Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.05.2018 року у справі №356/287/17

Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 356/287/17

провадження № 61-208св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:

КоротунаВ. М. (суддя-доповідач) , Курило В. П., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Полімекс-Мостосталь Україна»,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Полімекс-Мостосталь Україна» на рішення Березанського міського суду Київської області у складі судді Лялик Р. М. від 13 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Мельника Я. С., Мережко М. В., від 20 листопада 2017 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 року ОСОБА_4звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Полімекс-Мостосталь Україна»

(далі - ТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна») про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що 05 грудня 2014 року між ним та

ТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна» було укладено трудовий контракт, згідно з яким його було призначено на посаду генерального директора ТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна». Вказаний трудовий контракт було укладено строком на один рік, а саме до 04 грудня 2015 року. Наказом від 05 грудня 2015 року № 31-к «Про продовження трудового контракту» його було призначено на посаду генерального директора ТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна» з 05 грудня

2015 року по 04 грудня 2016 року відповідно до трудового контракту. 13 квітня

2016 року сторонами було укладено додаткову угоду до трудового контракту від 05 грудня 2015 року, відповідно до якої сторони вирішили розірвати трудовий контракт від 05 грудня 2015 року за згодою сторін, на підставі частини першої статті 36 КЗпП України. Згідно з частиною третьою додаткової угоди встановлено, що відповідач зобов'язується виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову компенсацію у розмірі - 7 350 доларів США у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ на дату виплати, після проведення інвентаризації, яка повинна бути проведена до 30 квітня 2016 року. На виконання додаткової угоди відповідачем було видано наказ від 13 травня 2016 року № 15-к «Про виконання вимог законодавства у зв'язку з припиненням трудового контракту ОСОБА_4, в якому зазначено: звільнити ОСОБА_4 з посади генерального директора ТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна» за угодою сторін; видати ОСОБА_4 належним чином оформлену трудову книжку; головному бухгалтеру виплатити компенсацію за сто чотири календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки та здійснити повний розрахунок з ОСОБА_4». Всупереч умов додаткової угоди станом на 09 березня 2017 року грошова компенсація йому досі не виплачена. Крім того, при укладенні трудового контракту сторонами було обумовлено розмір заробітної плати генерального директора. Пунктом 4.1 трудового контракту від 05 грудня 2014 року встановлено, що за виконання обов'язків, що передбачені контрактом, генеральному директору виплачується грошова винагорода в українській гривні, яка містить у собі: щомісячні виплати у розмірі, що еквівалентно 2 100 доларів США за курсом НБУ на дату нарахування заробітної плати. За період дії трудового контракту від 05 грудня 2014 року, а саме з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року йому було виплачено

103 370,10 грн заробітної плати. Тоді як за умовами трудового контракту сукупний розмір заробітної плати за 12 місяців повинен становити

25 200 доларів США, що дорівнює 561 951, 72 грн за курсом станом на перше число кожного наступного місяця, за який виплачено заробітну плату.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 656 360,06 грн.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 13 червня

2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2017 року, позов ОСОБА_4задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна» на користь ОСОБА_4 458 581,62 грн недоплаченої заробітної плати, 197 778,44 грн одноразової грошової компенсації, а всього - 656 360,06 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що при звільненні ОСОБА_4 з ним не булопроведено повний розрахунок в день звільнення, що встановлено судами під час розгляду справи.

У грудні 2017 рокуТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що єдиною особою відповідальною за нарахування та виплату заробітної плати був позивач, ним же і здійснювалося сплата податків та подача звітності до контролюючих органів з виплати заробітної плати. Крім того, стягнення грошової компенсації при звільненні на користь позивача є безпідставним, оскільки не регулюються КЗпП України.

У січні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

09 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 05 грудня 2014 року між позивачем та ТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна» було укладено трудовий контракт, згідно з яким ОСОБА_4 призначено на посаду генерального директора

ТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна». Вказаний трудовий контракт було укладено строком на один рік, а саме до 04 грудня 2015 року.

Наказом від 05 грудня 2015 року № 31-к «Про продовження трудового контракту» ОСОБА_4 призначено на посаду генерального директора ТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна» з 05 грудня 2015 року по

04 грудня 2016 року згідно з трудовим контрактом. 13 квітня 2016 року сторонами було укладено додаткову угоду до трудового контракту від 05 грудня 2015 року, відповідно до якої сторони вирішили розірвати трудовий контракт

від 05 грудня 2015 року за згодою сторін, на підставі частини першої статті 36 КЗпП України. Частиною третьою додаткової угоди ТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна» зобов'язується виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову компенсацію у розмірі - 7 350 доларів США у гривневому еквіваленті згідно з курсом НБУ на дату виплати, після проведення інвентаризації, яка повинна бути проведена до 30 квітня 2016 року. Трудові відносини між сторонами виникли на підставі трудового контракту від 04 грудня 2014 року, яким було передбачено конкретні розміри заробітної плати, що підлягала виплаті позивачу щомісячно в обсязі, що еквівалентно 2 100 доларів США за курсом НБУ на дату нарахування заробітної плати.

Встановлено, що за період дії трудового контракту від 05 грудня 2014 року, а саме з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року згідно з довідкою від 29 грудня

2016 року №8/2016 позивачу було виплачено 103 370,10 грн заробітної плати, проте за умовами контракту сукупний розмір заробітної плати за 12 місяців повинен становити 25 200 доларів США, що дорівнює 561 951,72 грн за курсом станом на перше число кожного наступного місяця за який виплачено заробітну плату.

Згідно з статтею 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, встановивши, що при звільнені позивачу на порушення статті 47 КЗпП України не було виплачено усю суму заробітної плати за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, та грошову компенсацію, що передбачена умовами додаткової угоди, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача на підставі заявлених позовних вимог

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Полімекс-Мостосталь Україна» залишити без задоволення.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 13 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П.Курило

М. Є.Червинська