Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.12.2019 року у справі №242/1882/17

Постанова

Іменем України

09 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 242/1882/17

провадження № 61-31466св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року в складі судді Пирогової Л. В. та рішення апеляційного суду Донецької області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Новосядлої В. М., Дундар І. О., Хейло Я. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним правочину та переведення прав покупця, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що укладений 03 травня 2012 року його сином ОСОБА_2 договір купівлі-продажу автомобіля Subaru Forester, 2007 року випуску, насправді укладався ним. Саме він надавав для купівлі цього автомобіля гроші, а також він мав намір використовувати цей автомобіль, тому зазначений договір купівлі-продажу в частині особи-покупця є недійсним з переведенням права покупця на позивача.

Крім того, просив визнати за ним право власності на спірний автомобіль та витребувати його з чужого незаконного володіння ОСОБА_2.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем ОСОБА_2 фактично було укладено договір купівлі-продажу автомобіля Subaru Forester, 2007 року випуску, (номер шасі НОМЕР_3 об'єм двигуна 2457, колір cірий), державний номер НОМЕР_4, але позивачем не були доведені підстави визнання правочину недійсним або нікчемним. Разом з цим, суд першої інстанції визнав факт укладення договору купівлі-продажу автомобіля і надав оцінку твердженням позивача щодо його недійсності.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 05 жовтня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання мирової угоди відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання мирової угоди, апеляційний суд дійшов висновку, що вона суперечить нормам ЦК України, які регулюють відносини щодо укладення угод, визнання права власності за рішенням суду, Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, та нормам процесуального права щодо надання доказів при розгляді цивільних справ.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 05 жовтня 2017 року рішення Селидівського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд вказав, що позивачем не було доведено факт укладення договору купівлі-продажу автомобіля, тому суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про визнання договору недійсним, визнання за ним права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з інших, ніж зазначенні у рішенні суду першої інстанції, підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, з урахуванням мирової угоди від 11 вересня 2017 року, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обставинам справи, не застосували норми права, які підлягали застосуванню, не врахували позицію відповідача, а тому дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім того, на переконання позивача, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у визнанні мирової угоди, посилаючись на норми Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року, рішення апеляційного суду Донецької області від 05 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 05 жовтня 2017 року.

Витребувано цивільну справу № 242/1882/17 із Селидівського міського суду Донецької області.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України 29 травня 2018 року справа передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 05 жовтня 2017 року закрите.

З огляду на викладене, предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у цій справі є рішення Селидівського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 05 жовтня 2017 року.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 03 травня 2012 року, що 03 травня 2012 року у ВРЕВ № 3 міста Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області зареєстровано (оформлено) право власності ОСОБА_2 на автомобіль Subaru Forester, 2007 року випуску (номер шасі НОМЕР_6, об'єм двигуна 2457, колір сірий), державний номер НОМЕР_4.

Позивач просив визнати недійним договір купівлі-продажу автомобіля Subaru Forester, 2007 року випуску, між продавцем Олександром (прізвище позивачу невідоме) та його сином ОСОБА_2, який ніби-то був укладений 03 травня 2012 року, в частині особи покупця цього автомобіля.

На підтвердження факту укладення договору купівлі-продажу позивач посилається на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Subaru Forester від 03 травня 2012 року, копія якого долучена до матеріалів справи, але не завірена у встановленому законом порядку.

Згідно із частиною 1 статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до частиною 1 статті 11 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 60 ЦПК України.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 3 , 4 статті 60 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 218 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 218 ЦК України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 затверджений Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1388), який передбачає письмову форму договору купівлі-продажу автомобілів.

Пунктом 8 Порядку № 1388 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205, 206, 207, 208, 209, 210, 640 ЦК тощо).

Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що для вирішення питання щодо незаконності договору купівлі-продажу автомобілю позивач повинен довести, що вказаний договір був укладений, із зазначенням сторін цього договору та його істотних умов.

Однак позивач зазначає лише те, що його син (відповідач у цій справі) купив автомобіль у особи, про якого їм відомо лише ім'я - ОСОБА_4.

На підтвердження укладення договору купівлі-продажу автомобіля позивач посилався на довідку-рахунок від 03 травня 2012 року, однак вказана довідка не була надана позивачем для дослідження судом.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надання позивачем фотокопії свідоцтва про реєстрацію автомобіля на ім'я ОСОБА_2 не є належним доказом щодо укладення договору купівлі-продажу автомобіля між певними особами.

Крім того, ця фотокопія не завірена у встановленому законом порядку, що вказує на недопустимість цього письмового доказу.

Встановлення сторін договору купівлі-продажу автомобіля та істотних умов договору є обов'язковим при розгляді цієї категорії справ, оскільки продавець автомобіля має бути стороною у справі із правами та обов'язками, визначеними ЦПК України.

Апеляційний суд обґрунтовано вказав, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову з мотивів недоведеності підстави визнання правочину недійсним або нікчемним, оскільки позивачем не було доведено сам факт укладення договору купівлі-продажу спірного автомобіля.

Твердження ОСОБА_1 щодо ненадання належної оцінки мировій угоді від 11 вересня 2017 року та помилкове її невизнання, є безпідставними, оскільки апеляційним судом надано належну оцінку вказаній мировій угоді та обґрунтовано відмовлено у її визнанні, у зв'язку із тим, що її умови суперечать вимогам законодавства України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення суду апеляційної інстанції ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків апеляційного суду по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано апеляційним судом, а підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель