Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №704/1560/16ц

Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 704/1560/16-ц

провадження № 61-10271 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу ОСОБА_1 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2017 року у складі судді Міщенко К. М. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2017 року у складі колегії суддів Нерушак Л. В., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 29 березня 2012 року між його батьком ОСОБА_3 (набувач) та ОСОБА_2 (відчужувач) був укладений спадковий договір, за умовами якого відчужувач зобов'язався передати після своєї смерті на користь ОСОБА_3 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, площею 30 000 кв. м, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

На виконання спадкового договору та підтвердження справжності його намірів батько передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 45 000 грн 00 коп., про що 29 березня 2012 року було складено відповідну розписку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер, спадкоємцем після смерті якого є він.

На його пропозицію переукласти спадковий договір відповідач відмовився, грошові кошти отримані за розпискою на виконання спадкового договору ОСОБА_2 не повернув.

Він звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за вказаною розпискою, однак рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року йому було відмовлено у задоволенні таких вимог з посиланням на те, що правовідносини між сторонами виникли не з боргових зобов'язань, а з спадкового договору.

Посилаючись на наведене, просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 80 415 грн 00 коп., з яких: 45 000 грн 00 коп. - сума боргу;

35 415 грн 00 коп. - інфляційні втрати.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 жовтня

2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки набувач за спадковим договором - ОСОБА_3 помер, то зобов'язання за спадковим договором припинено. Набувач не поніс будь-яких витрат, пов'язаних з виконанням спадкового договору від 29 березня 2012 року, а передача грошових коштів у розмірі 45 000 грн 00 коп. відбулася поза межами його умов.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 жовтня

2017 року - без змін.

Рішення апеляційного суду обгрунтовано тим, що суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини у справі, правильно оцінив зібрані у справі докази та дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_3 не поніс будь-яких витрат, пов'язаних з виконанням спадкового договору. Отримання

ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 45 000 грн 00 коп. відбулося поза межами спадкового договору. Зобов'язання за спадковим договором припинені у зв'язку зі смертю набувача ОСОБА_3, а не з вини відчужувача

ОСОБА_2

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2018 року,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь витрати у розмірі 45 000 грн 00 коп., понесені набувачем ОСОБА_3 за життя на виконання умов спадкового договору.

Касаційна скарга мотивована тим, що у разі смерті набувача спадковий договір вважається припиненим. У цьому випадку спадкоємці набувача мають право вимагати від відчужувача відшкодування витрат, яких вони зазнали при виконанні спадкового договору в тій частині зобов'язань, які були виконані набувачем до його смерті.

Суди дійшли помилкового висновку, про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки зі змісту складеної ОСОБА_2 розписки від 29 березня

2012 року та спадкового договору убачається, що грошові кошти у розмірі 45 000 грн 00 коп. передані йому у рахунок виконання умов спадкового договору.

Відповідач визнає факт отримання ним грошових коштів, але вважає, що такі передано як орендну плату за земельну ділянку на підставі договору оренди, укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Корсунське».

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, з таких підстав.

Судами установлено, що 29 березня 2012 року між ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Тальнівського районного нотаріального округу Черкаської області Власенко Н.С.

ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Відповідно до пункту 2 спадкового договору, відчужувач ОСОБА_5 передає після своєї смерті у власність набувача ОСОБА_3 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 30 000 кв. м, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

29 березня 2012 року ОСОБА_2 склав розписку, якою підтвердив факт отримання від ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 45 000 грн 00 коп. та зазначив, що спадковий договір укладено ним добровільно при здоровому розумі та ясній пам'яті, з повним зрозумінням значення своїх дій, без впливу тяжких обставин, в інтересах сім'ї. У разі розірвання вищевказаного договору з його ініціативи або за наявності його вини, він зобов'язується повернути вищевказану суму ОСОБА_3 не пізніше одного місяця з дня розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

У статті 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Відповідно до роз'яснень, викладених у абзаці 6 пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті набувача спадковий договір вважається припиненим. У цьому випадку спадкоємці набувача мають право вимагати від відчужувача відшкодування витрат, яких вони зазнали при виконанні спадкового договору в тій частині зобов'язань, які були виконані набувачем до його смерті.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першої статі 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5 спадкового договору на набувача майна покладено такі обов'язки: організувати та проводити господарську діяльність на земельній ділянці, сплачувати всі необхідні платежі щодо земельної ділянки; в разі необхідності здавати в оренду земельну ділянку на умовах на його розсуд; брати участь у зборах власників земельних ділянок; контролювати всі питання, які стосуватимуться земельної ділянки та її господарського призначення; змінити призначення земельної ділянки та виготовити всю необхідну документацію, якщо на те виникне потреба.

Виконання набувачем інших зобов'язань умовами спадкового договору не передбачено, а тому зазначений перелік є вичерпним, що відповідає принципу свободи договору.

Згідно частини першою статті 3 ЦПК України 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно статті 60 цього Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Указані положення кореспондуються з статтями 4, 13, 81 ЦПК України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року та був чинний на момент ухвалення оскаржуваного рішення апеляційним судом.

На обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на розписку відчужача від 29 березня 2016 року, зі змісту якої убачається, що ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 45 000 грн 00 коп., однак будь-яких посилань у розписці на те, що такі кошти набувач передав на виконання умов спапдкового договору відсутні, що унеможливлює встановити справжність наміру та мети передачі вказаних коштів. За таких обставин рішення суду не може грунтуватися на припущенні.

З огляду на наведене, суди дійшли законного та обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі грошових коштів у розмірі 45 000 грн 00 коп. саме на виконання умов спадкового договору, оскільки спадкоємець набувача має право на відшкодування лише тих витрат, яких зазнав спадкодавець/набувач на виконання спадкового договору до його смерті.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги про те, що зі змісту складеної ОСОБА_2 розписки та спадкового договору убачається, що грошові кошти у розмірі

45 000 грн 00 коп. були передані йому у рахунок виконання умов спадкового договору є власним тлумаченням позивачем змісту зазначених документів, і не спростовуює висновків судів попередніх інстанцій про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі набувачем зазначених грошових коштів саме на виконання умов спадкового договору.

Посилання ОСОБА_1 на зазначене у розписці застереження про те, наслідком розірвання спадкового договору з ініціативи ОСОБА_2 або наявності його вини є повернення ним грошових коштів отриманих за розпискою, також не може бути підставою для задоволення позову, оскільки спадковий договір не був розірваний з указаних причин, а припинився у зв'язку зі смертю набувача.

При цьому мотиви, наведені у рішенні Тальнівсьського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в розмірі

45 000 грн 00 коп. на підставі статті 1049 ЦК України, зокрема посилання суду на те, що ОСОБА_1 має право вимагати від відчужувача витрат, яких він зазнав при виконанні спадкового договору в тій частині зобов'язань, які були виконані набувачем до його смерті, не є встановленою судом обставиною, а тому не може вважатися преюдиційною у розумінні приписів частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року.

З огляду на наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.

Інші доводи касаційної скарги не мають правового значення, оскільки визначальним є недоведеність вимог про те, що передача відчужувачу грошових коштів у розмірі 45 000 грн 00 коп. була здійснена саме на виконання набувачем спадкового договору.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 жовтня

2017 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня

2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г.І. Усик