Постанова

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 690/8/15-ц

провадження № 61-32648св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., ШтеликС.П.,

учасники справи:

стягувач - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

особа, дії якої оскаржуються - старший державний виконавець Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Карташев Сергій Володимирович,

заінтересована особа - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» Шевченка Андрія Миколайовича на ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 19 травня 2017 року в складі судді Линдюка В. С. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 липня 2017 року в складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду зі скаргою дії старшого державного виконавця Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Карташева С. В., заінтересована особа - ОСОБА_5

Скарга мотивована тим, що ПАТ «Родовід Банк» звернулося до державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Ватутінським міським судом Черкаської області у цивільній справі № 690/8/15-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 28 квітня 2017 року ПАТ «Родовід Банк» отримало повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з тих підстав, що стягувачем не надано підтвердження сплати авансового внеску, передбаченого частиною другою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

ПАТ «Родовід Банк» зазначало, що відповідно до зазначеної норми права від сплати авансового внеску, крім інших, звільняються також державні органи. ПАТ «Родовід Банк» в розмірі 99,99 % належить державі в особі Міністерства фінансів України, яке є центральним органом виконавчої влади і, здійснюючи право власника, формує його органи управління в повному складі із представників держави, тобто є державним органом.

На підставі частини першої статті 36, частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набув всіх повноважень органів управління ПАТ «Родовід Банк» з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення, а його уповноваженій особі делеговані повноваження вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління ПАТ «Родовід Банк».

Таким чином, ПАТ «Родовід Банк» відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» як стягувач при примусовому виконанні рішення на підставі виконавчого документа звільнений від сплати авансового внеску, як державний орган.

Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 19 травня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ПАТ «Родовід Банк», будучи банком, не відноситься до категорії державних органів. Банк не надав доказів, які б обумовлювали можливість його звільнення від сплати авансового внеску з підстав, передбачених частиною другою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 26 липня 2017 року ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 19 травня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» Шевченко А. М. просить зазначені судові ухвали скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, постановити нову ухвалу про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк є державним органом, оскільки належить державі. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 880-р «Про утворення санаційного банку» особу стягувача було створено державою в особливому порядку.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2017 року у справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_5 стягнуто з відповідача на користь позивача прострочену заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2007 року у розмірі 9 288,00 дол. США, що еквівалентно 278 732,88 грн, Ватутінським міським судом Черкаської області 26 січня 2017 року видано виконавчий лист.

Представник банку звернувся до Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області із заявою про відкриття виконавчого провадження від 11 квітня 2017 року на підставі вказаного вище виконавчого листа. У заяві зазначено, що при примусовому виконанні рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач звільнений від сплати авансового внеску.

Старший державний виконавець Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Карташев С. В. на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» 21 квітня 2017 року виніс повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, передбаченого частиною другою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження». Повідомлення надіслано на адресу стягувача 25 квітня 2017 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 880-р «Про утворення санаційного банку» створено санаційний банк на базі ПАТ «Родовід Банк», який набув статусу такого банку з моменту видачі Національним банком України (далі - НБУ) ліцензії санаційного банку. Згідно з постановою правління НБУ від 25 лютого 2016 року № 107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Родовід Банк» визнано неплатоспроможним та управління банком передано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21 квітня 2017 року органом управління ПАТ «Родовід Банк» є уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації КулішВ. М.

Відповідно до пункту 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

З огляду на те, що ПАТ «Родовід Банк» звернулося до Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області із заявою про відкриття виконавчого провадження 11 квітня 2017 року, до спірних правовідносин застосовані положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, приватний виконавець розпочинає примусове виконання рішення за заявою стягувача про примусове виконання рішення. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Уразі звернення до органів державної виконавчої служби, крім інших, від сплати авансового внеску також звільняються державні органи.

У цьому випадку стягувач є Публічним акціонерним товариством.

Відповідно до частини першої статті 152 ЦК України акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Частиною 1 статті 153 ЦК України передбачено, що акціонерне товариство може бути створене, зокрема, державою в особі уповноваженого органу.

Частиною другою статті 167 ЦК України визначено, що держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги; банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

На підставі викладених вище норм законодавства, враховуючи те, що орган державної влади - це елемент механізму держави, який виконує її певні функції, суд не вважав, що підприємницьке товариство (у даному випадку - банк), яким володіє або який створила держава, є її органом, що втілює в життя ту чи іншу функцію держави.

Згідно з частиною третьою статті 326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про те, що наявність в статутному фонді банку майна, яке належить на праві власності державі, автоматично надає цьому господарському товариству статусу державного органу з відповідними правовими преференціями перед іншими господарськими товариствами, що мають майно на праві приватної чи колективної форми власності.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодися суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстав для звільнення ПАТ «Родовід Банк» від сплати авансового платежу у порядку Закону України «Про виконавче провадження» немає.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів не спростовують, оскільки не доводять факт здійснення банком функцій держави та не підтверджують те, що банк, який належить державі, є державним органом, який наділений тими чи іншими функціями держави.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» Шевченка Андрія Миколайовича залишити без задоволення.

Ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 19 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

А.О. Лесько

С.П. Штелик