Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.01.2024 року у справі №760/17960/19
Постанова КЦС ВП від 10.01.2024 року у справі №760/17960/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 760/17960/19

провадження № 61-10489 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача -адвокат Бордунова Надія Олександрівна,

відповідачі:публічне акціонерне товариство «Банк Форум», ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бордунової Надії Олександрівни, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва у складі судді Оксюти Т. Г. від 27 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду

у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.

від 21 вересня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум»), ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , в якому просила суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 30 листопада 2018 року № 1278-ф, укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 22 квітня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 0147/08/00-ZNv, відповідно до умов якого банком надано позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі

120 000 дол. США, зі сплатою 13,5 % річних, із кінцевим терміном повернення кредиту до 21 серпня 2015 року. Предметом іпотеки для забезпечення виконання цього кредитного договору була квартира АДРЕСА_1 , яку 06 квітня 2015 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу вона придбала у власників: ОСОБА_3 та ОСОБА_3 . У заставі чи під арештом квартира не перебувала, судових спорів щодо неї не було.

Вказувала, що 30 листопада 2018 року ПАТ «Банк Форум», як первісний кредитор, та ОСОБА_2 , як новий кредитор, уклали договір про відступлення права вимоги

№ 1278-ф.

Відповідно до змісту пункту 2.1 вказаного договору банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців/заставодавців та поручителів зазначених в додатку № 1 та акті приймання-передачі документації включаючи права до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за кредитними договорами, іпотечними договорами, договорами застави та договорами поруки з урахуванням усіх змін доповнень і додатків до них згідно реєстру у додатку № 1 та акті приймання-передачі документації до цього договору надалі, а новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти (надалі по тексту договір відступлення права вимоги).

Згідно з додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги під порядковим номером 24 зазначено, що ПАТ «Банк Форум» відступив право вимоги до боржника - позичальника/іпотекодавця ОСОБА_3 .

Зазначала, що укладений відповідачами договір про відступлення права вимоги стосується її прав, так як ОСОБА_2 оспорює її право власності на квартиру, стверджуючи, що вона придбала її незаконно. Заміна кредитора у кредитному договорі, укладеному з ПАТ «Банк Форум» на фізичну особу - ОСОБА_2 ,

є незаконним, оскільки остання є фізичною особою, а тому за законом не наділена правом надавати фінансові послуги, відповідно не могла бути стороною вказаного договору.

При цьому посилалася на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11

у подібних правовідносинах.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14 січня

2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 30 листопада 2018 року

№ 1278-Ф, укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 . Вирішено питання судових витрат.

22 липня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 січня 2020 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено, заочне рішення від 14 січня 2020 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня

2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за своїми ознаками є договором, за яким у зобов`язанні за кредитним договором ПАТ «Банк Форум» замінено на нового кредитора ОСОБА_2 , тому такий договір не можна кваліфікувати як договір факторингу, так як цей договір по своїй суті є договором відступлення права вимоги (цесії).

Оскільки договір відступлення прав вимоги не містить умов, які передбачали б передання грошових коштів новим кредитором у розпорядження кредитору за плату, тобто його умови не передбачають отримання прибутку, правовідносини сторін за цим правочином не є відносинами у сфері факторингу. Зазначений правочин за своєю правовою природою є договором відступлення прав вимоги, укладення якого врегульовано статтями 512-519 ЦК України, суб`єктний склад на укладення якого не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, а тому для його укладення не вимагалося наявності у ОСОБА_2 , як нового кредитора, ліцензії на право здійснення фінансових послуг.

Апеляційний суд також зазначив, що оспорений договір відступлення прав вимоги за кредитним договором був укладений у процедурі примусової ліквідації банку, кредитора,

Суди послалися на відповідні правові висновки Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду у спорах з подібними правовідносинами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бордунова Н. О., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимогиОСОБА_1 задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 760/17960/19 із Солом`янського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду подібної справи № 206/4841/20 (провадження № 14-55 цс 22).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року поновлено касаційне провадження у цій справі, оскільки усунуто обставини, які викликали зупинення провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бордунової Н. О., мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, так як суди не врахували, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить заборони щодо нарахування процентів за кредитними договорами після відкликання ліцензії, тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами є виключно банківською діяльністю,а законодавством України не передбачено припинення кредитних зобов`язань боржників перед банком у випадку прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора.

Посилається на аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 638/13976/15-ц (провадження № 61-3384 св 18) і вказує про те, що віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов`язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору.

Також зазначає, що за загальним правилом відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Крім того, заміна кредитора на фізичну особу не надає боржнику тих прав та захищеності інтересів, якими він може користуватися, як позичальник, якщо позичальником є банк або інша фінансова установа, так як діюче законодавство визначає позичальника більш слабкою стороною. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Відзиви від учасників справи до суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Квартира АДРЕСА_1 надана

в іпотеку на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором

від 22 квітня 2008 року № 0147/08/00-ZNv, укладеного між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та ОСОБА_3

ОСОБА_2 придбала право вимоги до ОСОБА_3 , яка була боржником за кредитним договором. Придбання права вимоги здійснено згідно з договором

№ 1278-Ф про відступлення права вимоги від 30 листопада 2018 року, за умовами якого ПАТ «БАНК ФОРУМ», як банк, та ОСОБА_2 , як новий кредитор, уклали договір про відступлення права вимоги. На підставі пункту 2.1. банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців/заставодавців та поручителів, зазначених в додатку № 1 та акті приймання-передачі документації, включаючи права до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за кредитними договорами, іпотечними договорами, договорами застави та договорами поруки з урахуванням усіх змін доповнень і додатків до них згідно реєстру у додатку № 1 та акті приймання-передачі документації до цього договору надалі, а новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бордунової Н. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити, зокрема, наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позову зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Судами встановлено, що відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки відбулося в межах процедури ліквідації ПАТ «Банк Форум», зазначені обставини не оспорюються.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права випливає, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Водночас процедура припинення банку як юридичної особи проводиться у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і ця процедура здійснюється з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Наслідками початку процедури ліквідації банку, які передбачені статтею 46 спеціального Закону, є, зокрема, завершення банківської діяльності банку закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; настання строку виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) тощо.

Національний банк України ухвалює рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

При проведенні процедури ліквідації банку Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги (стаття 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Пунктом 5.11 глави 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, яке є спеціальним нормативним актом, що визначає умови реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури (в редакції, яка діяла до 21 листопада 2016 року), врегульовано, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 21 листопада 2016 року № 2526 «Про внесення змін до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» у пункті 5.11 глави 5 розділу V цього Положення виключені слова «між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок)».

Суди встановили, що відповідно до пункту 2.2. договору про відступлення прав вимоги від 30 листопада 2018 року № 1278-Ф ОСОБА_2 , як новий кредитор, набула усіх прав кредитора за кредитним договором. Права кредитора перейшли до

ОСОБА_2 у повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржника.

Відповідно до пункту 4.1 Договору про відступлення права вимоги ОСОБА_2 придбала вказані права вимоги до боржників згідно до додатку № 1

за 8 832 208,43 грн.

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору властиві як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 51)).

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 57)).

Договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за його ознаками є договором, за якими у зобов`язанні за кредитним договором ПАТ «Банк Форум» замінено на нового кредитора ОСОБА_2 . Отже, такий договір не можна кваліфікувати як договір факторингу, такий договір по своїй суті є договором відступлення права вимоги (цесії).

Договір відступлення прав вимоги не містить умов, які передбачали б передання грошових коштів новим кредитором у розпорядження кредитору за плату, тобто його умови не передбачають отримання прибутку, правовідносини сторін за цим правочином не є відносинами у сфері факторингу. Зазначений правочин за своєю правовою природою є договором відступлення прав вимоги, укладення якого врегульовано статтями 512-519 ЦК України, суб`єктний склад на укладення якого не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства,

а тому для його укладення не вимагається наявність у ОСОБА_2 , як нового кредитора, ліцензії на право здійснення фінансових послуг факторингу.

Такий висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постановах від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20), від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, та не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11 грудня 2019 року у справі № 761/20611/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 465/647/11 від 15 червня 2022 року у справі № 552/6343/18, 27 червня 2022 року у справі

№ 757/59897/19-ц.

Також зазначене узгоджується із висновками, висловленими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20, провадження № 14-55 цс 22, до якої провадження в цій справі було зупинено.

Водночас Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом.

Положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та прийняті на його виконання нормативно-правові акти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які не містять заборони щодо придбання фізичними особами майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, є пріоритетними щодо інших нормативних актів України.

Зазначений правовий висновок узгоджується із висновками, висловленими

у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 161/5127/17-ц (провадження № 61-17635св18), від 31 липня 2019 року у справі № 910/4816/18,

від 18 листопада 2020 року у справі № 295/3588/14-ц (провадження № 61-5305св20), від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19 (провадження № 61-6649св20),

від 25 березня 2021 року у справі № 712/8836/18 (провадження № 61-19728св19).

Оскільки спірний договір відступлення прав вимоги за кредитним договором був укладений у процедурі примусової ліквідації банку, порядок проведення якої регулюється спеціальними нормами, тому підстави для визнання його недійсним відсутні (пункт 8.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20, провадження № 14-55 цс 22, до якої провадження в цій справі було зупинено).

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 не довела, що оспорюваний нею правочин укладений з порушенням вимог закону та її прав.

Отже, доводи касаційної скарги є безпідставними, суди надали їм правильну оцінку, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до

статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому, суди вірно застосували судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах. А посилання касаційної скарги на постанову Верховного Суду

від 28 березня 2018 року у справі № 638/13976/15-ц (провадження № 61-3384 св 18) немає жодного відношення до предмету спору у цій справі, так як стосується виконання кредитного договору, а не визнання недійсним договору цесії у процедурі ліквідації банку. Практика Верховного Суду щодо цих правових висновків є сталою і стабільною тривалий час.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката

Бордунової Н. О., залишено без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бордунової Надії Олександрівни, залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець