Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.03.2018 року у справі №642/457/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 642/457/17

провадження № 61-10134св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючогоЛуспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Харківська міська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Друга Харківська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бровченка І. О., Кіся П. В., від 12 грудня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою, у якій просив встановити факт, що він на час смерті спадкодавця ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Харкові, проживав постійно разом з нею однією сім'єю без реєстрації шлюбу не менше п'яти років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1. Також просив визнати за ним право власності на однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що власником квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_5, яка ІНФОРМАЦІЯ_5 померла, та після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить зазначена квартира. ОСОБА_5 проживала та була зареєстрована у квартирі з 1961 року, що підтверджується копією її паспорту, а він проживав зі ОСОБА_5 з 1995 року у цивільному шлюбі, вселився до неї в квартиру, в ній же проживав на час її смерті та постійно проживає до теперішнього часу, вважаючи себе таким, що прийняв спадщину відповідно до вимог частини третьої статті 1268 ЦК України. Позивач стверджував, що вони прожили зі ОСОБА_5 двадцять один рік однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. За цей час придбали телевізор, холодильник, пральну машину, що можуть підтвердити свідки. Те, що він проживав за спірною адресою разом зі ОСОБА_5 до її смерті, а також на час її смерті та проживає до теперішнього часу підтверджується актом сусідів, копією договору-замовлення на організацію та проведення поховання з КП «Ритуал» № 134 від 18 червня 2016 року, виписаного на його ім'я, із зазначенням адреси квартири, в якій він мешкав. Також доказом формування спільного бюджету та його проживання в квартирі є квитанції про сплату ним витрат на комунальні послуги. Іншого місця проживання він не має. Він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 У встановлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак отримати свідоцтво про право на спадщину не має можливості, оскільки на час смерті ОСОБА_5 він не був зареєстрований разом з нею, у зв'язку з чим нотаріус відмовила йому в оформленні спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова, у складі судді Вікторова В. В., від 20 жовтня 2017 рокуу задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факт проживання разом зі ОСОБА_5 однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_1 не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, а тому відсутні підстави для визнання позивача спадкоємцем четвертої черги за законом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 рокурішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2017 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, встановлено факт проживання однією сім'єю без шлюбу не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що районний суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи, і неправильно застосував норми матеріального права. Рішенняапеляційного суду мотивовано тим, що похилий вік позивача, докази про його постійне місце проживання у квартирі АДРЕСА_1, свідчать, що ОСОБА_3 має право на спадкування квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, в силу приписів частини третьої статті 1268 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року і залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанцій повно і всебічно не з'ясував обставини справи, помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції. Заявник вважає, що позивач не довів факт спільного проживання на протязі п'яти років зі ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

01 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року справу призначено до розгляду колегією у складі п'яти суддів.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 вказує, що актом сусідів та їхніми показами в якості свідків підтверджено факт його проживання зі спадкодавцем. Вказує, що він є особою похилого віку, має хвороби, а спірна квартира, в якій відсутня каналізація, водопровід та опалення, є його єдиним місцем проживання.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Спірним майном є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 27,4 кв. м, яка належала на праві власностіОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 жовтня 1999 року Головним управлінням економіки та комунального майна та приватизації Центру приватизації державного житлового фонду Харківської міської ради, реєстраційний № 4-99-151583 (а.с. 7-9, 14).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Харкові, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1, виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківської області 18 червня 2016 року, актовий запис № 9204 (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на вищевказану квартиру АДРЕСА_1

Відповідно до договору на організацію та проведення поховання № 134 від 17 червня 2016 року ОСОБА_3 організував проведення поховання померлої за власні кошти (а.с. 10).

З квитанцій про оплату комунальних послуг вбачається, що ОСОБА_3 періодично сплачував комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 16-18).

Згідно пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, наданих у суді першої інстанції, ОСОБА_3 дійсно проживав з померлою ОСОБА_5 з 1995 року та на час її смерті.

Листом за вих. № 02-14/600 від 26 квітня 2017 року ДругаХарківська державна нотаріальна контора повідомила, що після ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, яка на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, було заведено спадкову справу № 389/2016. 13 вересня 2016 року з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_3 Інших заяв не надходило. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Заповітів від імені ОСОБА_5 не посвідчувалось (а.с. 65).

Листом за вих. № 01-16/зп55 від 15 грудня 2016 року ДругаХарківська державна нотаріальна контора відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки заявником не підтверджені родинні відносини зі спадкодавцем.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої

статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленогостатті 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов за обставин цієї справи обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на протязі не менше ніж п'яти років до моменту смерті ОСОБА_5, 1931 рокународження, проживав разом із останньою за адресою: АДРЕСА_1, отже має право на спадкування після смерті ОСОБА_5.

Апеляційний суд відповідно до вимог статті 303, 309 ЦПК України, 2004 року, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та правильноскасував рішення суду першої інстанції.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги, які значною мірою стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами компетенції Верховного Суду, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта