Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.04.2018 року у справі №715/1040/17

Постанова

Іменем України

10 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 715/1040/17

провадження № 61-16673св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 листопада 2017 року у складі судді Цуркана В. В. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 21 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Владичана А. І., Міцнея В. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 25 жовтня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») і ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 13 165,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,90 % з кінцевим терміном повернення кредиту 24 жовтня 2017 року.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 26 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_4 передав в іпотеку банку нежитлове приміщення (магазин) та земельну ділянку площею 0,25 га, які розміщені по АДРЕСА_1 у с. Волока Глибоцького району Чернівецької області.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором від 25 жовтня 2007 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 662 561,52 грн, тому АКІБ «УкрСиббанк» звернулося до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

22 жовтня 2009 року нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 4174, яким запропоновано звернути стягнення на нежитлове приміщення (магазин) та земельну ділянку площею 0,25 га, які розміщені по АДРЕСА_1 у с. Волока Глибоцького району Чернівецької області, що належать на праві власності ОСОБА_4, та запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, задовольнити вимоги АКІБ «УкрСиббанк» у загальному розмірі 662 561,52 грн.

24 листопада 2016 року між АКІБ «УкрСиббанк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив» (далі - ТОВ «ФК «Фінактив») було укладено договір факторингу, за умовами якого до ТОВ «ФК «Фінактив» перейшло право вимоги за кредитним договором від 25 жовтня 2007 року, укладеним із ОСОБА_4

28 листопада 2016 року між ТОВ «ФК «Фінактив» і ТОВ «ФК «Позика» було укладено договір факторингу, за умовами якого до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги за кредитним договором від 25 жовтня 2007 року, укладеним із ОСОБА_4

Вказуючи на те, що виконавчий напис залишився без належного виконання, а заборгованість за кредитним договором не погашена та продовжує збільшуватися, ТОВ «ФК «Позика» просило суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 жовтня 2007 року у загальному розмірі 4 968 587,99 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 1 913 237,72 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 3 055 350,00 грн, звернути стягнення на предметі іпотеки - нежитлове приміщення (магазин) та земельну ділянку площею 0,25 га, які розміщені по АДРЕСА_1 у с. Волока Глибоцького району Чернівецької області, шляхом ТОВ «ФК «Позика» права продажу цього майна будь-якій особі-покупцеві у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», за ціною 527 392,00 грн.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 листопада 2017 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Позика» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки свідчить про обрання іпотекодержателем одного із способу звернення стягнення на предмет іпотеки, визначеного частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку», та вказує, що порушене право іпотекодержателя було захищено, тому підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку немає.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Позика» залишено без задоволення. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено три способи задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Умова договору іпотеки від 26 жовтня 2007 року встановлено, що право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю. Встановивши, що на предмет іпотеки вже було звернуто стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, який перебуває на примусовому виконанні, суд дійшов висновку, що попереднім кредитором обрано такий спосіб захисту цивільних прав, як вчинення виконавчого напису нотаріусом, за договором факторингу до нового кредитора вже перейшло право вимоги на момент набрання ним чинності, а саме на стадії примусового виконання звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом. Отже, підстав для звернення стягнення на той самий предмет іпотеки удруге на підставі рішення суду немає.

У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Позика», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що Закон України «Про іпотеку» не містить заборони на обрання іпотекодержателем судового способу звернення стягнення, якщо інші способи звернення стягнення виявилися неефективними, отже суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідально до умов договору і вимог цивільного законодавства та у встановлений у зобов'язанні строк.

У статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (стаття 7 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказане свідчить, що законодавством визначено три способи задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У пункті 4.3 договору іпотеки від 26 жовтня 2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_4, визначено, що право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю.

Судом установлено, що 22 жовтня 2009 року нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 4174, яким запропоновано звернути стягнення на нежитлове приміщення (магазин) та земельну ділянку площею 0,25 га, які розміщені по АДРЕСА_1 у с. Волока Глибоцького району Чернівецької області, що належать на праві власності ОСОБА_4, та запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, задовольнити вимоги АКІБ «УкрСиббанк» у загальному розмірі 662 561,52 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції від 25 березня 2016 року відкрито виконавче провадження № 50627813 з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні № 50627813 з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», яке є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», на ТОВ «ФК «Позика».

Таким чином, попереднім кредитором (АКІБ «УкрСиббанк») обрано певний спосіб захисту цивільних прав, зокрема, вчинення виконавчого напису нотаріусом, а на підставі договору факторингу до нового кредитора (ТОВ «ФК «Позика») перейшло право вимоги на момент набрання ним чинності, а саме на стадії примусового виконання звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом, отже підстав для звернення стягнення вдруге на той самий предмет іпотеки на підставі рішення суду немає.

З урахування вказаного, доводи касаційної скарги на правильність висновків не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» залишити без задоволення.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк