Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 322/1008/16

провадження № 61-8763св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., ЛуспеникаД.Д.,

учасники справи:

позивачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Мир», ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в інтересах яких діє ОСОБА_8, на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 березня 2017 року у складі судді Гасанбекова С. С. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Мир» (далі - ТОВ «Торговий Дім Мир») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору недійсним.

Позов мотивовано тим, що 24 січня 2012 року між ТОВ «Торговий Дім Мир» та ОСОБА_9 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,9204 га, яка розташована на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Пунктом 5. цього договору встановлено строк оренди - 10 років.

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області, про що у державному реєстрі вчинено запис від 07 грудня 2012 року.

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 11 червня 2015 року № 704 та № 706 земельна ділянка, яка належала померлій ОСОБА_9 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 31 серпня 2010 року НОМЕР_1, була успадкована в рівних частинах її дітьми: ОСОБА_5 та ОСОБА_6

25 серпня 2015 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір оренди земельної ділянки, об'єктом оренди за яким визначено земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 6,9204 га, яка розташована на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Державна реєстрація права оренди за цим договором здійснена 09 вересня 2015 року.

Позивач вважав, що вищевказаний договір оренди землі, укладений між відповідачами, підлягає визнанню недійсним, порушує його право володіння і користування орендованою земельною ділянкою, суперечить вимогам Закону України «Про оренду землі», оскільки перехід права власності на орендовану земельну ділянку до спадкоємця не є підставою для розірвання договору, який, до того ж, не припинено і не розірвано.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Торговий Дім Мир» просило визнати недійсним договір оренди землі, укладений 25 серпня 2015 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, площею 6,9204 га, яка розташована на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, речове право користування зареєстровано Реєстраційною службою Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області 09 вересня 2015 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) № В1164804.

У листопаді 2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Торговий Дім Мир», третя особа - ОСОБА_7, про визнання договору оренди землі недійсним.

Позов мотивовано тим, що 25 серпня 2015 року вони уклали з ОСОБА_7 договір оренди зазначеної земельної ділянки, яка була успадкована ними після смерті матері - ОСОБА_9

Про укладення договору оренди від 24 січня 2012 року між ТОВ «Торговий Дім Мир» та ОСОБА_9 вони дізнались після отримання позовної заяви ТОВ «Торговий Дім Мир».

Вважають, що договір оренди від 24 січня 2012 року, укладений між ТОВ «Торговий Дім Мир» та ОСОБА_9, є недійсним, оскільки не містить істотних умов, визначених статтею 15 Закону України «Про оренду землі»: у договорі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, яка передана в оренду, відсутня нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, що унеможливлює ідентифікацію земельної ділянки та визначення збільшення її вартості з роками.

Крім того, обчислення розміру орендної плати за землю здійснено без урахування індексації. До того ж, в договорі не вказано, в які строки може переглядатися розмір орендної плати, а зазначені тільки випадки перегляду, одним з яких є «зміна розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів», що одразу ж блокується п. 7. договору.

Пункт 5. договору, що оскаржується, не відповідає вимогам ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає можливість зміни умов договору при поновленні договору оренди землі за згодою сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору - переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просили визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі, укладений між ОСОБА_9 та ТОВ «Торговий Дім Мир» 24 січня 2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області, про що в державному реєстрі вчинено запис від 07 грудня 2012 року.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 березня 2017 року позов ТОВ «Торговий Дім Мир» задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 25 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_2, державну реєстрацію права оренди за яким проведено 09 вересня 2015 року за № 11164804. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір оренди земельної ділянки, укладений 24 січня 2012 року між ТОВ «Торговий Дім Мир» та ОСОБА_9, не припинено, не розірвано та не визнано недійсним. Відповідач протягом всього часу дії договору користувався земельною ділянкою. Доказів того, що померла ОСОБА_9 не погоджувалася з умовами оренди та, зокрема, з розміром орендної плати або що орендна плата не виплачувалась ОСОБА_9, не надано.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишено без задоволення, рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що волевиявлення ОСОБА_9 було вільним та відповідало її внутрішній волі, за життя вона не ставила питання про припинення договірних відносин, договір нею не оспорювався. ТОВ «Торговий Дім Мир» протягом всього часу користувався земельною ділянкою та сплачував померлій ОСОБА_9 орендну плату, визначену договором.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в інтересах яких діє ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Торговий Дім Мир».

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що договір оренди земельної ділянки від 24 січня 2012 року, укладений між ТОВ «Торговий Дім Мир» та ОСОБА_9, не містить істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», що є підставою для визнання його недійсним.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 24 січня 2012 року між ТОВ «Торговий Дім Мир» та ОСОБА_9 укладений договір оренди земельної ділянки площею 6,9204 га, яка розташована на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, кадастровий № НОМЕР_2, на строк - 10 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області (а. с. 6, 7).

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 11 червня 2015 року № 704 та № 706 земельна ділянка, що належала померлій ОСОБА_9 на підставі державного акта на право власності не земельну ділянку від 31 серпня 2010 року НОМЕР_1, була успадкована в рівних частинах по 1/2 частині її дітьми: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а. с. 83, 104, 105).

25 серпня 2015 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,9204 га, яка розташована на території Терсянськоїсільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_2 (а. с. 100-102).

Державна реєстрація права оренди за цим договором проведена 09 вересня 2015 року (а. с. 15).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено наступні істотні умови договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення частин другої та третьої статті 152 Земельного кодексу України надала власнику земельної ділянки або землекористувачу право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до частини першої статті 27 ЗК України орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 24 ЗК України орендодавець зобов'язаний, зокрема, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 20 ЗК України договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

Встановивши, що 25 серпня 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є спадкоємцями після смерті ОСОБА_9, уклали з ОСОБА_7 договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 до закінчення дії договору оренди цієї ж земельної ділянки від 24 січня 2012 року, укладеного між ТОВ «Торговий Дім Мир» та ОСОБА_9 на 10 років, суди дійшли правильного висновку, що спірний договір порушує право ТОВ «Торговий Дім Мир» як орендаря вказаної земельної ділянки, та правильно визнали договір оренди земельної ділянки укладений 25 серпня 2015 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 недійсним, керуючись статтями 203, 215 ЦК України.

Доводи в касаційній скарзі про те, що у пункті 5. договору оренди землі від 24 січня 2012 року не зазначено те, що у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору при поновленні договору переважне право орендаря на укладання договору припиняється і що це порушує права орендодавців, є безпідставними, оскільки той факт, що ТОВ «Торговий Дім Мир» виявить бажання скористатися цим переважним правом або між сторонами під час поновлення договору на новий строк не буде досяг домовленості щодо умов договору, є припущенням. Сама по собі відсутність в договорі оренди землі якоїсь з істотних його умов, якщо це не призводить до порушення прав сторін цього договору, не свідчить про порушення прав особи в момент укладення договору та не є підставою для визнання договору недійсним.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі 6-49цс15.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_9 за життя не оспорювала чинність укладеного між нею та ТОВ «Торговий Дім Мир» договору оренди земельної ділянки від 24 січня 2012 року, не ставила питання про припинення договірних відносин.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі та були предметом оцінки в судах попередніх інстанцій.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними у статті 416 цього Кодексу (частина перша статті 415 ЦПК України).

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в інтересах яких діє ОСОБА_8, залишити без задоволення.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник