Постанова

Іменем України

09 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 235/5659/20

провадження № 61-10432св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне підприємство "Алекс Донбас",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства "Алекс Донбас" на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області,

у складі судді Хмельової С. М., від 13 січня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Папоян В. В., Корчистої О. І., від 26 травня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства "Алекс Донбас" (далі - ПП "Алекс Донбас", Підприємство) про зміну формулювання причини та дати звільнення.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі наказу № 8 від 12 січня 2018 року її було призначено на посаду дизайнер-виконавець графічних робіт ПП "Алекс Донбас" із 15 січня 2018 року.

10 лютого 2020 року вона подала роботодавцю заяву про звільнення з роботи за угодою сторін з 17 січня 2020 року, на якій директором Підприємства було вчинено резолюцію "звільнити з 17.02.2020 р.".

10 лютого 2020 року продовжуючи виконувати свої трудові обов'язки, мала зустріч із замовником за межами підприємства і в цей день стала отримувати від керівництва на месенджер Viber необґрунтовані претензії та вимогу відпрацювати два тижні, проте вона не мала такої можливості, оскільки збиралася переїхати в іншу місцевість.

12 лютого 2020 року засобами поштового зв'язку надіслала відповідачу нову заяву про своє звільнення, в якій просила звільнити її із 18 лютого 2020 року згідно статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку з переїздом. Однак ця заява залишилась відповідачем не розглянутою.

Направити заяву про звільнення поштою була вимушена у зв'язку з тим, що хворіла у період із 11 по 17 лютого 2020 року включно.

18 лютого 2020 року вона отримала повідомлення про припинення

12 лютого 2020 року трудових відносин із ПП "Алекс Донбас".

19 лютого 2020 року звернулась до роботодавця із заявою про направлення їй трудової книжки засобами поштового зв'язку та 05 березня 2020 року отримала бланк трудової книжки без будь-яких записів.

Згодом, у липні 2020 року з інформації в особистому кабінеті на сайті Пенсійного фонду України позивач дізналась про своє звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Не погодившись із причиною звільнення, 27 липня 2020 року письмово звернулась до відповідача із заявою, в якій просила скасувати наказ про звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України та видати інший наказ про звільнення із 12 лютого 2020 року на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України (угода сторін) і внести відповідні зміни до запису в трудовій книжці про звільнення.

Однак ця заява від 27 липня 2020 року була проігнорована ПП "Алекс Донбас".

Позивач вважала дії директора ПП "Алекс Донбас" щодо видання наказу про звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України незаконними, оскільки її було звільнено у період тимчасової непрацездатності за наявності заяви від 10 лютого 2020 року та згоди роботодавця на звільнення з 17 лютого

2020 року.

Посилаючись на те, що формулювання причини та дати звільнення, які викладені в наказі ПП "Алекс Донбас" № 6 від 12 лютого 2020 року, є неправильними та такими, що не відповідають чинному законодавству, ОСОБА_1 просила суд:

- скасувати наказ ПП "Алекс Донбас" № 6 від 12 лютого 2020 року;

- змінити дату звільнення із 12 лютого 2020 року на 18 лютого 2020 року;

- змінити формулювання причини та підстави звільнення із "за прогул за пунктом 4 статті40 КЗпП України" на "за угодою сторін за пунктом 1 статті 36 КЗпП України".

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 13 січня 2021 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду

від 18 березня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади дизайнера-виконавця графічних робіт ПП "Алекс Донбас" із 12 лютого 2020 року на 18 лютого

2020 року.

Змінено формулювання причини та підстави звільнення ОСОБА_1

із "за прогул за пунктом 4 статті40 КЗпП України" на "за угодою сторін за пунктом 1 статті 36 КЗпП України".

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що наказ про звільнення позивача було видано 12 лютого 2020 року, тобто у період її тимчасової непрацездатності, що суперечить вимогам частини 3 статті 40 КЗпП України. Вказане порушення прав може бути усунено шляхом зміни дати звільненняна перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності - 18 лютого

2020 року.

Вчинення прогулу ОСОБА_1 у період з 11 лютого по 17 лютого 2020 року спростовано фактом її перебування на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.

Встановивши, що на заяві ОСОБА_1 від 10 лютого 2020 року про звільнення за угодою сторін із 17 січня 2020 року є погодження керівника

ПП "Алекс Донбас" про звільнення позивача з 17 лютого 2020 року, суд дійшов висновку про досягнення між працівником та роботодавцем угоди про звільнення позивача саме на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни дати та формулювання причини звільнення ОСОБА_1, а позивач не порушує питання про поновлення на роботі, суд вказав на відсутність підстав для скасування наказу № 6 від 12 лютого 2020 року.

Суд врахував, що ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом в межах місячного строку з дня вручення їй копії наказу № 6 від 12 лютого 2020 року.

Постановою Донецького апеляційного суду від 26 травня 2021 року апеляційну скаргу ПП "Алекс Донбас" задоволено частково. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня

2020 року в частині формулювання причини та підстави звільнення

ОСОБА_1 змінено.

Змінено формулювання причини та підстави звільнення ОСОБА_1 з посади дизайнера-виконавця графічних робіт ПП "Алекс Донбас" із "за прогул пунктом 4 статті40 КЗпП України" на звільнення "за частиною першою

статті 38 КЗпП України за власним бажанням".

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1, подаючи заяву про звільнення за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України у зв'язку з переїздом, яка була залишена без уваги відповідачем, проявила ініціативу на розірвання трудового договору, і саме таку підставу для розірвання трудових відносин сторін слід застосувати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПП "Алекс Донбас", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22 червня 2021 року ПП "Алекс Донбас" подало касаційну скаргу у цивільній справі № 235/5659/20 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У серпні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 465/8060/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 487/5015/16-ц, від 12 квітня 2018 року у справі № 545/2544/13-ц та в постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16.

ПП "Алекс Донбас" вважає, що ОСОБА_1, маючи намір звільнитися, не досягнувши з роботодавцем угоди щодо свого звільнення та не маючи бажання відпрацьовувати передбачені діючим законодавством два тижні, зловживаючи своїми правами, звернулася до суду з позовом, яким по суті просила суд виконати повноваження роботодавця та розірвати трудовий договір таким чином, як цього бажає вона, незважаючи при цьому на вимоги діючого законодавства щодо процедури звільнення.

Заявник також вважає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1, яка не заявляла вимог щодо зміни формулювання причини звільнення на звільнення "за частиною 1 статті 38 КЗпП України за власним бажанням".

Стверджує, що згоди на звільнення ОСОБА_1 за її заявою від 10 лютого 2020 року не надавав. Заява ОСОБА_1 від 12 лютого 2020 року на адресу підприємства не надходила. У зв'язку з систематичною відсутністю

ОСОБА_1 на робочому місці (07,09 та 11 лютого 2020 року) ПП "Алекс Донбас" на законних підставах звільнило її на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Звертає увагу на відсутність доказів переїзду ОСОБА_1 в іншу місцевість.

Посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у разі пропуску строку звернення до суду у подібних правовідносинах.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом ПП "Алекс Донбас" № 6 від 12 лютого 2020 року звільнено з займаної посади дизайнера-виконавця графічних робіт ОСОБА_1

з 12 лютого 2020 року за прогул за пунктом 4 статті 40 КЗпП України. Підстава: акт про відсутність на робочому місці від 11 лютого 2020 року.

10 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до роботодавця з заявою, в якій просила звільнити її з 17 січня 2020 року за згодою сторін. На вказану заяву накладено резолюцію директора ПП "Алекс Донбас" ОСОБА_2 "звільнити з 17.02.2020 р.".

12 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до роботодавця з заявою, в якій просила звільнити її з 18 лютого 2020 року за власним бажанням у зв'язку з переїздом.

12 лютого 2020 року ПП "Алекс Донбас" направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, або надання згоди на її відправку поштою.

Із 11 по 15 лютого 2020 року ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві "Покровський районний центр Первинної медико-санітарної допомоги".

Позиція Верховного Суду

За змістом пунктів 1 та 3 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 -2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік поважних причин відсутності на роботі, тому, вирішуючи це питання щодо працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази із числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника.

Встановивши, що позивач із 11 по 17 лютого 2020 року перебувала на лікарняному, що підтверджує листок тимчасової непрацездатності, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що у ПП "Алекс Донбас" були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 12 лютого 2020 року на підставі пункту 4

статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, а дата звільнення має бути змінена на перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимоги про зміну формулювання причини звільнення позивача, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що зміст заяви ОСОБА_1 від 12 лютого

2020 року свідчить про її намір припинити трудові правовідносини з

ПП "Алекс Донбас" за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання з 18 лютого 2020 року.

Винесення ПП "Алекс Донбас" 12 лютого 2020 року наказу № 6 про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, в період тимчасової непрацездатності та за наявності невирішеної заяви від 12 лютого 2020 року про звільнення за власним бажанням очевидно свідчить про порушення прав позивача, яке, враховуючи відсутність волевиявлення позивача на продовження трудових правовідносини з

ПП "Алекс Донбас", може бути усунено може шляхом зміни формулювання та причини звільнення, що і було здійснено судами попередніх інстанцій.

ОСОБА_1 постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржувала та погодилась із формулюванням причини звільнення, визначеною апеляційним судом.

Висновки судів попередніх інстанцій за встановлених конкретних обставин цієї справи узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 465/8060/15-ц,

від 20 березня 2019 року у справі № 487/5015/16-ц, від 12 квітня 2018 року у справі № 545/2544/13-ц, у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16.

Докази розгляду відповідачем належним чином та у розумний строк заяви ОСОБА_1 від 12 лютого 2020 року матеріали справи не містять.

З наданих учасниками справи пояснень та доказів вбачається, що ані

ПП "Алекс Донбас", ані ОСОБА_1 не бажають продовжувати трудові відносини.

Доводи касаційної скарги щодо ненадходження на адресу підприємства заяви ОСОБА_1 від 12 лютого 2020 року спростовані наявною в матеріалах справи копією цієї заяви, завіреною підписом директора

ПП "Алекс Донбас" та скріпленою печаткою підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлений статтею 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно пункту 1 Глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені

КЗпП України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Звертаючись до суду з позовом за захистом своїх порушених прав,

ОСОБА_1 стверджувала, що належним чином оформлену трудову книжку із зазначенням дати та причини звільнення від ПП "Алекс Донбас" не отримувала, а копію наказу № 6 від 12 лютого 2020 року про звільнення отримала 31 серпня 2020 року.

Вказані обставини належними та допустимими доказами відповідачем не спростовано, а висновки судів про звернення ОСОБА_1 з цим позовом в межах строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, є обґрунтованими.

Таким чином доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції, з урахуванням внесених в ході апеляційного перегляду справи змін, та постанова апеляційного суду ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права.

З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку за результатами вирішення спору, та апеляційний суд, змінивши рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня

2021 року, виправив помилку, допущену районним судом, Верховний Суд вважає, що суди визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку.

Доводи касаційної скарги спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі, підлягають відхиленню, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини 2 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Алекс Донбас" залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 13 січня 2021 року, з урахуванням змін, внесених в ході апеляційного перегляду, та постанову Донецького апеляційного суду від 26 травня

2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта