Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 509/11/17

провадження № 61-268св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

за позовом про знесення самочинно збудованого майна:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

треті особи: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області,

за позовом про приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна:

позивач - ОСОБА_9

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

треті особи: департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Ніка",

за позовом про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна:

позивач - ОСОБА_10,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

треті особи: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Ніка",

за позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсними:

позивач - ОСОБА_11,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції Одеської області Васильковська Євгенія Валеріївна та державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Юлія Валеріївна, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, які підписані представником Бєлогуб Марією Вікторівною, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року у складі судді: Гандзій Д. М.,та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів:

Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про знесення самочинно збудованого майна.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протиправно набули право власності на апартаменти № НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_3, які були побудовані відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порушення чинного законодавства. В процесі реконструкції приміщення ресторану пансіонату сімейного відпочинку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самовільно збільшили його площу з 169,4 кв. м до 470,8 кв. м, внаслідок чого, приміщення ресторану із добудовами зайняли територію, яка раніше перебувала у спільному користуванні власників (в тому числі позивачів) апартаментів пансіонату. Відповідачі здійснюють реалізацію новозбудованих та реконструйованих приміщень ресторану в якості апартаментів, отримуючи певний дохід від продажу нерухомого майна. Ширина проходу, який утворився в результаті забудови апартаментами відкритої тераси складає 1,3 м, що менше нормативно-допустимої відстані між будівлями згідно з вимогами пункту 3.13 ДБН 360-92 "Планування та забудова міських та сільських поселень", яка повинна складати 6-8 метрів, збільшення кількості місць в пансіонаті сімейного відпочинку в порівнянні з початковим проектом порушує вимоги пункту 5.26. ДБН В. 2.2-20:2008 "Будинки і споруди. Готелі" через збільшення навантаження на територію пансіонату та погіршує умови експлуатації.

ОСОБА_1 просив:

зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знести за власний рахунок самовільно побудовані апартаменти № НОМЕР_1,НОМЕР_6,НОМЕР_5,НОМЕР_7,НОМЕР_8,НОМЕР_9 пансіонату сімейного відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

У грудні 2016 року ОСОБА_9 звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна.

Позов мотивований тим, що апартаменти № НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_3 були побудовані відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порушення вимог чинного законодавства, зокрема статті 376 ЦК України, статі 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в процесі реконструкції приміщення ресторану пансіонату сімейного відпочинку, самовільно збільшивши його площу з 169,4 кв. м до 470,8 кв. м, внаслідок чого, приміщення ресторану із добудовами зайняли територію, яка раніше перебувала у спільному користуванні власників (в тому числі позивачів) апартаментів пансіонату.

Відповідачі здійснюють реалізацію новозбудованих та реконструйованих приміщень ресторану в якості апартаментів, отримуючи певний дохід від продажу нерухомого майна. Зазначеними діями порушена приватність апартаментів № НОМЕР_10 (проглядається хол з балкону та вікон апартаментів № НОМЕР_9), зменшився оглядовий простір з вікна холу, площею 15,7 кв. м через прибудовані на місці одноповерхові тераси ресторану двоповерхових апартаментів № НОМЕР_9, відстань між апартаментами № НОМЕР_10 у пансіонаті сімейного відпочинку та апартаментами № НОМЕР_9 складає менше 5 м, що не відповідає вимогам пункту 3.13 ДБН 360-92 "Планування та забудова міських та сільських поселень", яка повинна складати 6-8 м (в залежності від ступеню вогнестійкості будівель).

ОСОБА_9 просила:

зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привести приміщення у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

У грудні 2016 року ОСОБА_10 звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протиправно набули право власності на апартаменти № НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_3 були побудовані відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порушення чинного законодавства, зокрема статті 376 ЦК України, статі 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в процесі реконструкції приміщення ресторану пансіонату сімейного відпочинку, самовільно збільшивши його площу з 169,4 кв. м до 470,8 кв. м, внаслідок чого, приміщення ресторану із добудовами зайняли територію, яка раніше перебувала у спільному користуванні власників (в тому числі позивачів) апартаментів пансіонату, вказуючи, що відповідачі здійснюють реалізацію новозбудованих та реконструйованих приміщень ресторану в якості апартаментів, отримуючи певний дохід від продажу нерухомого майна.

Позивач посилалась на письмові відповіді ДДАБІ в Одеській області та Таїровської с/р Овідіопольського району Одеської області про відсутність будь-яких дозвільних або декларативних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції вказаного ресторану, а також, про відсутність містобудівних умов і обмежень для проектування об'єктів, як не видавалися виконавчими органами Таїровської с/р, що стало наслідком складення актів перевірки від 22 липня 2016 року ДДАБІ в Одеській області та протоколу про адміністративне правопорушення та припису від 22 липня 2016 року щодо заборони виконання будівельних робіт з реконструкції приміщення ресторану пансіонату сімейного відпочинку під нежитлові приміщення (апартаменти) за вказаною адресою та повторної перевірки ДДАБІ в Одеській області від 09 вересня 2016 року. ОСОБА_10 (апартаменти № НОМЕР_11): зменшений оглядовий простір з вікна кімнати площею 12.7 кв. м. з апартаментів № НОМЕР_11, з'явилася можливість безперешкодного потрапляння через балкон апартаментів № НОМЕР_7 на покрівлю одноповерхових апартаментів № НОМЕР_5, а звідти через вікно кімнати площею 12,7 кв. см до апартаментів № НОМЕР_11, порушується приватність (проглядається кімната), порушено герметичність стіни житлової кімнати площею 12,7 кв. м., яке ймовірно виникло в ході проведення будівельних робіт з реконструкції ресторану, на покрівлі апартаментів №№ НОМЕР_6, НОМЕР_5 встановлені чотири зовнішні блоки на відстані 3-4 м. від вікна житлової кімнати площею 12,7 кв. м апартаментів № НОМЕР_11.

ОСОБА_10 просила:

зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привести приміщення ресторану у первісний стан за адресою: АДРЕСА_3.

У липні 2017 року ОСОБА_11 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції Одеської області Васильковської Є. В. та Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської РДА Одеської області Марущак Ю.

В. про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсними.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протиправно набули право власності на апартаменти № НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_3, які були побудовані відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порушення чинного законодавства. В процесі реконструкції приміщення ресторану пансіонату сімейного відпочинку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самовільно збільшили його площу з 169,4 кв. м до 470,8 кв. м, внаслідок чого, на сьогодні приміщення ресторану із добудовами зайняли територію, яка раніше перебувала у спільному користуванні власників (в тому числі позивачів) апартаментів пансіонату, вказуючи, що відповідачі здійснюють реалізацію новозбудованих та реконструйованих приміщень ресторану в якості апартаментів, отримуючи певний дохід від продажу нерухомого майна. Позивач посилався на письмові відповіді ДДАБІ в Одеській області та Таїровської с/р Овідіопольського району Одеської області про відсутність будь-яких дозвільних або декларативних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції вказаного ресторану, а також, про відсутність містобудівних умов і обмежень для проектування об'єктів, як не видавалися виконавчими органами Таїровської с/р, що стало наслідком складення актів перевірки від 22 липня2016 року ДДАБІ в Одеській області та протоколу про адміністративне правопорушення та припису від 22 липня 2016 року щодо заборони виконання будівельних робіт з реконструкції приміщення ресторану пансіонату сімейного відпочинку під нежитлові приміщення (апартаменти) за вказаною адресою та повторної перевірки ДДАБІ в Одеській області від 09 вересня 2016 року.

Вказаними неправомірними діями відповідачів порушують права та інтереси позивачів щодо користування і розпорядження своїм нерухомим майном, яке належить їм на праві власності.

Вказував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали права відчужувати вказані апартаменти третім особам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а вказані договори є недійсними оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 навмисно не повідомили покупців про наявність судових спорів щодо проданих апартаментів.

ОСОБА_11, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив:

визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав прийнятого державним реєстратором Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області Васильковською Є. В. щодо права спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на приміщення ресторану за адресою: АДРЕСА_3;

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської РДА Марущак Ю. В. про державну реєстрацію прав на нежитлові приміщення, апартаменти № НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_3;

визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_3 від 14 вересня 2017 року укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1368;

визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_3 від 26 вересня 2017 року укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1425;

визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № НОМЕР_7 за адресою: АДРЕСА_3 від 30 жовтня 2017 року укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1528;

визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № НОМЕР_8 за адресою: АДРЕСА_3 від 30 жовтня 2017 року укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1519;

визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_3 від 29 листопада 2017 року укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1653.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 26 вересня 2017 року цивільні справи за позовами ОСОБА_9 та ОСОБА_1 об'єднані в одне провадження №509/11/17.

Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 12 лютого 2018 року, цивільні справи за позовом ОСОБА_10 ( № 509/27/17) та за позовом ОСОБА_11 ( № 509/2484/17) об'єднано в одне провадження з позовами ОСОБА_9 та ОСОБА_1 під № 509/11/17 у зв'язку з їх взаємопов'язаністю та однорідністю позовних вимог, які стосуються одних і тих ж предметів спору та виникають з одних правовідносин.

Ухвалою Овідіопольського районного суду від 12 лютого 2018 року до участі у справі як співвідповідачів залучено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, як власників спірних апартаментів № НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 залишено без задоволення.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 17 березня 2017 року у виді заборони ОСОБА_2, ОСОБА_3 особисто, або через представників, здійснювати будь-які будівельно-монтажні роботи з реконструкції щодо наступних нежитлових приміщень: реєстраційний номер об'єкта - 938693851237 - нежитлове приміщення, апартамент № НОМЕР_1, площа: (кв. м): 64,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта 938733951237, нежитлове приміщення, апартамент № НОМЕР_6, площа: (кв. м): 54,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта 938869551237, нежитлове приміщення, апартамент № НОМЕР_5, площа: (кв. м): 54,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта - 938829251237 - нежитлове приміщення, апартамент № НОМЕР_7, площа: (кв. м): 94,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта 938792351237, нежитлове приміщення, апартамент № НОМЕР_8, площа: (кв. м): 94,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта - 938627151237 - нежитлове приміщення, апартамент № НОМЕР_9, площа: (кв. м): 109,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 - скасовано.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивачами були покладені однакові обставини та посилання на одні й ті ж нормативно-правові акти. Всі позивачі (ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_11) та відповідачі (ОСОБА_2 та ОСОБА_3) є власниками, кожен своїх, апартаментів нежитлових приміщень пансіонату сімейного відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_3. В пансіонаті були також нежитлові приміщення ресторану з терасами. Власниками приміщення ресторану були ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Приміщення ресторану сімейного відпочинку площею 169,4 кв. м були передані ОСОБА_2 відповідно до акту-прийому передачі, складених між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з ТОВ "Арт-Ніка" 18 лютого 2010 року на підставі договорів пайового будівництва приміщення ресторану від 14 грудня 2007 року. Між ОСОБА_2 та ТОВ "Арт-Ніка" і ОСОБА_3 з ТОВ "Арт-Ніка" було укладено договори пайового будівництва по 1/2 терас, прилеглих до ресторану загальною площею 301,4 кв. м, комплексної будівлі пансіонату сімейного відпочинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, та на підставі вищевказаних договорів 16 лютого 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Арт-Ніка" і ОСОБА_3 з ТОВ "Арт-Ніка", було складено акти прийому-передачі по 1/2 терас, прилеглих до ресторану на загальну площу 301,4 кв. м, оригінали яких були витребувані ухвалами Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 березня 2018 року та 31 серпня 2018 року, надані суду представником відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Згідно свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил № 15001416 від 08 грудня 2009 року ІДАБК в Одеській області засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта: будівництва пансіонату для сімейного відпочинку на 120 місць за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 3517,80 кв. м, замовник ТОВ "Арт-Ніка". Таким чином, суд дійшов висновку, що площа спірних приміщень в загальному розмірі 470,8 кв. м була утворена в законному порядку внаслідок приєднання площі приміщень ресторану в розмірі 169,4 кв. м та площі вказаних вище терас, прилеглих до ресторану в розмірі 301,4 кв. м, які були отриманні відповідачами ОСОБА_14 та ОСОБА_3 на законних підставах в межах укладених договорів пайового будівництва та актів прийому-передачі вказаних терас. При цьому, право власності на площу ресторану 169,4 кв. м було зареєстровано відповідачами раніше, а згодом, пайовиками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було подано для реєстрації права власності на тераси прилеглі до ресторану, які після первинної реєстрації були зареєстровані державним реєстратором на загальну площу 470,8 кв. м та визначені як приміщення ресторану пансіонату сімейного відпочинку. Позивачі ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 отримали у власність свої апартаменти за аналогічними договорами пайового будівництва.

Суд першої інстанції вказав, що набуття обома відповідачами права власності на збільшену площу нерухомості було здійснено на законних договірних підставах, а належних та допустимих доказів, передбачених на підтвердження прав, в тому числі, прав користування на спірне майно, позивачами суду не надано та в матеріалах справи вони відсутні. Згідно із вимогами статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади і органи місцевого самоврядування. Позивачі жодним чином не довели суду наявність свого права користування та розпорядженням земельною ділянкою або спірними приміщеннями, які могли би бути порушені за статтею 376 ЦК України, а також не довели суду, в чому саме полягає порушення їх прав.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачі посилаються на те, що державна реєстрація спірних об'єктів нерухомості на збільшену площу ресторану та його поділ в подальшому на апартаменти було вчинено з порушеннями порядку реєстрації, незаконно та безпідставно. Рішення щодо державної реєстрації спірних апартаментів № НОМЕР_1-НОМЕР_9 за вказаною вище адресою були оскаржені в адміністративному порядку представником ОСОБА_9 ОСОБА_15 до Міністерства юстиції України з метою скасування рішень про державну реєстрацію, прийнятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17. Однак, згідно Наказу Міністерства юстиції України № 202/7 від 10 лютого 2017 року у задоволені скарги та вимог про скасування рішень про державну реєстрацію по вищевказаним обставинам було відмовлено. Висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 10 листопада 2016 року у задоволенні скарги та скасуванні державної реєстрації вирішено відмовити у зв'язку відсутністю обставин, які підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішень про державну реєстрацію. Позовні вимоги про скасування державної реєстрації також заявлялися в адміністративному порядку. При цьому, судом адміністративної юрисдикції встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3, для розміщення об'єктів спортивно оздоровчого і культурно-побутового призначення, перебувала у оренді ТОВ "Арт-Ніка" з 23 червня 2003 року до 24 листопада 2014 року, що підтверджено довідкою Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 13 липня 2016 року. Судом самостійно досліджені вказані обставини та встановлено, що оскаржувані позивачем ОСОБА_11 рішення державного реєстратора не суперечать нормам чинного законодавства України. Позивач посилається на норми законодавства, які стосуються новостворених та реконструйованих об'єктів (апартаментів) і відповідно зазначає перелік документів необхідних для державної реєстрації прав власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна. Однак, таке твердження є безпідставним і необґрунтованим, оскільки нерухоме майно, щодо якого проведено реєстрацію створено шляхом поділу, і відповідно вказане нерухоме майно не є новозбудованим або реконструйованим.

Суд першої інстанції вказав, що у справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Суд першої інстанції зробив висновок про безпідставність і необґрунтованість позовних вимог, які не підтверджені документально, а тому в задоволенні вимог слід відмовити повністю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційні скарги представника ОСОБА_9 адвоката Бєлогуб М. В., представника ОСОБА_1 адвоката Бєлогуб М. В., представника ОСОБА_10 адвоката Бєлогуб М. В., представника ОСОБА_11 адвоката Бєлогуб М. В. задоволено частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області та Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, про знесення самочинно збудованого майна залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_9 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області та ТОВ "Арт-Ніка" про приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_10 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області та ТОВ "Арт-Ніка" про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_11 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції Одеської області Васильковської Є. В. та державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської РДА Одеської області Марущак Ю. В., про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсними залишено без задоволення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не вчинено під час підготовчого судового засідання всіх необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті процесуальних дій, які передбачені у статті 197 ЦПК України, зокрема не вирішено належним чином з викладенням необхідних і достатніх мотивів процесуальних рішень за заявленими сторонами клопотаннями щодо приєднання експертних висновків до справи, заслуховування експертів, виклику заявлених сторонами осіб в якості свідків, апеляційний суд за наведених обставин та приймаючи до уваги доводи апеляційних скарг вважає, що є підстави для дослідження нових доказів на стадії апеляційного розгляду справи. Суд ухвалив рішення в підготовчому судовому засіданні, відмовивши у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та не надавши при цьому можливість провести позивачам експертизу в порядку статті 106 ЦПК України та представити її у спростування висновкам експертизи, яка була представлена у справу за клопотанням представника відповідачів. Також суд незважаючи на подані клопотання представника позивачів не заслухав свідків, особу, яка розробляла проектну документацію реконструкції будівлі пансіонату та особу, яка провела експертне дослідження за ініціативою відповідачів. Таким чином, суд першої інстанції порушив змагальність процесу, фактично уникнув розгляду справи по суті, допустив неповноту встановлення обставин справи і ухилився від надання оцінки всім доказам (групам доказів) в їх сукупності.

Апеляційний суд вказав, що позивачами не доведено, що перебудова приміщення ресторану суперечить суспільним інтересам або порушує їх права, а також, що існує істотне порушення будівельних норм і правил. Тому немає підстав для висновку про задоволення позовних вимог, заявлених позивачами про знесення самочинно збудованого майна; приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна; усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна. Відсутність доведеності обставин про порушення здійсненою реконструкцією, прав позивачів та відсутність підстав для задоволення вимог про знесення самочинно збудованого майна; приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна; усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна, унеможливлює задоволення вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсними.

Апеляційний суд зазначив, що за позовом ОСОБА_11 відповідно до заявлених ним вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, процесуальний статус державних реєстраторів визначений як відповідачі. Обставини справи підтверджують, що спір з приводу порушення права позивачів виник саме з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок дій щодо реєстрації за ними права власності. Тому вимоги ОСОБА_11 до державних реєстраторів про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень слід залишити без задоволення, оскільки пред'явлені до неналежних відповідачів. В іншій частині позовні вимоги за позовами ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог про знесення самочинно збудованого майна; приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна; усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсними.

Аргументи учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_11 подав касаційну скаргу, яка підписана представником Бєлогуб М. В., в якій просив рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга ОСОБА_11 мотивована тим, що судами не надано оцінки порушенням протипожежних відстаней при здійсненні самочинного будівництва, що є грубим порушенням прав ОСОБА_11 і усіх мешканців, відвідувачів спірних апартаментів.

Крім цього, порушення прав ОСОБА_11 полягає в тому, що збільшення кількості місць в пансіонаті в порівняні з початковим проектом має наслідком погіршення умов експлуатації території пансіонату та збільшенням навантаження на територію пансіонату. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 750/3281/15-ц; від 10 червня 2020 року у справі № 554/260/17; від 12 березня 2020 року у справі № 127/1139/17; від 29 січня 2020 року у справі № 607/3318/16-ц; від 19 грудня 2018 року у справі № 490/2496/14-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 642/6010/16-ц; від 26 червня 2019 року у справі № 388/314/15-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18.

У грудні 2020 року ОСОБА_9 подала касаційну скаргу, яка підписана представником Бєлогуб М. В., в якій просила рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга ОСОБА_9 мотивована тим, що відсутність витриманої протипожежної відстані між прибудованими приміщеннями апартаментів № НОМЕР_9 та існуючим корпусом пансіонату та апартаментами НОМЕР_10 порушує право ОСОБА_9 на безпечні умови проживання у власних апартаментах. Внаслідок самочинного будівництва порушилась приватність апартаментів. Хол, належних ОСОБА_9 апартаментів проглядається з балкону та вікон апартаментів № НОМЕР_9. Внаслідок самочинного будівництва зменшився оглядовий простір з вікна холу, площею 15.7 кв. м. Таким чином, судами зроблені хибні висновки про відсутність порушеного права ОСОБА_9.

Судами не було надано оцінку висновку експерта та не зазначені мотиви відхилення доводів позивача. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 750/3281/15-ц; від 10 червня 2020 року у справі № 554/260/17; від 12 березня 2020 року у справі № 127/1139/17; від 29 січня 2020 року у справі № 607/3318/16-ц; від 19 грудня 2018 року у справі № 490/2496/14-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 642/6010/16-ц; від 26 червня 2019 року у справі № 388/314/15-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18

У грудні 2020 року ОСОБА_10 подала касаційну скаргу, яка підписана представником Бєлогуб М. В., в якій просила рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не надали належної правової оцінки тим обставинам, що здійснена відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 реконструкція є самочинною в силу статті 376 ЦК України.

Реконструкція проведена без отримання вихідних даних, проекту, реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, отримання документів, що засвідчує прийняття об'єкту до експлуатації. Реконструкція суперечить суспільним інтересам та порушує права інших осіб через істотне порушення будівельних норм і правил, а саме недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, впливає на безпечність та загрожує життю та здоров'ю людей. Судами не надано оцінки порушенням протипожежним відстаней при здійсненні самочинного будівництва, що є грубим порушенням прав ОСОБА_10 і усіх мешканців, відвідувачів спірних апартаментів. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 750/3281/15-ц; від 10 червня 2020 року у справі № 554/260/17; від 12 березня 2020 року у справі № 127/1139/17; від 29 січня 2020 року у справі № 607/3318/16-ц; від 19 грудня 2018 року у справі № 490/2496/14-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 642/6010/16-ц; від 26 червня 2019 року у справі № 388/314/15-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18.

У березні 2021 року ОСОБА_10 подала письмові пояснення, які підписані представником Бєлогуб М. В.

Письмові пояснення мотивовані тим, що у касаційній скарзі позивач звертав увагу суду на те, що висновок будівельно-технічної експертизи експерта ОСОБА_18 від 21 травня 2019 року судом апеляційної інстанції не був прийнятий до уваги з формальної причини, а саме у зв'язку з наявністю на нього рецензії Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз від 14 жовтня 2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі N 420/6303/2О визнано протиправним та скасовано рішення відносно експерта ОСОБА_18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за результатами рецензування. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі № 420/6303/20 залишено без змін.

У квітні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_10, в якому просив поновити строк на подання відзиву та касаційну скаргу ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_10 мотивовано тим, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки обставин та доказів, які були зібрані та досліджені судом апеляційної інстанції. Аналіз наведених скаржником постанов Верховного Суду свідчить, що вони не можуть бути використані на підтвердження неправильного застосування Одеським апеляційним судом норм права, оскільки у наведених постановах були застосовані інші норми права й у інших, не подібних зі справою № 509/11/17 правовідносинах. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Ані органи державної влади, ані власник земельної ділянки, ані органи місцевого самоврядування з відповідними позовами не звертались. Апартаменти комплексної будівлі є нежитловими приміщеннями та статусу житлових квартир не мають.

Використання термінів, визначень і посилань на нормативні акти, які стосуються житлових будинків, є неправильним. Статус нежитлових приміщень відповідачів як до, так і після проведених будівельних робіт з перепланування визначено як вбудовано-прибудовані приміщення в складі комплексної будівлі пансіонату сімейного відпочинку.

Вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення відповідачів не можуть розглядатися як окремий (самостійний) об'єкт, зведений на земельній ділянці пансіонату. За відсутності пред'явлених позовних вимог з боку органів державної влади чи органів місцевого самоврядування або власника земельної ділянки, за відсутності істотних порушень будівельних норм і правил, за відсутності порушених прав скаржника, позовна заява так саме, як і касаційна скарга задоволенню не підлягає.

У квітні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_11, в якому просив поновити строк на подання відзиву та касаційну скаргу ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_11 мотивовано тим, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки обставин та доказів, які були зібрані та досліджені судом апеляційної інстанції. Аналіз наведених скаржником постанов Верховного Суду свідчить, що вони не можуть бути використані на підтвердження неправильного застосування Одеським апеляційним судом норм права, оскільки у наведених постановах були застосовані інші норми права й у інших, не подібних зі справою № 509/11/17 правовідносинах. житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Ані органи державної влади, ані власник земельної ділянки, ані органи місцевого самоврядування з відповідними позовами не звертались. Апартаменти комплексної будівлі є нежитловими приміщеннями та статусу житлових квартир не мають.

Використання термінів, визначень і посилань на нормативні акти, які стосуються житлових будинків, є неправильним. Статус нежитлових приміщень відповідачів як до, так і після проведених будівельних робіт з перепланування визначено як вбудовано-прибудовані приміщення в складі комплексної будівлі пансіонату сімейного відпочинку.

Вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення відповідачів не можуть розглядатися як окремий (самостійний) об'єкт, зведений на земельній ділянці пансіонату. За відсутності пред'явлених позовних вимог з боку органів державної влади чи органів місцевого самоврядування або власника земельної ділянки, за відсутності істотних порушень будівельних норм і правил, за відсутності порушених прав скаржника, позовна заява так саме, як і касаційна скарга задоволенню не підлягає.

У квітні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_9, в якому просив поновити строк на подання відзиву та касаційну скаргу ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_9 мотивовано тим, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки обставин та доказів, які були зібрані та досліджені судом апеляційної інстанції. Аналіз наведених скаржником постанов Верховного Суду свідчить, що вони не можуть бути використані на підтвердження неправильного застосування Одеським апеляційним судом норм права, оскільки у наведених постановах були застосовані інші норми права й у інших, не подібних зі справою № 509/11/17 правовідносинах. житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Ані органи державної влади, ані власник земельної ділянки, ані органи місцевого самоврядування з відповідними позовами не звертались. Апартаменти комплексної будівлі є нежитловими приміщеннями та статусу житлових квартир не мають.

Використання термінів, визначень і посилань на нормативні акти, які стосуються житлових будинків, є неправильним. Статус нежитлових приміщень відповідачів як до, так і після проведених будівельних робіт з перепланування визначено як вбудовано-прибудовані приміщення в складі комплексної будівлі пансіонату сімейного відпочинку.

Вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення відповідачів не можуть розглядатися як окремий (самостійний) об'єкт, зведений на земельній ділянці пансіонату. За відсутності пред'явлених позовних вимог з боку органів державної влади чи органів місцевого самоврядування або власника земельної ділянки, за відсутності істотних порушень будівельних норм і правил, за відсутності порушених прав скаржника, позовна заява так саме, як і касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Аналіз касаційних скарг свідчить, що судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого майна не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_11.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_9.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_10.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року: клопотання ОСОБА_2 про продовження строків на подання відзивів на касаційні скарги ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11 задоволено; продовжено ОСОБА_2 строки на подання відзивів на касаційні скарги ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11; призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2021 року, якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_11, зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 750/3281/15-ц; від 10 червня 2020 року у справі № 554/260/17; від 12 березня 2020 року у справі № 127/1139/17; від 29 січня 2020 року у справі № 607/3318/16-ц; від 19 грудня 2018 року у справі № 490/2496/14-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 642/6010/16-ц; від 26 червня 2019 року у справі № 388/314/15-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

В ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2021 року, якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_9, зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 750/3281/15-ц; від 10 червня 2020 року у справі № 554/260/17; від 12 березня 2020 року у справі № 127/1139/17; від 29 січня 2020 року у справі № 607/3318/16-ц; від 19 грудня 2018 року у справі № 490/2496/14-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 642/6010/16-ц; від 26 червня 2019 року у справі № 388/314/15-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

В ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2021 року, якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_10, зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 750/3281/15-ц; від 10 червня 2020 року у справі № 554/260/17; від 12 березня 2020 року у справі № 127/1139/17; від 29 січня 2020 року у справі № 607/3318/16-ц; від 19 грудня 2018 року у справі № 490/2496/14-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 642/6010/16-ц; від 26 червня 2019 року у справі № 388/314/15-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_11 та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками апартаментів - нежитлових приміщень пансіонату сімейного відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

У пансіонаті сімейного відпочинку знаходились приміщення ресторану сімейного відпочинку.

Приміщення ресторану сімейного відпочинку площею 169,4 кв. м були передані ОСОБА_2 відповідно до акту-прийому передачі, складеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з ТОВ "Арт-Ніка" 18 лютого 2010 року на підставі договорів пайового будівництва приміщення ресторану від 14 грудня 2007 року.

Висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 10 листопада 2016 року у задоволенні скарги та скасуванні державної реєстрації вирішено відмовити у зв'язку відсутністю обставин, які підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішень про державну реєстрацію.

Виконкомом Таїровської селищної ради 31 березня 2010 року прийнято рішення № 225, про видачу ОСОБА_2, свідоцтва про право власності на 1/2 частини приміщення ресторану, загальною площею 169,4 кв. м, яке входить до складу пансіонату сімейного відпочинку, розташованого на території селищної ради за адресою: АДРЕСА_3.

На підставі свідоцтва про право власності від 06 травня 2010 року, виданого на підставі рішення Виконкомом Таїровської селищної ради від 31 березня 2010 року № 225,06 травня 2010 року зареєстровано на праві спільної часткової власності 1/2 приміщення ресторану пансіонату сімейного відпочинку за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 реєстраційний номер майна ~organization0~, що підтверджено інформаційною довідкою.

Виконкомом Таїровської селищної ради 31 березня 2010 року прийнято рішення № 226, про видачу ОСОБА_3, свідоцтва про право власності на 1/2 частини приміщення ресторану, загальною площею 169,4 кв. м, яке входить до складу пансіонату сімейного відпочинку, розташованого на території селищної ради за адресою: АДРЕСА_3.

На підставі свідоцтва про право власності від 05 травня 2010 року, виданого на підставі рішення Виконкомом Таїровської селищної ради від 31 березня 2010 року № 226,05 травня 2010 року зареєстровано на праві спільної часткової власності 1/2 приміщення ресторану пансіонату сімейного відпочинку за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 реєстраційний номер майна ~organization1~, що підтверджено інформаційною довідкою.

Між ОСОБА_2 та ТОВ "Арт-Ніка" і ОСОБА_3 з ТОВ "Арт-Ніка" 24 червня 2009 року було укладено договори пайового будівництва по 1/2 терас, прилеглих до ресторану загальною площею 301,4 кв. м комплексної будівлі пансіонату сімейного відпочинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, та на підставі вищевказаних договорів 16 лютого 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Арт-Ніка" і ОСОБА_3 з ТОВ "Арт-Ніка", було складено акти прийому-передачі по 1/2 терас, прилеглих до ресторану на загальну площу 301,4 кв. м.

Згідно з свідоцтвом про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил № 15001416 від 08 грудня 2009 року ІДАБК в Одеській області засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта: будівництва пансіонату для сімейного відпочинку на 120 місць за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 3517,80 кв. м, замовник ТОВ "Арт-Ніка".

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна № 55085502 від 14 березня 2016 року, вбачається, що на підставі: довідки № 3358, виданої 02 листопада 2015 року Таїровською селищною радою; довідки № 16/02-2, виданої 16 лютого 2010 року ТОВ "АРТ-НІКА"; договору пайового будівництва б/н, виданого 24 червня 2009 року з ТОВ "АРТ-НІКА"; акту приймання-передачі нерухомого майна, б/н, виданого 16 лютого 2010 року сторонами договору; технічного паспорту, б/н, виданий 21 жовтня 2015 року ПП "Юридична фірма "ІВК ТА ПАРТНЕРИ", свідоцтва про право власності виданого 05 травня 2010 року виданого Таїровською селищною радою, виникло право спільної часткової власності на приміщення ресторану пансіонату сімейного відпочинку, об'єкт нежитлової нерухомості (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 874303851237), загальною площею 470,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 1/2 частина (номер запису про право власності 13679464) та за ОСОБА_2 1/2 частина (номер запису про право власності 13679368).

Державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Васильковською С. В. 11 березня 2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 28682485, на підставі якого державним реєстратором прав на нерухоме майно Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області Хоменко Ю. А. було відкрито розділ Державного реєстру прав № 874303851237 (об'єкт нерухомого майна - приміщення ресторану пансіонату сімейного відпочинку, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3) та внесено до нього запис про право власності ОСОБА_2 на 1/2 приміщення (запис № 13679368) та запис про право власності ОСОБА_3 на 1/2 приміщення (запис № 13679464). Для проведення державної реєстрації прав, разом із заявою про державну реєстрацію права власності, зареєстрованою у базі даних заяв Державного реєстру прав за № 15944553, було подано: витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06 травня 2010 року, індексний номер 26047267, виданий комунальним підприємством "Овідіопольське РБТІ"; свідоцтво про право власності від 06 травня 2010 року б/н, видавник - Таїровська селищна рада; довідку про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна від 02 листопада 2015 року № 3358, видавник - Таїровська селищна рада; довідку про повну сплату від 16 лютого 2010 року № 16/02-2, видавник - ТОВ "АРТ-НІКА"; договір пайового будівництва від 24 червня 2009 року б/н, видавник - ТОВ "АРТ-НІКА"; акт приймання-передачі нерухомого майна від 16 лютого 2010 року б/н; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна від 21 жовтня 2015 року б/н, видавник - приватне підприємство "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ІВК ТА ПАРТНЕРИ"; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05 травня 2010 року, індексний номер 26043536, виданий комунальним підприємством "Овідіопольське РБТІ"; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05 травня 2010 року б/н, видавник - Таїровська селищна рада; договір пайового будівництва від 24 червня 2009 року б/н, видавник - ТОВ "АРТ-НІКА"; акт приймання-передачі нерухомого майна від 16 лютого 2010 року б/н; довідку про повну сплату від 16 лютого 2010 року № 16/02-1, видавник - ТОВ "АРТ-НІКА".

ОСОБА_20, уповноважена особа згідно довіреностей від ОСОБА_2 та ОСОБА_3,30 травня 2016 року звернулася до Центру надання адміністративній послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області із заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про реєстрацію нежитлових приміщень: ресторану № НОМЕР_1, апартаментів № НОМЕР_6, апартаментів № НОМЕР_5 апартаментів № НОМЕР_7 апартаментів № НОМЕР_8, апартаментів № НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_4 за кожним співвласником.

Разом із заявами були подані наступні документи: паспорт уповноваженої особи ОСОБА_21, та картка про присвоєння ідентифікаційного коду; висновок щодо технічної можливості поділу приміщень ресторану пансіонату сімейного відпочинку (470,80 кв. м), виготовленого експертом ОСОБА_22, кваліфікаційний сертифікат експерта, виписка з ЄДР щодо реєстрації ФОП ОСОБА_22; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 55085502 щодо об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 874303851237 від 14 березня 2016 року; довідка ТОВ "АРТ-НІКА" від 07 квітня 2016 року, щодо присвоєння створеним приміщенням номерів: нежитлове приміщення (ресторан) № НОМЕР_1, апартаменти № НОМЕР_6, № НОМЕР_5, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9; технічні паспорти на приміщення ресторану пансіонату сімейного відпочинку від 21 жовтня 2015 року виготовлений ПП "ЮФ "ІВК та ПАРТНЕРИ"; паспорти громадян України ОСОБА_2 та ОСОБА_3, довідки про отримання ідентифікаційного номеру.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Ю. В. 03 червня 2016 року прийнято рішення № 29892296 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_7, за ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Ю. В. 03 червня 2016 року прийнято рішення № 29893005 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване: АДРЕСА_8, за ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Ю. В. 03 червня 2016 року прийнято рішення № 29895268 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване: АДРЕСА_9, за ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Ю. В. 03 червня 2016 року прийнято рішення № 29894666 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване: АДРЕСА_10, за ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Ю. В. 03 червня 2016 року прийнято рішення № 29894034 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване: АДРЕСА_11, за ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Ю. В. 03 червня 2016 року прийнято рішення № 29890941 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване: АДРЕСА_12, за ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна:

нежитлове приміщення, апартамент № НОМЕР_1 загальною площею 64,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_7, належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частині ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

нежитлове приміщення, апартамент № НОМЕР_6 загальною площею 54,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_8, належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частині ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

нежитлове приміщення, апартамент № НОМЕР_5 загальною площею 54,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_9, належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частині ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

нежитлове приміщення, апартамент № НОМЕР_7 загальною площею 94,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_10, належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частині ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

нежитлове приміщення, апартамент № НОМЕР_8 загальною площею 94,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_11, належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частині ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

нежитлове приміщення, апартамент № НОМЕР_9 загальною площею 109,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_12, належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частині ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Вказані приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в подальшому були відчужені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 29 листопада 2017 року. (реєстр. № 1653), від 14 вересня 2017 року (реєстр. № 1368), від 26 вересня 2017 року (реєстр. № 1425), від 27 жовтня 2017 року (реєстр. № 1519) та від 30 жовтня 2017 року (реєстр. № 1528).

Рішення щодо державної реєстрації спірних апартаментів № НОМЕР_1-НОМЕР_9 були оскаржені в адміністративному порядку представником ОСОБА_9 ОСОБА_15 до Міністерства юстиції України з метою скасування рішень про державну реєстрацію, прийнятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17,

Згідно з Наказом Міністерства юстиції України № 202/7 від 10 лютого 2017 року у задоволені скарги та вимог про скасування рішень про державну реєстрацію відмовлено.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2016 року визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області № 553/1 від 03 серпня 2016 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 96 КпАП (виконання будівельних робіт без дозволу на їх виконання, вчинене щодо об'єктів, що за класом наслідків відповідальності належать до об'єктів з середніми наслідками (СС2)).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2017 року визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області № 784 від 23 листопада 2016 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 188-42 КпАП (невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2018 року визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області № 659 від 21 вересня 2016 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 8 статті 96 КпАП (експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта).

У висновку будівельно-технічної експертизи № 67 від 21 травня 2019 року, виконаної експертом ОСОБА_18, згідно з яким реконструкція приміщення ресторану під апартаменти № НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 та нежитлове приміщення є самочинною, виконаною зі збільшенням геометричних розмірів фундаментів в плані та із зміною зовнішніх габаритів, що не відповідає вимогам статей 26, 34, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються та пункту 11 Порядку виконання підготовчих будівельних робіт. Влаштування апартаментів № НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 та нежитлового приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 на місці ресторану, тераси та території загального користування порушує умови експлуатації, нормативно-правові вимоги та вимоги ДБН відносно апартаментів № НОМЕР_12, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_13 за цією ж адресою, зокрема: відносно апартаментів № НОМЕР_11 зменшенням оглядового простору з вікна кімнати площею
12.7 кв. м. з апартаментів № НОМЕР_11, з'явилася можливість безперешкодного потрапляння через балкон апартаментів № НОМЕР_7 на покрівлю одноповерхових апартаментів № НОМЕР_5, а звідти через вікно кімнати площею 12,7 кв. см до апартаментів № НОМЕР_11., порушується приватність (проглядається кімната), порушено герметичність стіни житлової кімнати площею 12,7 кв. м., яке ймовірно виникло в ході проведення будівельних робіт з реконструкції ресторану, на покрівлі апартаментів №№ НОМЕР_6, НОМЕР_5 встановлені чотири зовнішні блоки на відстані 3-4 м від вікна житлової кімнати площею 12,7 кв. м апартаментів № НОМЕР_11; відносно апартаментів № НОМЕР_10 порушена приватність апартаментів № НОМЕР_10 (проглядається хол з балкону та вікон апартаментів № НОМЕР_9), зменшився оглядовий простір з вікна холу, площею 15,7 кв. м через прибудовані на місці одноповерхової тераси ресторану двоповерхових апартаментів № НОМЕР_9, відстань між апартаментами № НОМЕР_10 у пансіонаті сімейного відпочинку та апартаментами № НОМЕР_9 складає менше 5 метрів, що не відповідає вимогам п. 3.13 ДБН 360-92 "Планування та забудова міських та сільських поселень", яка повинна складати 6-8 метрів (в залежності від ступеню вогнестійкості будівель); відносно апартаментів № НОМЕР_13 ширина проходу, який утворився в результаті забудови апартаментами відкритої тераси складає 1,3 м, що менше нормативно-допустимої відстані між будівлями згідно з вимогами п. 3.13 ДБН 360-92 "Планування та забудова міських та сільських поселень", яка повинна складати 6-8 метрів, збільшення кількості місць в пансіонаті сімейного відпочинку в порівнянні з початковим проектом порушує вимоги п. 5.26. ДБН В. 2.2-20:2008 "Будинки і споруди. Готелі" через збільшення навантаження на територію пансіонату та погіршує умови експлуатації.

В рецензії від 28 листопада 2019 року вказано, що в цілому завдання поставлені перед експертом, з урахуванням складу та обсягу досліджених матеріалів виконані.

Суттєвих недоліків та упущень, які могли вплинути на результати досліджень не виявлено. У якості рекомендації експерту запропоновано звернути увагу на додержання правил правопису та охайності складання висновку, оскільки у висновку неодноразово зустрічаються технічні описки в написанні слів та речень, а також рекомендовано звернути увагу на оформлення графічних додатків та фото таблиць, надавши їм додатковий опис, назви, тематичне роз'яснення.

В листі Міністерства юстиції України від 16 березня 2020 року ОСОБА_2 повідомлено, що на засіданні ЦЕКК розглянуто питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності експерта ОСОБА_18 та за результатами розгляду рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії (ЦЕКК) від 02 березня 2020 року № 3 судового експерта ОСОБА_18 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього попередження.

Апеляційним судом долучено до справи висновок експерта № 938/2020 від 19 березня 2020 року, виконаного судовим експертом Дзінька А. І. згідно з яким:

в результаті дослідження наданої документації та проведеного натурного обстеження можливо зробити висновок, що проведена реконструкція (планування, призначення та площа) приміщень за адресою: АДРЕСА_14 в цілому відповідає наданому проекту. Наявні відхилення в площі приміщень знаходяться в межах 3%. На підставі проведеного натурного обстеження нежитлової будівлі пансіонату для сімейного відпочинку на 120 місць, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 встановлено що технічний стан будівлі - нормальний (технічний стан всіх конструкцій будівлі - нормальний, фактичні зусилля в елементах та перерізах конструкцій не перевищують допустимих; відсутні дефекти та пошкодження, які знижують несучу здатність та довговічність або перешкоджають нормальній експлуатації);

проведена реконструкція будівлі пансіонату сімейного відпочинку за адресою: АДРЕСА_3, яка полягала у влаштуванні п'яти апартаментів відповідає вимогам п.3.13 ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

протипожежні відстані в межах зовнішніх стін будівлі (відстані між апартаментом № НОМЕР_9 та іншими приміщеннями, в т. ч. апартаментами № НОМЕР_12, НОМЕР_10, НОМЕР_13) п. 3.13 ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" не регламентуються.";

питання порушення вимог приватності та оглядовості інших апартаментів відповідно до вимог Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень виходить за межі компетенції експерта-будівельника;

встановлення на покрівлі будівель блоків кондиціонерів вимогами ДБН В.1.1-31:2013 не регламентується.

Позиція Верховного Суду

При відмові в задоволенні позовних вимог апеляційний суд вказав, що відсутність доведеності обставин про порушення здійсненою реконструкцією, прав позивачів та відсутність підстав для задоволення позовних. За позовом ОСОБА_11 відповідно до заявлених ним вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, процесуальний статус державних реєстраторів визначений як відповідачі. Обставини справи підтверджують, що спір з приводу порушення права позивачів виник саме з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок дій щодо реєстрації за ними права власності. Тому вимоги ОСОБА_11 до державних реєстраторів про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень слід залишити без задоволення, оскільки пред'явлені до неналежних відповідачів. В іншій частині позовні вимоги за позовами ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог про знесення самочинно збудованого майна; приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна; усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсними.

Колегія суддів частково не погоджується з цим висновком з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 статті 16 ЦК України).

Згідно частини 1 та 2 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частини 1 та 2 статті 5 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частини 1 та 2 статті 5 ЦПК України випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 1 та 3 статті 13 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року по справі № 641/2156/19-ц (провадження № 61-7447св20) вказано, що:

"суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що реконструкція житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 проведена без отримання необхідних дозвільних документів, а реєстрація змін речового права проведена без документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, тому вважав, що наявні підстави для задоволення позову. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову про скасування рішення державного реєстратора, апеляційний суд виходив з того, що до державного реєстратора із заявою про вчинення оскаржуваної реєстраційної дії ОСОБА_1 об'єктивно не міг звернутися, оскільки не був власником будинку, а міг звернутися лише попередній власник будинку за адресою: АДРЕСА_1, в інтересах якого і було вчинено оскаржувану реєстраційну дію. Тому, на думку апеляційного суду, не можливо з'ясувати, які саме права позивача порушені відповідачем ОСОБА_1 і в чому полягають його винні дії.

Колегія суддів вважає, що дійшовши правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд припустився помилки при його мотивуванні.

Так, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в пункті 58 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Отже ОСОБА_1, як власник житлового будинку на час подання Харківською міською радою розглядуваного позову, є належним відповідачем та вирішення заявлених вимог впливатиме на його зареєстроване право власності.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 01 липня 2020 року у справі № 755/3782/17, відповідно до яких новий власник, набуває усі права та обов'язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому є належним відповідачем за заявленими вимогами про повернення земельної ділянки, приведення її у попередній стан та знесення самочинного будівництва".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) зазначено, що:

"пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

У справі, що переглядається:

ухвалою Овідіопольського районного суду від 12 лютого 2018 року до участі у справі як співвідповідачів залучено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, як власників спірних апартаментів № НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_3.

позовні вимоги ОСОБА_9, ОСОБА_10 за їх позовами про знесення самочинно збудованого майна, про приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна, про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна, були сформульовані саме як зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привести приміщення ресторану у первісний стан за адресою: АДРЕСА_3. Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не змінювали позовних вимог;

належними відповідачами за позовами ОСОБА_9, ОСОБА_10 мали бути саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, як нові власники спірних апартаментів № НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_3, до яких позовні вимоги ОСОБА_9, ОСОБА_10 не пред'являлись. Тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними відповідачами за позовними вимогами ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Тому постанову апеляційного суду необхідно змінити шляхом викладення її в редакції цієї постанови в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за їх позовами про знесення самочинно збудованого майна, про приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна, про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна, у зв'язку з тим, що ці позовні вимоги до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не пред'являлися, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними відповідачами;

ОСОБА_11 вимог проусунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном (знесення самочинно збудованого майна) чи про відновлення становища, яке існувало до порушення не пред'являв. Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 необхідно було відмовити у зв'язку з тим, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом. Як наслідок постанову апеляційного суду в цій частині належить змінити в мотивувальній частині;

апеляційним судом обґрунтовано зазначено, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до державних реєстраторів про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів слід відмовити, оскільки державні реєстратори не є належними відповідачами, а тому в цій частині постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року по справі № 641/2156/19-ц (провадження № 61-7447св20) та постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20), дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята частково без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційні скарги слід задовольнити частково; постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за їх позовами про знесення самочинно збудованого майна, про приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна, про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна змінити шляхом викладення її в редакції цієї постанови; постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу належить змінити шляхом викладення її в редакції цієї постанови; постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до державних реєстраторів про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів слід залишити без змін.

З урахуванням того, що Верховний Суд частково змінює судові рішення в оскарженій частині, але виключно у частині мотивів їх прийняття, і в частині залишає без змін, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, які підписані представником Бєлогуб Марією Вікторівною, задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовів ОСОБА_9, ОСОБА_10 про знесення самочинно збудованого майна, про приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна, про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна змінити, шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року в частині відмови в задоволенні позов ОСОБА_11 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу змінити, шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції Одеської області Васильковської Євгенії Валеріївни та державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Юлії Валеріївни про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов