Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 366/2099/17

провадження № 61-14296св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , виконавчий комітет Іванківської селищної ради Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 рокув складі судді Слободян Н. П. та постанову Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2018 року в складі колегії суддів: Верланова С. М., Сліпченка О. І., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , виконавчого комітету Іванківської селищної ради Київської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просили:

1) визнати недійсним (незаконним) рішення виконавчого комітету Іванківської селищної ради Київської області № 163 від 29 червня 2000 року «Про технічну документацію по складанню державних актів на право власності на землю громадянам» в частині видачі ОСОБА_4 державного акта на право приватної власності на землю площею 0,2138 га, яка розташована на АДРЕСА_1 ;

2) визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серія IV-КВ № 110141, який виданий 23 жовтня 2000 року на ім`я ОСОБА_4 , та скасувати його державну реєстрацію;

3) скасувати державну реєстрацію земельної ділянку площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222055100:01:032:0188, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 23 грудня 1996 року їм та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 . Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 03 жовтня 2014 року право спільної сумісної власності сторін на вказане майно припинено шляхом виділення кожному із них частки в зазначеному житловому будинку.

Вказали, що зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2138 га, яка до 2000 року перебувала в спільному користуванні сторін. Згідно рішення виконавчого комітету Іванківської селищної ради Київської області № 163 від 29 червня 2000 року затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю та видано громадянам, зокрема, ОСОБА_4 державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку площею 0,2138 га, з яких: 0,0638 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства та 0,1500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення ради 23 жовтня 2000 року ОСОБА_4 одержав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, а 16 травня 2017 року рішенням державного реєстратора зареєстровано право власності ОСОБА_4 на цю земельну ділянку площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222055100:01:032:0188.

Посилаючись на те, що на час приватизації ОСОБА_4 земельної ділянки житловий будинок та земельна ділянка перебували в спільній сумісній власності сторін, просили задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іванківського районного суду Київської областівід 26 жовтня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області № 163 від 29 червня 2000 року «Про технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю громадянам» в частині видачі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_4 площею 0,2138 га, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серія IV-КВ №110141, виданого 23 жовтня 2000 року на ім`я ОСОБА_4 , та скасовано його державну реєстрацію.

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222055100:01:032:0188, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності на житловий будинок 23 грудня 1996 року, тому з цього часу до них перейшло право спільного користування спірною земельною ділянкою; рішення виконавчого комітету Іванківської селищної ради № 163 від 29 червня 2000 року про передачу спірної земельної ділянки лише ОСОБА_4 порушує права позивачів на користування даною земельною ділянкою та на набуття її в спільну власність, як співвласників житлового будинку; державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Іванківської селищної ради, яке визнано судом недійсним; право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку зареєстровано відповідно до вимог Закону України «Про державнуреєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на підставі державного акта право приватної власності на земельну ділянку, який визнано судом недійсним.

При цьому місцевий суд, вирішуючи клопотання ОСОБА_4 про закриття провадження, виходив з того, що рішення Іванківського районного суду Київської області від 03 жовтня 2014 року в іншій справі, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору, в якому сторони, предмет і підстави позову не є тотожними із позовом у даній справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 рокузалишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У березні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції та апеляційний суд безпідставно не прийняли до уваги рішення Іванківського районного суду Київської області від 03 жовтня 2014 року у справі № 366/2544/14-ц про поділ спільного майна подружжя, яке, на його думку, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 205 Цивільно-процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції) є підставою для закриття провадження в даній справі. Вказує, що не заперечує проти використання позивачами частини його земельної ділянки.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У травні 2018 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, посилаючись на безпідставність доводів відповідача, оскільки наявність рішення в іншій справі є підставою для закриття провадження лише у разі коли в обох справах є тотожними одночасно сторони, підстави і предмет позову. В даній справі інші сторони, предмет та підстави позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , виконавчого комітету Іванківської селищної ради Київської області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта, скасування його реєстрації, скасування державної прав власності на земельну ділянку призначена до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23 грудня 1996 року № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належав на праві спільної сумісної власності житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1 .

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 03 жовтня 2014 року та додатковим рішенням цього ж суду від 08 квітня 2015 року, поділено майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у спільну часткову приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 по 213/1000 частин житлового будинку на АДРЕСА_1 та хліву під літ. «Д», 1/2 частину сараю під літ. «Б», а ОСОБА_4 виділено в особисту приватну власність 36/100 частин вказаного житлового будинку та хліву під літ. «Г», 1/2 частину сараю під літ. «Б».

Рішенням виконавчого комітету Іванківської селищної ради № 163 від 29 червня 2000 року «Про технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю громадянам» затверджено матеріали технічної документації та прийнято рішення видати державні акти громадянам у відповідності з додатком та зареєструвати їх у книзі записів та додаток до нього, зокрема, ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 0,2138 га, з яких: 0,1500 га - для обслуговування жилого будинку та господарських споруд, 0,0638 га - для ведення особистого підсобного господарства.

На підставі вказаного рішення ради 23 жовтня 2000 року ОСОБА_4 одержав державний акт на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 110141.

16 травня 2017 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3222055100:01:032:0188.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статі 30 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції, чинній на час прийняття селищною радою оспорюваного рішення) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено в договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється у порядку відведення. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання, земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Відповідно до частини першої статі 42 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття селищною радою оспорюваного рішення) громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно.

Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності на житловий будинок 23 грудня 1996 року, який розташований на АДРЕСА_1 .

Ураховуючи положення статті 30 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття селищною радою оспорюваного рішення), суд правильно вказав, що з 23 грудня 1996 року до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перейшло право спільного користування земельною ділянкою, на якій розташований цей будинок на АДРЕСА_1 .

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позов, дійшов правильного висновку, що прийняття виконавчим комітетом Іванківської селищної ради рішення № 163 від 29 червня 2000 року про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1500 га з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку та господарських споруд порушує права позивачів на користування даною земельною ділянкою та на набуття її у спільну власність, як співвласників житлового будинку.

Відповідно до частини першої статі 22 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття селищною радою оспорюваного рішення) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до частини першої статі 23 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття селищною радою оспорюваного рішення) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до статі 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта, скасування його реєстрації та скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку.

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не прийняли до уваги рішення Іванківського районного суду Київської області від 03 жовтня 2014 року у справі № 366/2544/14-ц про поділ спільного майна подружжя, яке, на його думку, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для закриття провадження в даній справі, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 205 Цивільно-процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрало законної сили рішення суду, яке ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі в цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Судом першої інстанції встановлено, що в даній справі інший склад учасників справи та інші підстави позову.

Доводи ОСОБА_4 про те, що він не заперечує проти використання позивачами частини його земельної ділянки, не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Іванківського районного суду Київської областівід 26 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської областівід 18 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов