Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

місто Київ

справа № 207/1194/17

провадження № 61-42060св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Південний відділ державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Державне підприємство «СЕТАМ»,

треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства «СЕТАМ», до якої приєднався Південний відділ державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 рокуу складі судді Бистрової Л. О. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року у складі колегії суддів: Городничової В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання недійсними електронних торгів, протоколу електронних торгів та акта про проведення електронних торгів, за результатом проведення яких реалізована квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 04 листопада 2015 року Баглійським ВДВС Дніпродзержинського МУЮ відкрито виконавче провадження № 49189720 з виконання виконавчого листа № 209/5623/14-ц (2/209/187/15), виданого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості у сумі 468 752, 32 грн та судового збору в сумі 3 654, 00 грн. 13 січня 2017 року проведено електронні торги з реалізації лота за реєстраційним № 190278, а саме: двокімнатної квартири, загальною площею 46, 4 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Організатором торгів було Державне підприємство «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»). За результатами зазначених торгів 13 січня 2017 року сформовано протокол № 228387, згідно з яким переможцем торгів стала ОСОБА_2 . 09 лютого 2017 року Південним ВДВС міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Південний ВДВС) складено акт про проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки. Підставою відкриття виконавчого провадження було заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 20 січня 2015 року у справі № 209/5623/14-ц, на підставі якого 06 травня 2015 року видано виконавчий лист. Проте 26 лютого 2016 року зазначене заочне рішення було скасовано судом.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_3 просив суд визнати недійсними електронні торги, протокол електронних торгів та акт про проведення електронних торгів, за результатом проведення яких реалізована двокімнатна квартира, загальною площею 46, 4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стислий виклад заперечень відповідачів

ДП «СЕТАМ» заперечувало проти задоволення позову, зазначило, що на момент проведення електронних торгів були відсутні підстави для їх зупинення, просило застосувати спеціальну позовну давність, передбачену статтею 48 Закону України «Про іпотеку».

Південний ВДВС заперечував проти задоволення позову, зазначив, що державна виконавча служба діяла відповідно до чинного законодавства; з моменту відкриття виконавчого провадження та до моменту реалізації предмета іпотеки на адресу відділу від сторін виконавчого провадження не надходило будь-яких повідомлень та ухвал про скасування заочного рішення, яке підлягало виконанню.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано недійсними електронні торги, що проведені у період з 11 січня 2017 року до 13 січня 2017 року ДП «СЕТАМ»; визнано недійсним протокол електронних торгів від 13 січня 2017 року № 228387, складений ДП «СЕТАМ»; визнано недійсним акт про проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки, складений 09 лютого 2017 року Південним ВДВС. Здійснено розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що проведення електронних торгів відбулося із порушенням порядку реалізації арештованого майна, оскільки на цей час ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 лютого 2016 року скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року у цивільній справі №209/5623/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що після скасування рішення суду, відповідно до якого і відбувалась реалізація іпотечного майна, підстави для продажу квартири АДРЕСА_1 були відсутні, а тому такі торги підлягають визнанню недійсними із застосуванням наслідків недійсності до всіх подальших дій та документів (актів та протоколів), які було оформлено в результаті здійснення цих виконавчих дій.

Щодо посилань ДП «СЕТАМ» в апеляційній скарзі на пропуск позивачем тримісячного строку на оскарження прилюдних торгів, встановленого положеннями статті 48 Закону України «Про іпотеку», то за висновками апеляційного суду правила цієї статті не підлягають застосуванню, оскільки з моменту скасування заочного рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року у цивільній справі № 209/5623/14-ц підстава для проведення цих торгів не було, тобто позовні вимоги ОСОБА_4 не обґрунтовано тим, що він не погоджується із реалізацією іпотечного майна як факту, а обґрунтовані тим, що таке іпотечне майно реалізовано за відсутності правових підстав, а саме у зв`язку із скасуванням заочного рішення, тобто порушено процедуру його реалізації.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у серпні 2018 року, ДП «СЕТАМ» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник стверджує, що:

- судами першої та апеляційної інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за № 427/25204 (далі - Тимчасовий порядок № 656/5), який на момент проведення оскаржуваних електронних торгів втратив чинність. Натомість, на переконання заявника, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 року за № 1620/28065

(далі - Порядок № 2710/5);

- у ДП «Сетам» були відсутні правові підстави для зупинення реалізації арештованого майна, оскільки на адресу суду не надходило ані рішення суду про зупинення реалізації арештованого майна, ані постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження, а тому були відсутні підстави для зняття з реалізації квартири;

- заявлені вимоги мали розглядатися у порядку оскарження дій та бездіяльності державного виконавця, а не у порядку позовного провадження;

- до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, визначена у статті 48 Закону України «Про іпотеку», яка становить 3 місяці з дня проведення прилюдних торгів;

- позивач не довів, яким чином порушені його права проведеними електронними торгами з реалізації квартири.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла заява Південного ВДВС про приєднання до касаційної скарги ДП «СЕТАМ», у якій Південний ВДВС просить задовольнити касаційну скаргу. Південний ВДВС додатково зазначає, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції існувало додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 вересня 2017 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 0310/1207/71-331 у розмірі 388 828, 09 грн.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року прийнято заяву Південного ВДВС про приєднання до касаційної скарги ДП «СЕТАМ».

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року у справі № 209/5623/14-ц задоволено позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором у розмірі 472 406, 32 грн.

04 листопада 2015 року старшим державним виконавцем Баглійського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Карабань К. Б. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 209/5623/14-ц, виданого 06 травня 2015 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 0310/1207/71-331 у розмірі 468 752, 32 грн та судового збору в сумі 3 654, 00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 лютого 2016 року задоволено заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення та скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року у цивільній справі № 209/5623/14-ц.

13 січня 2017 року ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України проведено реалізацію предмета іпотеки, а саме двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договором іпотеки від 24 грудня 2007 року № 3405, за яким іпотекодавцем є боржник ОСОБА_1 .

За результатами проведених електронних торгів переможцем стала ОСОБА_2 , що підтверджується протоколом № 228387 проведення електронних торгів, актом про проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки від 09 лютого 2017 року, складеним державним виконавцем Баглійського ВДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції Карабань К. Б.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто такий акт є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі

№ 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення положень закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, проведення прилюдних торгів з порушенням є підставою для визнання цих торгів недійсними лише за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив, що підставою відкриття виконавчого провадження було заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 20 січня 2015 року у справі № 209/5623/14-ц, на підставі якого 06 травня 2015 року видано виконавчий лист. Проте, 26 лютого 2016 року зазначене заочне рішення було скасовано, а тому були відсутні підстави для проведення електронних торгів. З такими доводами погодилися також і суди першої та апеляційної інстанцій.

Заперечуючи проти задоволення позову, заявники зазначили, що їм не було відомо про скасування заочного рішення, яке перебувало на виконанні, а тому відсутні правові підстави для визнання прилюдних торгів недійсними.

В оцінці цих доводів та заперечень Верховний Суд врахував таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами.

Державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (частина перша статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

Заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (пункт перший частини першої статті 32 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 4 частини першої, частини другої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Отже, за встановлених фактичних обставин справи правильними є висновки судів про те, що були відсутні правові підстави для передачі майна для реалізації на електронних торгах.

Доводи заявників про те, що їм не було відомо про скасування заочного рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, з виконання якого відкрито виконавче провадження, не спростовують висновків про те, що на момент реалізації квартири на електронних торгах для цього були відсутні правові підстави, оскільки рішення суду було скасовано, а інше рішення суду на момент проведення торгів у справі ухвалено не було.

В оцінці доводів касаційної скарги про те, чи було порушено права та законні інтереси ОСОБА_1 проведенням цих прилюдних торгів, Верховний Суд врахував, що наслідком реалізації квартири на прилюдних торгах стало позбавлення власника права власності на майно без наявної на те правової підстави.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Верховний Суд врахував, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у справі, що переглядається, у позивача існувала заборгованість за кредитним договором; було постановлено рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 травня 2017 року та додаткове рішення від 26 вересня 2017 року у справі № 209/5623/14-ц, якими стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 0310/1207/71-331 у розмірі 388 828, 09 грн, у тому числі 312 364, 82 грн - заборгованість за сумою кредиту, 19 294, 37 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 57 168, 90 грн - пеня. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу та позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 травня 2017 року та додаткове рішення цього ж суду від 26 вересня 2017 року змінено в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 грошових сум. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 198 564, 69 грн заборгованості за сумою кредиту, 62 714, 62 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 6 000, 00 грн - пеня та 5 612, 85 грн - на повернення судових витрат. В іншій частині рішення залишено без змін.

Отже, судами у справі № 209/5623/14-ц встановлено наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2007 року

№ 0310/1207/71-331, що свідчить про невиконані зобов`язання ОСОБА_1 перед кредитором ТОВ «Кредитні ініціативи». Проте ухвалення рішення у справі № 209/5623/14-ц не спростовує висновків судів про те, що на момент проведення електронних торгів для такого продажу з аукціону не існувало більше правових підстав.

Щодо застосування до спірних правовідносин спеціальної позовної давності

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

До вимог про оскарження прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність. Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, за правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-1375цс16, оскарження результатів торгів відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» означає можливість оспорити договір, укладений на прилюдних торгах, як з підстав невідповідності його вимогам ЦК України, зокрема статей 203, 215, так і з підстав, передбачених статтями 45-47 Закону України «Про іпотеку».

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на електронних торгах реалізовано квартиру, яка є предметом іпотеки, електронні торги та реалізація предмета іпотеки відбувалися з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».

Зважаючи на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано застосували до спірних правовідносин положення Закону України

«Про виконавче провадження» без урахування спеціальних норм Закону України «Про іпотеку» та не надали належної оцінки заяві ДП «СЕТАМ» про застосування позовної давності, передбаченої у статті 48 Закону України «Про іпотеку», зокрема, що іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення таких торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся з позовом про оскарження прилюдних торгів 22 травня 2017 року, позивач об`єктивно пропустив строк звернення до суду з позовом про оскарження результатів прилюдних торгів (спеціальна позовна давність). Доводи позивача про те, що він дізнався про те, що квартира була реалізована на торгах лише 12 квітня 2017 року, не обґрунтовані належним чином, враховуючи публічний характер проведення такого виду торгів - позивачем не доведено, що він не міг раніше дізнатися про проведення оспорюваних електронних торгів.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи встановлення судами першої та апеляційної інстанцій порушення процедури проведення прилюдних торгів, що не оскаржується заявником, а також наявність заяви ДП «СЕТАМ» про застосування спеціальної позовної давності до спірних правовідносин, що визначена у статті 48 Закону України «Про іпотеку», Верховний Суд застосовує її відповідно до правил статті 267 ЦК України.

Щодо порядку звернення до суду з вимогами про визнання прилюдних торгів недійсними

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17, порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають окремий спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не оскаржував дії державного виконавця з передачі предмета іпотеки на реалізацію з електронних торгів, а вважав, що недійсними ці торги є у зв`язку з відсутністю підстави для їх проведення.

Верховний Суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір про право, який може бути вирішений лише в порядку позовного провадження, а не підлягає розгляду у порядку оскарження дій та рішень державного виконавця. Позивач у позовній заяві не обґрунтовував та не доводив протиправність дій державного виконавця, а тому доводи касаційної скарги про те, що ця справа підлягає розгляду у порядку оскарження дій та рішень державного виконавця Верховний Суд визнає помилковими.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин Тимчасовий порядок № 656/5, який на момент проведення оскаржуваних електронних торгів втратив чинність, проте, враховуючи висновки суду касаційної інстанції про недоведеність порушення прав позивача, ці доводи касаційної скарги не мають правового значення для вирішення касаційної скарги по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову у зв`язку із застосуванням до спірних правовідносин позовної давності.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суди першої та апеляційної інстанцій наведених правил не врахували, зробили необґрунтовані висновки про наявність підстав для задоволення позову, які не відповідають фактичним обставинам справи та наведеним норм матеріального права.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

У частинах першій та третій статті 412 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про задоволення вимог касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень із ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, то судові витати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, покладаються на позивача.

Судові витрати, понесені заявником у зв`язку із розглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, підлягають відшкодуванню позивачем на користь заявника та особи, яка приєдналася до касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «СЕТАМ», до якої приєднався Південний відділ державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, задовольнити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації нерухомого майнавідмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «СЕТАМ» судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 2 880, 00 грн; у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції - у розмірі3 840, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 960, 00 грн; у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції - у розмірі 3 840, 00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик