Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 552/5052/20

провадження № 61-3585св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Державне підприємство "Сетам", Київський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 лютого

2021 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Лобова О. А., Дорош А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - Київський ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного МУ МЮ) про стягнення коштів.

Позов обґрунтований тим, що 15 червня 2017 року він придбав на електронних торгах квартиру АДРЕСА_1, та у подальшому отримав свідоцтво про право власності на цю квартиру. Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року визнано недійсними електронні торги, скасовано протокол електронних торгів, акт реалізації предмета іпотеки та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Отже, оскільки правочин купівлі-продажу визнано недійсним, сторони повертаються у попередній стан. Позивач повернув все за цим правочином, тому звернувся до суду з позовом щодо стягнення сплачених ним грошових коштів.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з Київського ВДВС у м.

Полтаві Північно-Східного МУ МЮ 126 796,18 грн - залишок неповернутих грошових коштів, сплачених на виконання правочину визнаного недійсним, інфляційні втрати у розмірі 34 145,28 грн, проценти за користування грошовими коштами у розмірі 4
313,58 грн, а всього - 165 255,04 грн. Стягнути з ДП "Сетам" 1 809,44 грн - інфляційні втрати, 172,44 грн - проценти за користування грошовими коштами, а всього - 1 891,88 грн. Стягнути солідарно з відповідачів 6 500,00 грн витрати з реєстрації права власності та судовий збір.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що сторонами договору купівлі-продажу квартири на публічних торгах є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, якому було повернуто квартиру, а отже, позов заявлено до неналежних відповідачів, тому задоволенню не підлягає.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду

м. Полтави від 26 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного МУ МЮ на користь ОСОБА_1 залишок неповернутих грошових коштів, сплачених на виконання правочину, визнаного недійсним у розмірі 115 311,26 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що оскільки договір купівлі-продажу квартири, який укладений за результатами електронних торгів, визнано недійсним, то позивачу підлягають поверненню грошові кошти, сплачені ним на рахунок Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області. Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки між сторонами наявні деліктні, а не зобов'язальні правовідносини. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей відсотки нараховуються відповідно до статті 536

ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до
ЦК України, проте позивачем вимоги щодо стягнення відсотків, нарахованих у порядку статті 536 ЦК України не заявлено. Відмовляючи у задоволенні вимог у частині стягнення витрат, пов'язаних з реєстрацією права власності, апеляційний суд виходив з того, що підставою вилучення квартири у покупця - ОСОБА_1 є рішення суду про визнання прилюдних торгів недійсними, яке ухвалено після укладення договору купівлі-продажу, отже, на момент придбання позивачем квартири, підстав для її вилучення не було. Крім того, підстав для стягнення вказаних коштів у порядку статті 1212

ЦК України також немає, оскільки у такому випадку відповідачем за вказаною позовною вимогою може бути лише нотаріус, проте позивачем позовні вимоги до приватного нотаріуса, яка здійснювала державну реєстрацію права власності, заявлено не було.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд застосував до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15. При цьому, апеляційним судом не враховано, що для забезпечення сталості правозастосовної практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, про те, що положення статті 625

ЦК України застосовуються лише до договірних, а не деліктних правовідносин. Крім того, договір купівлі-продажу підлягає обов'язковій державній реєстрації, тому сплачені позивачем кошти за вчинення нотаріальних дій є витратами, понесеними ОСОБА_1 внаслідок укладення відповідного правочину. До того ж, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16, від 20 листопада 2019 року у справі № 757/24126/17-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 607/3956/14-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 712/9/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 369/8141/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 303/8185/13, від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 369/3454/17.

У квітні 2021 року ДП "Сетам" подало до суду відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1, у якому заявник просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

15 червня 2017 року проведено електронні торги з реалізації однокімнатної квартири загальною площею 30,4 кв. м за ціною 175 200,00 грн. Переможцем торгів став ОСОБА_1, що підтверджується протоколом від 15 червня 2017 року № 263213.

На підставі цього протоколу державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Гречківською Ю. В. складений акт від 03 липня 2017 року про реалізацію предмета іпотеки.

ОСОБА_1 сплачений на рахунок ДП "Сетам" гарантійний внесок у розмірі 8 760,00
грн, та на підставі вказаного протоколу перераховано грошові кошти у розмір 166
400,00 грн за придбану квартиру (платіжне доручення від 16 червня 2017 року № 2667) на рахунок Київського ВДВС м. Полтави, що підтверджується актом про реалізацію предмета іпотеки від 03 липня 2017 року (а. с. 10-12).

11 липня 2017 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2. Це свідоцтво видане на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки та зареєстроване право власності за ОСОБА_1.

ОСОБА_1 сплачено за реєстраціюправа власності 6 500,00 грн (а. с. 34).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року, залишеною без змін Верховним Судом, у справі 552/2774/19 визнано недійсними електронні торги, що відбулись 15 червня 2017 року з продажу однокімнатної квартири ОСОБА_2 та скасовано протокол проведення електронних торгів

від 15 червня 2017 року № 264313, складеного за результатами електронних торгів, скасований акт про реалізацію предмета іпотеки від 03 липня 2017 року затверджений начальником Київського відділу державної виконавчої служби

м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Міщаніном О. В., скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 11 липня 2017 року, серія номер 515 посвідчене приватним нотаріусом Дробітько В. В. на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36085645

від 11 липня 2017 року права власності за ОСОБА_1, номер запису 21331573 від 11 липня 2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 34448953000.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що виникли обставини, при яких за відсутності вини ОСОБА_2, з нього стягнута сума боргу (яка дозволяла проведення реалізації його житла), хоча її розмір не відповідав вимогам закону і фактично становив суму 36 800,00 грн, при якій реалізація не здійснюється, що в подальшому знайшло своє підтвердження у рішенні суду від 25 лютого 2019 року.

Отже, дії ДП "Сетам" та Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного МУ МЮ з реалізації іпотечного майна вчинено з порушенням конституційних прав позивача на власність та єдине житло. Зміст правочину, яким є оскаржувані ОСОБА_2 прилюдні торги з продажу належного йому нерухомого майна, на момент його вчинення не відповідав вимогам закону та порушував права позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплачені грошові кошти за придбання майна на електронних торгах, організатором яких було ДП "Сетам", на підставі наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 "Про реалізацію арештованого майна".

Протоколом № 263213 проведення прилюдних торгів 15 червня 2017 року визначено, що організатором зазначених торгів є - ДП "Сетам", продавцем - Київський відділ державної виконавчої служби м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області.

ДП "Сетам", сплачений позивачем гарантійний внесок у розмірі 8 760,00 грн, повернутий 03 липня 2020 року, після визнання недійсними електронних торгів, що відбулись 15 червня 2017 року (а. с. 20).

На виконання вищезазначеного протоколу проведення електронних торгів позивачем сплачено на рахунок Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області грошові кошти у розмірі 166 440,00 грн.

22 травня 2020 року ОСОБА_1. Київським ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області перераховано залишок коштів, що залишився після фактичного погашення боргів ОСОБА_2 по зведеному виконавчому провадженню у розмірі 39 603,82 грн (а. с. 21,23-24). Грошові кошти у розмірі 126 796,18 грн на час звернення позивача до суду повернуті не були.

Разом з цим, у ході судового розгляду в апеляційному суді Київським ВДВС у

м. Полтаві Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) надано копію платіжного доручення

від 20 січня 2021 року № 834 про повернення ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 11 484,92 грн. Підставою повернення вказано рішення суду у справі № 552/2774/19, яким визнано договір купівлі-продажу квартири укладеним з ОСОБА_1 недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами договору купівлі-продажу квартири на публічних торгах є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, якому було повернуто квартиру, а отже, позов заявлено до неналежних відповідачів, тому задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що оскільки договір купівлі-продажу квартири, укладений за результатами електронних торгів, визнано недійсним, то позивачу підлягають поверненню грошові кошти, сплачені ним на рахунок Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області. Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки між сторонами наявні деліктні, а не зобов'язальні правовідносини. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей відсотки нараховуються відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до статті 536 ЦК України, проте позивачем вимоги щодо стягнення відсотків, нарахованих у порядку статті 536 ЦК України не заявлено. Відмовляючи у задоволенні вимог у частині стягнення витрат, пов'язаних з реєстрацією права власності, апеляційний суд виходив з того, що підставою вилучення квартири у покупця - ОСОБА_1 є рішення суду про визнання прилюдних торгів недійсними, яке ухвалено після укладення договору купівлі-продажу, отже, на момент придбання позивачем квартири, підстав для її вилучення не було. Крім того, підстав для стягнення вказаних коштів у порядку статті 1212

ЦК України відсутні, оскільки у такому випадку відповідачем за вказаною вимогою може бути лише нотаріус, проте позивачем позовні вимоги до приватного нотаріуса, яка здійснювала державну реєстрацію права власності, заявлено не було.

Із указаним висновком апеляційного суду в оскаржуваній частині не можна погодитися з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частинами 1 та 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частинами 1 та 3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження") здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

З аналізу частини 1 статті 650, частини 1 статті 655 та частини 4 статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Отже, набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов'язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти.

Згідно з частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом частин 1 та 2 статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частина 2 статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов'язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми (акцесорне зобов'язання (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів, а покупцем - переможець прилюдних торгів (дивись постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17), відповідно, у разі визнання прилюдних торгів недійсними, настають наслідки недійсності правочину.

Апеляційний суд, задовольняючи позов частково, виходив із того, що оскільки договір купівлі-продажу квартири, укладений за результатами електронних торгів, визнано недійсним, то позивачу підлягають поверненню грошові кошти, сплачені ним на рахунок Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області. Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки між сторонами наявні деліктні, а не зобов'язальні правовідносини.

Відмовляючи у задоволенні вимог у частині стягнення витрат, пов'язаних з реєстрацією права власності, апеляційний суд виходив з того, що підставою вилучення квартири у покупця - ОСОБА_1 є рішення суду про визнання прилюдних торгів недійсними, яке ухвалено після укладення договору купівлі-продажу, отже, на момент придбання позивачем квартири, підстав для її вилучення не було.

Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми на підставі статті 625 ЦК України з Київського ВДВС у м.

Полтаві Північно-Східного МУ МЮ та ДП "Сетам", оскільки з набранням чинності 07 листопада

2019 року судового рішення про визнання торгів недійсними, у цих відповідачів виник обов'язок повернути грошові кошти, отримані від позивача.

Проте, ДП "Сетам" кошти повернуло лише 03 липня 2020 року, а Київський ВДВС у

м. Полтаві Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) повернув кошти частково 22 травня 2020 року (39 603,82 грн) та 20 січня 2021 року (11 484,92 грн), що свідчить про прострочення виконання зобов'язання з повернення грошових коштів, тому вимоги позивача про стягнення з відповідачів грошових сум на підставі статті 625 ЦК України є обґрунтованими.

Апеляційний суд помилково врахував висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, оскільки від цих висновків Велика Палата Верховного Суду відступила у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Таким чином, між сторонами існували грошові зобов'язання, невиконання яких зумовлює застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України, адже після набрання рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири законної сили, тобто з 07 листопада 2019 року, у відповідачів виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) сплачені грошові кошти.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) інфляційних втрат за період із 16 червня 2017 року (з дня наступного за днем проведення торгів) по 22 травня 2020 року (день перерахування частини коштів), 3 % річних за період із 07 листопада 2019 року по 22 травня

