Постанова

Іменем України

02 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 750/1963/20

провадження № 61-5292св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О. Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3,

треті особи: ОСОБА_4, Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради як орган опіки та піклування,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2020 року у складі судді Карапута Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у складі колегії суддів: Бобрової І.

О., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.

Позов мотивований тим, що позивач є єдиним власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачі, які зареєстровані та проживають в даній квартирі, не є членами сім'ї позивача, перешкоджають їй користуватися її власністю, крім того, споживаючи комунальні послуги, не сплачують за них.

Спільне господарство та побут сторони не ведуть, взаємних прав та обов'язків не мають. Спірна квартира колись належала відповідачу ОСОБА_2, проте остання у зв'язку з боргами, втратила право власностіна квартиру.

Відповідачі не забирають своїх особистих речей з квартири та фактично не виїжджають з неї, чим порушують право позивача, як власника житла, на вільне володіння, користування та розпорядження своїм житлом та своєю приватною власністю.

Позивач просила виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, від імені якого діє законний представник ОСОБА_2, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, задоволено.

Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що наявні всі законні підстави для задоволення позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_5, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що поведінка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказує на штучний характер спору по даній справі. Метою звернення до суду було не фактичне виселення відповідачів зі спірної квартири, а лише зняття з реєстрації малолітнього сина. Між сторонами фактично відсутній спір, позов пред'явлений задля уникнення необхідності отримувати згоду ОСОБА_6 на зняття з реєстрації дитини, отже у цій справі має місце зловживання матеріальними (цивільними) правами з боку позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд не прийняв акт від 24 лютого 2021 року про фактичне місце проживання особи за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_3, фактично проживав у квартирі по січень 2021 року. Верховний Суд не викладав висновків щодо питання застосування статей 13, 16 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах в контексті можливості/неможливості відмови у задоволенні позову в умовах відсутності дійсного спору між сторонами по справі.

Позиція інших учасників справи

У травні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що касаційна скарга фактично зводиться до переоцінювання доказів, які були зібрані під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції. ОСОБА_1 замінила ПАТ "Фідобанк" як кредитора, по кредитному договору, договору поруки та договору іпотеки, набула статус кредитора та іпотекодержателя по відповідним договорам. Основним боржником по кредитному договору була виключно ОСОБА_2, а не малолітня дитина. Внаслідок того, що ОСОБА_2 належним чином не виконувала умови кредитного договору, відповідне зобов'язання було погашено шляхом звернення стягнення на іпотечне майно. Позивач не проживала разом із відповідачами, вони не пов'язані спільним побутом та не мали жодних взаємних прав та обов'язків. Позивач мала бажання розпорядитися належним їй майном, але присутність та реєстрація відповідачів у спірній квартирні перешкоджали їй. Якби спірну квартиру не викупила позивач, її викупила б інша фізична чи юридична особа, і відповідачі взагалі б залишилися на вулиці.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 750/1963/20, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_5, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, про зупинення дії рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2020 року відмовлено.

У липні 2021 року матеріали цивільної справи № 750/1963/20 надійшла до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 12 квітня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 15 травня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/0305/2/15261, відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 277 462,00 грн для купівлі трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

15 травня 2008 року між ТОВ "НЬЮВЕЛ" та ОСОБА_2 укладений договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2. Право власності за ОСОБА_2 зареєстровано 22 травня 2008 року.

15 травня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки № 014/0305/2/15261/1, предметом якого є нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-04-08-000009-b від 04 червня 2019 переможцем електронних торгів стала ОСОБА_1. В складі лоту аукціону було "право вимоги за кредитним договором № 014/0305/2/15261 від 15 травня 2008 року укладеним з фізичною особою. Забезпечення: квартира за адресою: АДРЕСА_1".

13 червня 2019 року між ПАТ "Фідобанк" та ОСОБА_1 укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив, а новий кредитор набув права вимоги банку за кредитним договором № 014/0305/2/15261 від 15 травня 2008 року та договором іпотеки № 014/0305/2/15261/1 від 15 травня 2008 року, та сплатив банку грошові кошти у сумі 100 789,00 грн.

24 лютого 2020 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сузір'я-70" від 27 лютого 2020 року № 27-20 в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З 06 жовтня 2020 спірна квартира перебуває у власності ОСОБА_4.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 06 жовтня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 969, ОСОБА_1 придбала трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області, наданих на запити апеляційного суду, ОСОБА_2 зареєстрована з 12 жовтня 2020 року за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований АДРЕСА_1, знято з реєстрації 11 серпня 2020 року за рішенням суду.

Згідно довідки ОЖБК від 19 лютого 2021 № 656 ОСОБА_2 дійсно зареєстрована в АДРЕСА_3 з 12 жовтня 2020 року.

Сторони не заперечують, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю за вказаною вище адресою. Зі слів відповідача, під час переїзду зі спірної квартири до квартири по АДРЕСА_4 ОСОБА_3 не змінював, оскільки відстань до школи зі зміною місця проживання не змінилася. Зареєструвати дитину за новим місцем проживання вона не має можливості через відсутність на це дозволу батька - ОСОБА_5.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

За змістом частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Отже, встановивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є членами сім'ї нового власника ОСОБА_1, відсутність перешкод для вселення та проживання ОСОБА_2 разом із малолітнім сином за місцем її реєстрації у квартирі АДРЕСА_5, оцінивши принципи статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_5, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук