Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.07.2019 року у справі №456/1106/16

Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа № 456/1106/16

провадження № 61-35563св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та вилучення запису з державного реєстру.

Позов мотивовано тим, що 10 червня 2014 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області ухвалив рішення у справі № 456/295/13-ц (провадження № 2/456/98/2014) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом і законом, встановлення факту належності правовстановлюючих документів, яким позов задоволено частково.

Встановлено факт належності свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 28 січня 1988 року на прізвище ОСОБА_4 належним ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено факт належності сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , розміром 1,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), виданим на прізвище ОСОБА_4 належними ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину самочинно збудованого житлового будинку Ж-1 та на 1/2 частину сараю «Е» за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на сарай «Г», який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної частки (паю), яка знаходиться на землях сільськогосподарського призначення ім. І.Франка Завадівської сільської ради Стрийського району, розміром 1.61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третіх осіб без самостійних вимог Завадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту приналежності правовстановлюючих документів задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину самочинно збудованого житлового будинку Ж-1 та на 1/2 частину сараю «Е» за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної частки (паю), яка знаходиться на землях сільськогосподарського призначення ім. І. Франка Завадівської сільської ради Стрийського району, розміром 1.61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі. Визнано за ОСОБА_2 право власності на грошовий вклад на ім`я ОСОБА_4 у філії ощадного банку України № 6311/010-029 м. Стрия, рахунок № НОМЕР_2 .

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 січня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 червня 2014 року в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності за кожним на 1/2 частину самочинно збудованого житлового будинку Ж-1 та на Ѕ частину сараю «Е», в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на сарай «Г», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину земельної частки (пай), яка знаходиться на землях сільськогосподарського призначення ім. І.Франка Завадівської сільської ради Стрийського району відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 , розміром 1.61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, а також в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на грошовий вклад на ім`я ОСОБА_4 у філії ощадного банку України № 6311/010-029 м. Стрия, рахунок № КВ-402 скасовано. Ухвалено в цих частинах нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в цих частинах.

Рішення в частині встановлення факту належності правовстановлюючого документа свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого 28 січня 1988 року виконкомом Стрийської районної ради та записаним в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 99 на прізвище ОСОБА_4 , належними ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в частині встановлення факту належності ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікату на право на земельну частку (пай), серії НОМЕР_3 , розміром 1,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі виданим на прізвище ОСОБА_4 залишено без змін.

29 травня 2015 року ОСОБА_6 , як уповноважена ОСОБА_2 , звернулась у Реєстраційну службу Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області із заявою про реєстрацію речового права. Разом з цим приховала від державного реєстратора рішення Апеляційного суду Львівської області від 20 січня 2015 року, що надалі було підставою прийняття державним реєстратором безпідставного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 травня 2015 року № 21696872 з подальшою видачею Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Підставою для внесення запису до Державного реєстру прав про реєстрацію права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку було рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 червня 2014 року, яке було частково скасоване рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 січня 2015 року.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 травня 2015 року № 21696872 на 1/2 частину житлового будинку «Ж-1» та на 1/2 частину сараю «Е», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстроване за ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2016 року у складі судді Микитчина І. М. позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 травня 2015 року № 21696872 на 1/2 частину житлового будинку «Ж-1» та на 1/2 частину сараю «Е» по АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 січня 2015 року було частково скасовано рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 червня 2014 року, отже, дане рішення не набрало законної сили, відтак, не підлягало державній реєстрації прав, а тому рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 травня 2015 року № 21696872 підлягало скасуванню.

Короткий зміст рішення апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідачем у справі ОСОБА_1 визначила ОСОБА_2 , не зазначивши орган державної реєстрації, який проводив реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому враховуючи наведені обставини одним з належних відповідачів мав бути орган реєстрації (Реєстраційна служба або її правонаступник). Районний суд не роз`яснив позивачу її право відповідно до вимог статті 33 ЦПК України притягнути до участі у справі в якості відповідача реєстраційну службу, хоча позовні вимоги ОСОБА_1 безпосередньо стосуються їх прав та обов`язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

12 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що Реєстраційна служба Стрийського міськрайонного управлення юстиції Львівської області ліквідована та немає правонаступників, тому ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 січня 2015 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 червня 2014 року в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності за кожним на 1/2 частину самочинно збудованого житлового будинку Ж-1 та на 1/2 частину сараю «Е», в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на сарай «Г», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права вланості на 1/2 частину земельної частки (пай), яка знаходиться на землях сільськогосподарського призначення ім. І.Франка Завадівської сільської ради Стрийського району відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 , розміром 1.61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, а також в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на грошовий вклад на ім`я ОСОБА_4 у філії ощадного банку України № 6311/010-029 м. Стрия, рахунок № КВ-402 скасовано. Ухвалено в цих частинах нове рішення, яким у задоволенні цих частин позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині встановлення факту належності правовстановлюючого документа свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого 28 січня 1988 року виконкомом Стрийської районної ради та записаним в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 99 на прізвище ОСОБА_4 , належними ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в частині встановлення факту належності ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікату на право на земельну частку (пай), серії НОМЕР_3 , розміром 1,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), який зареєстрований 09 листопада 2012 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 7627, виданим на прізвище ОСОБА_4 залишено без змін.

29 травня 2015 року ОСОБА_6 , як уповноважена ОСОБА_2 , звернулась до Реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області із заявою про реєстрацію речового права, який прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за від 29 травня 2015 року № 21696872.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» цей Закон регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Підставою для державної реєстрації права на нерухоме майно згідно зі статтею 19 цього Закону є рішення судів, що набрали законної сили.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства у сфері державної реєстрації прав, для скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності необхідне рішення суду, що набрало законної сили.

Разом з тим, відповідачем у справі ОСОБА_1 зазначила ОСОБА_2 , не зазначивши орган державної реєстрації, який проводив реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому, враховуючи наведені обставини, одним з належних відповідачів мав бути орган реєстрації.

Згідно зі статтею 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції неправильно вказав, що в цій справі має бути залучена Реєстраційна служба або її правонаступник до участі у справі, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Відповідно до статті 33 ЦПК України 2004 року, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Проте, суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та вилучення запису з державного реєстру, не обговорив питання залучення до участі у розгляді справи Реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції або її правонаступника. Вирішення питання про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 травня 2015 року № 21696872 впливає на права та обов`язки органа реєстрації, тому він є належним відповідачем за цими позовними вимогами і повинен брати учать в розгляді справи.

Вирішення справи без залучення до участі реєстраційної служби є порушенням вимог цивільного процесуального законодавства України, оскільки суд вирішує питання про права і обов'язки особи, яка не бере участь у справі, тому у порушення принципів рівності сторін та змагальності позбавлена можливості давати пояснення по суті спору, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, та заперечення проти доводів і міркувань інших учаснників справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, вони були предметом судового розгляду та додаткового правового аналізу не потребують.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк