Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 758/9555/18

провадження № 61-795св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Азевича В. Б., Халаджи О. В., від 04 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі - АТ "Родовід Банк", Банк) про визнання зобов'язання за договором застави транспортного засобу №
32.2/АЄ-044.07.2 від 27 червня 2007 року припиненим та припинення обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо транспортного засобу.

Позовна заява мотивована тим, що 27 червня 2007 рок між ним та АТ "Родовід Банк" був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого він отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 23 733 доларів США, з терміном повернення по 26 червня 2014 року включно.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ним та банком був укладений договір застави транспортного засобу.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна чинне обтяження, яке зареєстроване 10 липня 2007 року та яким заборонено відчужувати транспортний засіб, термін дії обтяження - до 06 липня 2022 року.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року задоволені позовні вимоги АТ "Родовід Банк" та стягнуто з ОСОБА_1 5 842,94
долари США - суму простроченої заборгованості за кредитом; 164 751,88 грн - пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості; 2873,33 грн - пеню за несвоєчасне погашення плати за обслуговування кредиту; 25 507,90 грн - 3% річних від суми простроченої заборгованості по тілу та процентам; 444,60 грн - 3 % річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту; 959,51 грн - сума інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року в частині стягнення пені змінено, зменшено розмір пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості зі 164 751,88 грн до 10 000
грн, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Заборгованість, визначена рішенням суду, ним, за погодженням з банком була повністю погашена 06 квітня 2018 року та в той же день він звернувся до банку із заявою про надання довідки про відсутність заборгованості по кредиту та зняття обтяження заставного майна.

Однак у задоволенні його заяви в частині зняття обтяження майна банк відмовив, посилаючись на існування заборгованості за кредитним договором, що не увійшла до заборгованості, стягнутої рішенням суду

Позивач зазначені підстави для відмови у задоволенні його заяви вважав незаконними.

Наголошує на тому, що в повному обсязі виконав зобов'язання за кредитним договором і вважає, що право застави за договором застави повинно бути припиненим на підставі пункту 1 частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, забезпеченого заставою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва, у складі судді

Ларіонової Н. М., від 12 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач має перед відповідачем заборгованість за період

із 13 листопада 2015 року по 05 грудня 2018 року, яка складається з 2 264,26

доларів США - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором, 350,14 доларів США - 3% річних, а за умовами кредитного договору визначено, що договір діє до повного погашення позичальником заборгованості, відсутні підстави вважати, що зобов'язання за кредитним договором припинилися, що в свою чергу виключає можливість припинення зобов'язання за договором застави. Оцінку розміру заборгованості зі штрафних санкцій, нарахованої позивачу, строки та правомірність їх нарахування суд першої інстанції не надав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року, з урахуванням ухвали від 20 січня 2020 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано припиненими зобов'язання за договором застави транспортного засобу №32.2/АЄ-044.07.02, який укладено 27 червня 2007 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є

АТ "Родовід Банк", та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С. І., зареєстрований в реєстрі № К-1858; зобов'язано АТ "Родовід Банк" припинити обтяження шляхом подання реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження з подальшим вилученням відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо транспортного засобу марки SKODA, модель OCTAVIA А5 1.6,2007 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер якого НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2 згідно з договором застави транспортного засобу № 32.2/АЄ-044.07.02, який укладено 27 червня 2007 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є АТ "Родовід Банк, та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С. І., зареєстрований в реєстрі № К-1858. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційний суд виходив із того основне зобов'язання, яке виникло із кредитного договору, припинено у зв'язку з його повним виконанням, що є підставою для припинення зобов'язання за договором застави на підставі пункту 1

частини 1 статті 593 ЦК України.

Колегією суддів з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, зазначено, що пеня та три проценти річних, нараховані банком на суму кредитної заборгованості, яка стягнута за рішенням суду, не є складовою кредитного зобов'язання. Правовідносини, які виникли після ухвалення рішення суду, регулюються статтею 625 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ "Родовід Банк", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2020 року АТ "Родовід Банк", в інтересах якого діє представник - адвокат Гаркавенко І. Г., подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 758/9555/18 та витребувано її матеріали з районного суду.

У лютому 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду.

Вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду не містить обґрунтування які саме норми матеріального права було неправильно застосовано та які норми процесуального права було порушено судом першої інстанції.

Стверджує, що висновок апеляційного суду про те, що кредитний договір припинив свою дію є помилковим, оскільки виконання заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року не є підставою для припинення дії кредитного договору та договору застави.

Також суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором належним чином не виконані, кредитні зобов'язання продовжують тривати.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Василюк Н. І., подано відзив на касаційну скаргу, в якому представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 27 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є АТ "Родовід Банк", був укладений кредитний договір №
32.2/АЄ-044.07.2, згідно з умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 23 730 доларів США терміном по 26 червня 2014 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 7,7% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами у справі був укладений нотаріально посвідчений договір застави №
32.2/АЄ-044.07.2, предметом якого є автомобіль марки SKODA, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року, зміненим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2017 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ "Родовід Банк" 5842,94 доларів США - сума простроченої заборгованості за кредитом,

10 000 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості,

273,33 грн - пеня за несвоєчасне погашення плати за обслуговування кредиту, 25507,90 грн - 3% річних від суми простроченої заборгованості по тілу та процентам, 444,60 грн - 3% річних від суми прострочен6ої заборгованості за платою за обслуговування кредиту, 959,51 грн - сума інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту (справа № 758/14811/15-ц).

Заборгованість, яка стягнута зазначеним рішенням суду, виникла станом

на 12 листопада 2015 року.

Рішення до примусового виконання не зверталося та станом на квітень

2018 року виконане ОСОБА_2

24 травня 2018 року позивач надіслав відповідачу лист, в якому у зв'язку з виконанням в повному обсязі судового рішення, просив зняти існуючі обтяження з належного йому автомобіля - предмету застави.

Листом від 25 червня 2018 року за вих. № 09.2-11-б. б/3459 відповідач повідомив позивача про те, що у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у позивача наявна заборгованість, що не увійшла до рішення суду, а саме: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 2 264,26
доларів США та 3 % річних в сумі 350,14 доларів США.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу, на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини 1 статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18; від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що його зобов'язання за договором застави припинилися, оскільки ним виконані умови кредитного договору.

Відповідач же в порушення вимог закону відмовляється зняти обтяження з належного йому транспортного засобу.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто при зверненні з позовом про визнання припиненим зобов'язання на позивача покладений тягар доведення обставин повного припинення зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з їх виконанням. Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Встановивши, що строк кредитування закінчився 26 червня 2014 року, заборгованість за кредитним договором стягнута рішенням суду, погашена позичальником в повному обсязі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання зобов'язання за договором застави, укладеним між сторонами припиненими та припинення обтяження щодо транспортного засобу, які є похідним від зобов'язань за кредитним договором.

Посилання банку на наявність у нього права на стягнення з позивача сум, передбачених статтею 625 ЦК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки таке право банк не реалізував, відповідних вимог не заявляв, а матеріали справи не містять рішень про стягнення таких коштів.

Зазначений висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 320/4977/17.

Наведені банком розрахунки заборгованості позивача за кредитним договором у період з 13 листопада 2015 року по 05 грудня 2018 року, яка складається з: 2
264,26 доларів США - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором; 350,14 доларів США - 3% річних, не можуть братися до уваги, оскільки заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року, зміненим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2017 року, заборгованість за кредитним договором, яка виникла в межах строку кредитування, була стягнута в повному обсязі.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц).

При цьому, оцінка судових рішень у справі № 758/14811/15-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі щодо розміру заборгованості, яка підлягала стягненню, в межах розглядуваної справи не надається.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги є необґрунтованими і зводяться до помилкового тлумачення заявником норм матеріального і процесуального права та переоцінки доказів.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Таким чином доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права чи без додержанням норм процесуального права, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта