Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа № 572/1056/15-ц

провадження № 61-13500св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шипович В. В. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», на рішення апеляційного суду Рівненської області, у складі колегії суддів: Оніпко О. В., Собіни І. М., Хилевича С. В., від 29 лютого 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк), в березні 2015 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, вказавши, що 31 жовтня 2007 року між банком та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг, на підставі якого ОСОБА_2 отримав кредит у виді кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою процентів за користування кредитом. Однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, своєчасно суми щомісячної виплати за кредитом, процентам та пенею не вносить, внаслідок чого станом на 15 січня 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 29 305, 53 грн, з яких заборгованість за кредитом

3 000 грн, заборгованість за процентами по користуванню кредитом 14 997, 84 грн, пеня 9 436 грн та штрафи в сумі 500 грн та 1 371, 69 грн, яку позивач просив стягнути на свою користь із ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Сарненського районного суду Рівненської області

від 05 червня 2015 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 305, 53 грн, судовий збір в сумі

293, 06 грн, та 68 грн судових витрат, пов`язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача, у всього 29 666, 59 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 31 жовтня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у виді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки, ОСОБА_1 належним чином не здійснював виплати по кредиту, виникла заборгованість у розмірі

29 305, 53 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 09 листопада 2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст рішення апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 05 червня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 у своїй заяві про перегляд заочного рішення, яка ухвалою суду від 09 листопада 2015 року залишена без задоволення, посилався на безпідставність позову та на пропуск банком строку позовної давності.

Колегія суддів дійшла висновку про наявність доказів пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду, констатувала відсутність заяви банку про його поновлення та відсутність поважних причин для цього, а також відсутність у ОСОБА_2 можливості подати місцевому суду заяву про застосування позовної давності до ухвалення рішення у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Рівненської області від 29 лютого

2016 року, а заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 05 червня 2015 року залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи

№ 572/1056/15-ц з суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року справу за позовом

АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності

15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

11 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 572/1056/15-ц передано судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв і задовольнив заяву ОСОБА_2 про застосування позовної давності, подану лише на стадії апеляційного оскарження, оскільки суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_2 про розгляд справи, в якій він є відповідачем, але останній не скористався правом взяти участь в розгляді справи в місцевому суді і подати заяву про застосування строків позовної давності.

Також позивач вважав, що в порушення частини другої

статті 264 ЦК України, вирішуючи питання про застосування наслідків спливу позовної давності апеляційний суд визначив початок її перебігу з наступного дня після закінчення строку дії виданої ОСОБА_2 платіжної картки. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано те, що в провадженні Сарненського районного суду Рівненської області перебувала справа

№ 572/3147/13-ц за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором від 31 жовтня 2007 року, в якій позов банку ухвалою суду від 13 листопада 2013 року було залишено без розгляду.

Учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 31 жовтня 2007 року між позивачем та

ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії платіжної картки.

24 березня 2015 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 15 січня

2015 року становить 29 305, 53 грн та складається із заборгованості за кредитом в сумі 3 000 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 14 997, 84 грн; пені та комісії в сумі 9 436 грн, а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн (фіксована частина) та 1 371, 69 грн (процентна складова).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктами 3.1.1 і 3.1.3 Правил користування платіжною карткою (які є складовою частиною Умов та правил) передбачено, що термін дії картки зазначений на звороті картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця. Після закінчення терміну дії відповідна карта продовжується банком на новий термін (шляхом надання клієнту карти з новим терміном дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення терміну дії не поступила письмова заява держателя про закриття карткового рахунку, а також при умовах наявності коштів на картковому рахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій по картковому рахунку (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і при збереженні інших умов продовження, передбачених договором.

Підпунктом 5.4 Правил користування платіжною карткою передбачено, що термін погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) за платіжними картками без встановленого мінімального обов`язкового платежу, здійснюється в наступному порядку: термін погашення за процентами - кожного місяця за попередній місяць, термін погашення кредиту в повному об`ємі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, ОСОБА_1 01 листопада 2007 року видано картку

№ НОМЕР_1 із встановленим лімітом 3 000 грн, строк дії картки до жовтня 2009 року.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції Кодексу на момент ухвалення оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 10, статті 60 ЦПК України, (в редакції кодексу, що діяла на час ухвалення оскаржуваних рішень), кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні за змістом положення містять статті 76, 81 чинного ЦПК України.

ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина перша статті 224 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції отримав, від уповноваженого органу, відомості про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1

(а.с. 27).

Натомість повістку про виклик, копію позову та ухвалу про відкриття провадження у справі суд першої інстанції надіслав відповідачу на іншу адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 29), після чого вирішив повідомити ОСОБА_1 про розгляд справи шляхом публікації оголошення в місцевій газеті «Вісті Рівненщини» (а.с. 34).

Відтак, суд апеляційної інстанції, взявши до уваги вимоги частини п`ятої статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій), дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час та місце розгляду справи.

Щодо повноважень апеляційного суду на розгляд заяви відповідача про застосування строку позовної давності

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Саме такий висновок про застосування норм права викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року

(справа № 200/11343/14-ц, провадження № 14-59цс18).

Щодо пропуску позивачем строку позовної давності

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до частини другої, третьої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців (частина перша статті 265 ЦК України).

Відповідно до частини третьої-п`ятої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (провадження № 6-14цс14).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У заяві від 26 червня 2015 року про перегляд заочного рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 05 червня 2015 року відповідач вказував, що позовна заява подана з пропуском позовної давності, а також, що він не був належно повідомлений про час і місце судового розгляду, внаслідок чого не зміг подати заяву про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення.

Суд першої інстанції, відмовляючи у перегляді заочного рішення в ухвалі

від 09 листопада 2015 року, оцінку доводам заяви ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності не надав.

В апеляційній скарзі відповідач повторно вказав на те, що не був належно повідомлений про час і місце судового розгляду справи, а тому не зміг подати заяву про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення.

Апеляційний суд Рівненської області рішенням від 29 лютого 2016 року, встановивши відсутність доказів належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 не мав можливості подати місцевому суду заяву про застосування позовної давності до ухвалення судом заочного рішення у справі, а тому правильно застосував, з посиланням на

статтю 303 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), положення статей 256-258, 267 ЦК України.

Також, суд апеляційної інстанції, з посиланням на підпункт 5.4. Правил користування платіжною карткою, встановивши, що термін погашення кредиту у повному обсязі для відповідача ОСОБА_1 настав в останній день місяця, вказаного на платіжній картці, термін дії якої сторонами був визначений, як жовтень 2009 року, дійшов правильного висновку, що початком перебігу позовної давності для позивача слід вважати 1 листопада 2009 року.

Отже, позивач мав право пред`явити вимоги до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості до листопада 2012 року.

Оскільки, до суду із даним позовом банк звернувся 24 березня 2015 року, тобто після спливу встановленого законом трирічного строку позовної давності, апеляційний суд прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».

Судами не встановлено факту видачі ОСОБА_2 нової платіжної карти після жовтня 2009 року.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

У наданому банком розрахунку, відсутні відомості про внесення

ОСОБА_2 після жовтня 2009 року грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом.

Отже доказів переривання та/або зупинення перебігу строку позовної давності позивачем суду не надано.

Звернення АТ КБ «ПриватБанк» у 2013 році до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, який ухвалою суду від 13 листопада 2013 року було залишено без розгляду, в силу положень статті 265 ЦК України не зупиняє перебігу строку позовної давності та не свідчить про те, що такий строк переривався.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, спрямовані на переоцінку доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення без змін.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Апеляційного суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович