Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.05.2023 року у справі №442/8065/21
Постанова КЦС ВП від 10.05.2023 року у справі №442/8065/21

Постанова

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 442/8065/21

провадження № 61-11260св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Стрільчука В. А. Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», ОСОБА_1 , Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 грудня 2021 року під головуванням судді Медведика Л. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В. у справі за заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У жовтні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) звернувся до суду із заявою, в якій просив замінити стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (далі - ПАТ «Українська інноваційна компанія») (ЄДРПОУ 05839888) на ФГВФО (ЄДРПОУ 21708016), як спеціального суб`єкта - державної установи, яка здійснює передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора Акціонерного товариства «Укрінбанк» (далі - АТ «Укрінбанк»), як неплатоспроможного банку, управління його майном (активами) та задоволення вимог кредиторів.

На обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позов ПАТ «Український інноваційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та видано відповідний судовий наказ. Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Куціль А. Ю. від 14 січня 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі даного виконавчого листа № 2н-202/09.

Постановою правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 ПАТ «Український інноваційний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією ФГВФО ухвалено рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» від 24 грудня 2015 року № 239.

13 липня 2016 року за рішенням загальних зборів акціонерів товариство ПАТ «Укрінбанк» перейменовано в ПАТ «УКРІНКОМ», а також викладено статут у новій редакції та змінено місцезнаходження товариства. 27 березня 2017 року за рішенням загальних зборів акціонерів товариства ПАТ «УКРІНКОМ» перейменовано в ПАТ «Українська інноваційна компанія», викладено статут в новій редакції. Відповідні зміни щодо назви внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13 липня 2016 року за номером реєстраційної дії 10741070127038947.

Станом на 01 жовтня 2021 року, за інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження стягувачем у ВП № НОМЕР_1 зазначено ПАТ «Українська інноваційна компанія».

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/19 за участі ПАТ «Українська інноваційна компанія» встановлено, що ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» мають один і той самий ідентифікаційний код юридичної особи № 0583988, і суд дійшов висновку, що в результаті організаційних змін ПАТ «Укрінбанк» від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не утворилась і після запровадження Фондом у банку тимчасової адміністрації, повноважний суб`єкт на управління банком та представництво банку визначається виключно Фондом.

ФГВФО, як державна установа, яка у відповідності з положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на підставі відповідних рішень Національного банку України здійснює процедуру ліквідації ПАТ «Український інноваційний банк», управління його майном та задоволення вимог кредиторів, є єдиним належним правонаступником зазначеного неплатоспроможного банку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області ухвалою від 03 грудня 2021 року заяву задовольнив.

Замінив стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з ПАТ «Українська інноваційна компанія» (ЄДРПОУ 05839888) на ФГВФО (ЄДРПОУ 21708016), як спеціального суб`єкта - державної установи, яка здійснює передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора АТ «Укрінбанк», як неплатоспроможного банку, управління його майном (активами) та задоволення вимог кредиторів.

Львівський апеляційний суд постановою від 03 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ «Українська інноваційна компанія» залишив без задоволення.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 грудня 2021 року залишив без змін.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/698/16 дійшла висновку про те, що ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «Укрінком», а відтак й ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав банку.

Стосовно належного суб`єкта, уповноваженого представляти банк у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що після запровадження Фондом у банку тимчасової адміністрації, повноважний суб`єкт на управління банком та представництво банку визначається виключно Фондом відповідно до положень пункту 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом.

Крім того, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним нормативним актом, що регулює правовідносини у сфері даної судової справи. Звідси мотиви, викладені в запереченні ПАТ «Укрінком», зокрема, щодо порядку реорганізації юридичної особи з посиланням на норми ЦК України та ГК України не можуть прийматись до уваги судом, оскільки містять загальні норми регулювання процесу припинення юридичної особи. Більше того, застереження з приводу вказаного містить і сам ЦК України (частина четверта статті 110). Аналогічно, і з посиланнями у запереченні на постанови Великої Палати Верховного Суду, які не є релевантними для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, діяльність якої регулювалась спеціальним нормативним актом, власне Закон України «Про банки і банківську діяльність» (частина перша статті 1, статті 3, частини другої статті 6).

Даний висновок суду цілком узгоджується і з діями заінтересованих осіб з приводу наведених у запереченні та ініційованих судових справ. Адже їх метою не було виключно визнання протиправними та скасування постанов правління Національного банку України, але й зобов`язання Національного банку України вчинити усі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Український інноваційний банк».

Також, у відповідності з положеннями статей 3, 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

На підставі статей 35, 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд.

Таким чином, ПАТ «Українська інноваційна компанія», без статусу правонаступника АТ «Укрінбанк», слід вважати таким, що вибуло як сторона виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року ПАТ «Українська інноваційна компанія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.

Заявник посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 908/1174/17, від 19 жовтня 2022 року у справі № 161/8815/13-ц відповідно до яких, незалежно від того, чи проведена ліквідація банку чи ні, ФГВФО не є правонаступником банку у відповідності до положень чинного законодавства, оскільки він здійснює лише владні повноваження щодо введення тимчасової адміністрації (ліквідації) банку в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 21 листопада 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

Справа № 442/8065/21 надійшла до Верховного Суду 19 грудня 2022 року.

Верховний Суд ухвалою від 14 лютого 2023 року справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позов ПАТ «Український інноваційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та видано відповідний судовий наказ.

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Куціль А. Ю. від 14 січня 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі даного виконавчого листа № 2н-202/09.

Постановою правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 ПАТ «Український інноваційний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалено рішення № 239 від 24 грудня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

13 липня 2016 року за рішенням загальних зборів акціонерів товариства ПАТ «Укрінбанк» перейменовано в ПАТ «УКРІНКОМ», а також викладено статут у новій редакції та змінено місцезнаходження товариства. 28 березня 2017 року за рішенням загальних зборів акціонерів товариства ПАТ «УКРІНКОМ» перейменовано в ПАТ «Українська інноваційна компанія», викладено статут в новій редакції. Відповідні зміни щодо назви внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13 липня 2016 року за номером реєстраційної дії 10741070127038947.

За інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження стягувачем у ВП № НОМЕР_1 зазначено ПАТ «Українська інноваційна компанія».

ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» мають один і той самий ідентифікаційний код юридичної особи № 0583988. Дата реєстрації цих юридичних осіб, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, також збігається. Однак в Єдиному реєстрі відсутній запис про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк» (пункт 29 частини першої статті 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), такий запис міститься лише в статуті цієї юридичної особи. У Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських Формувань, під кодом 05839888 зареєстровано ПАТ «Українська інноваційна компанія». Однак, відсутні відомості про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Частиною третьою статті 2 ЦПК України встановлено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією цивільного процесу, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначених ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до приписів статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

За змістом цієї норми права суд при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження має пересвідчитися, що особа, яка звертається із такою заявою, відноситься до переліку осіб, визначених частиною другою статті 442 ЦПК України, та, що до заяви додано документи, які підтверджують правонаступництво сторони виконавчого провадження.

У зв`язку із заміною боржника або стягувача відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, з огляду на що припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним боржником або стягувачем проводиться відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та норм ЦПК України за заявою заінтересованої особи зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього боржника або стягувача всі права та обов`язки у зобов`язанні, у тому числі, й право бути стороною виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участі у виконавчому провадженні.

Згідно з частиною сьомою статті 104 ЦК України особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Як зазначено у частині першій статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що унормовує дані правовідносини.

Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку становить основну функцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який, на підставі статті 6 вказаного Закону, у межах своїх функцій та повноважень здійснює заходи щодо проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі, шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

На підставі пунктів 1, 2, 3 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 ПАТ «Український інноваційний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією ФГВФО ухвалено рішення від 24 грудня 2015 року № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

22 березня 2016 року правлінням Національного банку України на підставі пропозиції ФГВФО щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Укрінбанк» ухвалено постанову № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк», на підставі якої виконавчою дирекцією ФГВФО ухвалено рішення № 385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

За результатами розгляду справи № 826/1162/16 Окружним адміністративним судом м. Києва 16 березня 2016 року прийнято постанову, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року, про визнання розпорядчих актів правління Національного банку України незаконними та їх скасування. Водночас за результатами касаційного перегляду справи № 826/1162/16 Верховним Судом України прийнято постанову від 24 жовтня 2017 року про скасування зазначених рішень та ухвалене нове рішення про відмову в позові.

За результатами розгляду справи № 826/5325/16 Окружним адміністративним судом м. Києва 29 квітня 2016 року прийнято постанову, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року про часткове задоволення позову, а саме, про скасування зазначених розпорядчих актів та зобов`язання Національного банку України вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Укрінбанк» в якості банківської установи, в обсязі та стані, який існував до прийняття оскаржуваної постанови.

Процедура ліквідації ПАТ «Укрінбанк», як і виконавче провадження № НОМЕР_1 не завершені.

Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» (згідно з частиною четвертою статті 110 ЦК України).

Відповідно до частини сьомої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У частині четвертій статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.

Аналіз зазначених законодавчих норм свідчить про те, що Законом України «Про банки і банківську діяльність» не передбачено правонаступництво банку у разі його ліквідації.

Норми спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містять положень щодо визнання ФГВФО правонаступником банківської установи, у тому числі, у зв`язку з проведенням ліквідації останньої.

Отже, незалежно від того, чи проведена ліквідація банку, чи ні, ФГВФО не є правонаступником банку у відповідності до положень чинного законодавства України, оскільки він здійснює лише владні повноваження щодо введення тимчасової адміністрації (ліквідації) банку в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 334/8020/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 334/401/14, від 25 лютого 2021 року у справі № 333/4351/18, від 02 червня 2022 року у справі № 908/1174/17, від 19 жовтня 2022 року у справі № 161/8815/13-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вказані обставини, суд попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Верховний Суд зазначає, що підставою для процесуального правонаступництва особи є встановлення наявності безпосередньо у неї правових підстав її наступництва у відповідних матеріальних правовідносинах (що водночас не було доведено ФГВФО та встановлено судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішень в цій справі), а не сама по собі відсутність прав і обов`язків в особи-учасника справи, чи її вибуття із цих правовідносин.

Відповідно доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, тому відсутні підстави для задоволення заяви ФГВФО про заміну сторони виконавчого провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою-третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про те, що ухвала Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 грудня 2021 року та постанова Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви з наведених вище підстав.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу частково задоволено, а у задоволенні заяви ФГВФО про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено, тому сплачений ПАТ «Українська інноваційна компанія» судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг в розмірі 4 751 грн (2 270 грн + 2 481 грн) слід стягнути з ФГВФО.

Керуючись статтями 400 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» задовольнити частково.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про заміну сторони виконавчого провадження № 49806472відмовити.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» понесені витрати на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в розмірі 4 751 гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська