засновника, а засновником установи є Розівська районна рада, отже, саме Розівська районна рада і є належним відповідачем.

Щодо вирішення апеляційним судом питання про стягнення судового збору

за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначає, що до фонду оплати праці не належить середній заробіток

за час затримки розрахунку при звільненні, але вона таких вимог не заявляла.

Зазначає, що поновлення її прав у позасудовому порядку не відбувалось, оскільки в її трудовій книжці вказано про звільнення за пунктом 3 частини 1 статті 41 КЗпП України, що є порушенням її прав.

Вважає правильним висновок апеляційного суду про те, що її звільнення відбулось із порушенням норм трудового законодавства, але поновити

її на посаді неможливо через те, що заклад, з якого її звільнили, реорганізовано,

а тому слід вважати її звільненою за пунктом 1 статті 40 КЗпП України

у зв'язку з реорганізацією навчального-виховного комплексу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, матеріали справи витребувано з Розівського районного суду Запорізької області. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Розівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2019 року

та постанови Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в частині, що не підлягає негайному виконанню, до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року справу призначено

до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Розівської районної ради Запорізької області

від 14 серпня 2015 року № 19 ОСОБА_1 призначена на посаду директора Комунального закладу Вишнюватського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад" Розівської районної ради Запорізької області.

Рішенням Розівської районної ради Запорізької області від 01 жовтня 2018 року № 21 ОСОБА_1 звільнена з посади директора Вишнюватського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад" Розівської районної ради Запорізької області на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням

цієї роботи.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 41 КЗпП України слугували дані протоколу громадських слухань від 11 вересня 2018 року щодо неналежного вирішення ОСОБА_1 як директором навчального закладу питань щодо електроенергії, харчування, порушення санітарних норм

та дані, викладені у пояснювальній записці до проекту рішення "Про звільнення з посади директора Вишнюватського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школи І ступеня - дошкільний навчальний заклад Розівської районної ради Запорізької області ОСОБА_1", з аркушем погодження

від 25 вересня 2018 року, наданої за клопотанням депутатської комісії з питань освіти, в якому вказано про неодноразові усні звернення від батьків вихованців та учнів навчально-виховного комплексу зі скаргами на поведінку директора ОСОБА_1 та її некоректні висловлювання на адресу дітей та батьків.

Відповідно до листка непрацездатності серії АДГ № 750445, виданого 09 жовтня 2018 року Розівською центральною районною лікарнею, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі з 01 жовтня

2018 року до 09 жовтня 2018 року.

З 09 жовтня 2018 року до 23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 перебувала

на стаціонарному лікуванні у Комунальній установі "Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань" Запорізької обласної ради, про що свідчить відповідний листок непрацездатності серії АГН № 948227.

Статутом, затвердженим рішенням районної ради від 02 січня 2019 року № 1, визначено, що Комунальна установа "Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) "Веселка" є правонаступником Вишнюватського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад" Розівської районної ради Запорізької області, є самостійною юридичною особою, має свій ідентифікаційний код, печатку та штамп, реєстраційний рахунок в органах Державного Казначейства (пункт 1.5 статуту).

Відділ освіти, молоді і спорту Розівської районної державної адміністрації Запорізької області здійснює управління закладом, а безпосереднє керівництво закладом здійснює його директор, який призначається та звільняється з посади засновником закладу - Розівською районною радою Запорізької області (пункт 1.3 статуту).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права

без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку повинно бути несумісним з продовженням роботи, що має виховну функцію.

При цьому звільнення за вчинення аморального проступку допускається як при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Так, аморальним проступком слід вважати появу

в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку,

що принижує людську, гідність тощо.

Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведене лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Тобто факт вчинення працівником аморального проступку повинен бути документально підтверджений службовим розслідуванням, проведеним

на підставі службової записки безпосереднього керівника працівника, скарги учнів, повідомлення правоохоронних органів тощо. Працівник повинен дати письмове пояснення того, що сталося. Висновки, засновані на результатах розслідування (інших аналогічних документах), повинні переконливо вказувати на несумісність скоєння працівником аморального проступку з продовженням роботи.

Касаційний суд погоджується з висновками судів щодо недоведеності відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 ознак вчинення нею аморального проступку, несумісного з продовженням виховної роботи, оскільки самі по собі усні звернення батьків, на які є посилання у пояснювальній записці про звільнення, не є належним підтвердженням факту вчинення аморального проступку, так само як і посилання у зверненні учасників громадських слухань від 11 вересня 2019 року на обставини про неналежне вирішення директором навчального закладу питань щодо електроенергії, харчування, порушення норм санітарії тощо, не свідчить про аморальність проступку в розумінні пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, а лише вказує на незадовільне виконання керівником організаційно-розпорядчих функцій.

Доводи касаційної скарги про те, що суд визнав рішення Розівської районної ради від 01 жовтня 2018 року про звільнення незаконним, але не скасував його, що призводить до існування двох протилежних рішень, безпідставні, оскільки рішення, визнане в судовому порядку незаконним, скасовується органом, який його видав, у порядку виконання судового рішення.

Доводи про те, що на час звільнення позивача органу, який приймав рішення про її звільнення, не було відомо про її перебування на лікарняному, тому цей факт не може вважатись доведеним і не може враховуватись при вирішенні питання про законність звільнення, відхиляються, оскільки законом працівникові надаються гарантії захисту від звільнення з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах,

якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також у період перебування працівника у відпустці. Законодавство не допускає звільнення працівника

з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності

та відпустки, і для застосування таких гарантій має значення сам факт перебування працівника у стані тимчасової непрацездатності на час видання наказу про звільнення.

Разом з тим, касаційний суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що Розівська районна рада не є належним відповідачем за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповдно до статті 33 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Отже, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати

за пред'явленим позовом.

Ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з Розівської районної ради, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився і апеляційний суд, виходив з того, що Розівська районна рада є засновником як Вишнюватського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад",

так і Комунальної установи "Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) "Веселка" як правонаступника, комунальний заклад фінансується за рахунок засновника, отже, саме Розівська районна рада є належним відповідачем за цим позовом.

Проте такого висновку суди дійшли без урахування правового статусу

як Вишнюватського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа

І ступеня - дошкільний навчальний заклад", так і Комунальної установи "Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) "Веселка",

що є правонаступником реорганізованого навчально-виховного комплексу, відповідно до якого вказані заклади є самостійними юридичними особами

із самостійними фінансовим балансом та рахунками, кожний з них має свій ідентифікаційний код, печатку та штамп, реєстраційний рахунок в органах Державного Казначейства, отже, у випадках стягнення середнього заробітку вони повинні бути самостійним відповідачем.

Згідно з положеннями статуту відділ освіти, молоді і спорту Розівської районної державної адміністрації Запорізької області здійснює лише управління закладом.

Функції Розівської районної ради Запорізької області як засновника закладу у випадках оплати праці працівників статутом не врегульовано.

Касаційний суд бере до уваги те, що відповідно до частини 3 статті 96 ЦК України засновник юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, крім випадків встановлених установчими документами та законом.

Як роз'ясненено в абзаці другому пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав

або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Оскільки Вишнюватський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад" має правонаступника - Комунальну установу "Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) "Веселка", то саме ця комунальна установа має бути відповідачем за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Проте Комунальна установа "Вишнюватський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) "Веселка" брала участь у справі як третя особа, що унеможливлювало ухвалення рішення щодо її прав та обов'язків з виплати середнього заробітку

за час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно

до частиною 1 статті 11 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін

та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 33 ЦПК України передбачено, що замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, суд може тільки за клопотанням позивача.

З огляду на обставини справи та визначення правового статусу відповідача

за позовними вимогами про стягнення середнього заробтіку за час вимушеного прогулу - Розівської районної ради Запорізької області, касаційний суд дійшов висновку, що остання не є належним відповідачем, проте позивач клопотання про заміну відповідача не заявляла, а навпаки наполягала на тому, що належним відповідачем у справі є саме Розівська районна рада Запорізької області,

яка відповідно до статуту є засновником закладу освіти та за рахунок якої заклад утримується.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився

й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

з Розівської районної ради, оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача, а своїм правом на заміну неналежного відповідача належним позивач не скористалася, незваждаючи на те, що Розівська районна рада заперечувала під час розгляду спарви те, що вона є належним відповідачем.

Доводи касаційної скарги про застосування судами положень Закону України "Про судовий збір" при вирішенні питання про стягнення судового збору

за позовними вимогами про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу усупереч правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1121цс16, відхиляються з огляду на таке.

Предметом справи, в якій Верховним Судом України викладено цей висновок,

є вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку

при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України

"Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах

про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється

на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

Предметом позову ОСОБА_1 є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, отже, на ці вимоги поширюється положення Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення позивача від сплати судового збору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині

або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права

або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині позовних вимог

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову

у цій частині.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу Розівської районної ради Запорізької області, скасував рішення суду першої інстанції в частині вимог про поновлення на роботі та фактично в задоволенні таких вимог відмовив, а суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу Розівської районної ради Запорізької області, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу й відмовив у позові в цій частині, компенсації за рахунок держави підлягає судовий збір за подання Розівською районною радою Запорізької області апеляційної та касаційної скарг у розмірі 2 973,51 грн

та 3 964,68 грн відповідно, а всього 6 938,19 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Розівської районної ради Запорізької області, подану адвокатом Гришком Романом Володимировичем, задовольнити частково.

Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 30 вересня

2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Розівської районної ради Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: сектор з питань освіти, молоді та спорту Розівської районної державної адміністрації Запорізької області, директор Комунальної установи "Вишнюватський заклад дошкільної освіти дитячий садок "Веселка" Розівської районної ради Запорізької області Нестеренко Людмила Володимирівна,

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

В решті рішення Розівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишити без змін.

Компенсувати Розівській районній раді Запорізької області судовий збір у сумі 6
938,19 грн, сплачений за подання апеляційної та касаційної скарг, за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

А. Стрільчук