2020 року та з 22 травня по 23 жовтня 2020 року, проте, такі вимоги підлягають задоволенню частково, тільки за період із 07 листопада 2019 року - дня набрання чинності судовим рішення про визнання торгів недійсними, і до дня звернення до суду (23 жовтня 2020 року). У підсумку, з Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) підлягає стягненню: 2 839,92 грн - інфляційних втрат, 4 313,58 грн - 3 % річних, а всього - 7 153,50 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з ДП "Сетам" інфляційних втрат за період із 16 червня 2017 року по 03 липня 2020 року (день перерахування коштів), 3 % річних за період із 07 листопада 2019 року по 03 липня 2020 року, проте, такі вимоги підлягають задоволенню частково, тільки за період з 07 листопада

2019 року - дня набрання чинності судовим рішення про визнання торгів недійсними, і до дня перерахування коштів (03 липня 2020 року), відповідно, з ДП "Сетам" підлягає стягненню: 167,32 грн - інфляційних втрат, 172,44 грн - 3 % річних, а всього -

339,76 грн.

Також Верховний Суд не погоджується з висновком апеляційного суду в частині відмови у стягненні витрат, пов'язаних з реєстрацією права власності, оскільки позивачем доведено, що сплачені ним кошти у розмірі 6 500,00 грн за послуги приватного нотаріуса щодо державної реєстрації нерухомого майна є збитками, відповідно до статті 22 ЦК України, адже внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного за результатами електронних торгів,

ОСОБА_1 змушений був повернути придбане на прилюдних торгах нерухоме майно, а тому понесені позивачем витрати на реєстрацію придбаного з торгів майна, які в подальшому визнано недійсними, підлягають відшкодуванню на підставі частини 2 статті 216 ЦК України.

Відмовляючи у відшкодуванні понесених на реєстрацію витрат, апеляційний суд помилково посилався на те, що за вказаною вимогою відповідачем є нотаріус, оскільки нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між особами, які укладають угоду, отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин.

Верховний Суд зауважує, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 у частині відшкодування витрат, пов'язаних з реєстрацією права власності, у зв'язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного за результатами електронних торгів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а такі витрати стягненню з продавця майна - Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) на підставі частини 2 статті 216 ЦК України як особи, чиї неправомірні дії призвели до визнання електронних торгів недійсними, оскільки на момент проведення електронних торгів сума заборгованості не перевищувала 20 розмірів мінімальної заробітної плати (36 800,00 грн), а тому державний виконавець зобов'язаний був вжити заходів виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а не звертати стягнення на єдине житло боржника.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні з відповідачів інфляційних втрат, 3 % річних та стягненні витрат, пов'язаних з реєстрацією права власності, у зв'язку з визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного за результатами електронних торгів, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачів зазначених вище сум.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню і вимоги

ОСОБА_1 до Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) підлягають частковому задоволенню на суму - 13 653,50 грн, яка у відсотковому співвідношенні до позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та стягнення витрат

(44 958,86 грн) складає 30,37 %, то з урахуванням пропорційності задоволених вимог (44 958,86-30,37 %) із Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного МУ МЮ

(м. Суми) на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 510,70 грн.

Вимоги ОСОБА_1 до ДП "Сетам" також підлягають частковому задоволенню на суму 339,76 грн, яка у відсотковому співвідношенні до позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (1 981,88 грн) складає 17,14 %,то з урахуванням пропорційності задоволених вимог (1 981,88-17,14 %) із ДП "Сетам" на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 288,23 грн.

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у частині вирішення вимог щодо стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та витрат, пов'язаних з реєстрацією права власності, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Сетам", Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та витрат, пов'язаних з реєстрацією права власності, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Сетам" на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 167,32 грн та 3 % річних у розмірі 172,44 грн, а всього - 339,76 грн.

Стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 2 839,92 грн та 3 % річних у розмірі 4 313,58 грн, а всього - 7 153,50 грн.

Стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з реєстрацією права власності, у зв'язку з визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного за результатами електронних торгів, у розмірі 6 500,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Сетам" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судового збору за перегляд справи у суді касаційної інстанції 288,23 грн.

Стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 на відшкодування судового збору за перегляд справи у суді касаційної інстанції 510,70 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко