Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 456/3157/22

провадження № 61-4539св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - первинна профспілкова організація товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ»,

відповідачі: комерційний директор товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» Цюк Надія Іванівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу первинної профспілкової організації товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 вересня 2022 року в складі судді Бучківської В. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в складі колегії суддів Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року первинна профспілкова організація товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» (далі - ППО ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ») звернулася до суду з позовом до комерційного директора ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» Цюк Н. І., ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ», в якому просила суд визнати протиправними дії комерційного директора ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» Цюк Н. І. щодо повідомлення інформації, яка не відповідає дійсності про відсутність простою на підприємстві ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» у 2021 році, визнати протиправними дії ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» щодо ненадання відповіді на звернення ППО ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» про оголошення простою на підприємстві ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» з вини роботодавця у 2021 році.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 вересня 2022 року відмовлено у відкритті провадження в справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені у справі вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Спори між юридичними особами з приводу трудових і соціально-економічних правовідносин регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законом України «Про колективні договори і угоди». Колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних, - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. До таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Розбіжності, що виникли між сторонами, визначені у статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», вирішуються примирною комісією чи трудовим арбітражем, тобто застосовується примирно-третейський порядок вирішення спору.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу ППО ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» залишено без задоволення, ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 вересня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки позовні вимоги стосуються діяльності ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» як роботодавця у контексті захисту прав працівників (умов праці та оплати праці), а сторонами спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, позивач стверджує, що спір виник у зв`язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю. Колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних, - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, тому, до таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ППО ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

25 березня 2023 року ППО ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 23 травня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ППО ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень ППО ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» посилається на частину другу статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 757/57170/20, від 15 червня 2022 року у справі № 201/8528/19.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно тлумачив правову позицію Верховного Суду і помилково вирішив, що вказаний спір вирішується примирною комісією чи трудовим арбітражем, тобто застосовується примирно-третейський порядок вирішення спору, а не судовий. Сторонами цього спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв`язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень, вказаний спір є трудовим, тому віднесений до юрисдикції цивільного судочинства.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що у вересні 2022 року ППО ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» звернулося до суду з позовом до комерційного директора ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» Цюк Н. І., ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ», в якому просило:

- визнати протиправними дії комерційного директора ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» Цюк Н. І. щодо повідомлення інформації, яка не відповідає дійсності про відсутність простою на підприємстві ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» у 2021 році;

- визнати протиправними дії ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» щодо ненадання відповіді на звернення ППО ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» про оголошення простою на підприємстві ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» з вини роботодавця у 2021 році.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 1, 3, 28, 45 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності» та Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),

а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються КЗпП України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 917/1594/21.

Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки (стаття 2, частини перша, друга статті 246 КЗпП України).

Згідно зі статтею 244 КЗпП України права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 244 КЗпП України).

За статями 1, 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному закладі освіти. Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Частиною першою статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними врегульовано Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; г) невиконання вимог законодавства про працю.

Статтею 7 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» визначено, що розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань, передбачених: пунктами «а» і «б» статті 2 цього Закону, - примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, встановлені статтею 9 цього Закону, - трудовим арбітражем; пунктами «в» і «г» статті 2 цього Закону, - трудовим арбітражем.

Передбачений розгляд колективного трудового спору (конфлікту) з питань укладення чи зміни колективного договору, угоди здійснюється примирною комісією, яка складається із представників сторін та утворюється за ініціативою однієї із сторін - на виробничому рівні - у триденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з однакової кількості представників сторін. У разі потреби примирна комісія: залучає до свого складу незалежного посередника; консультується із сторонами колективного трудового спору (конфлікту), центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими заінтересованими органами.

Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються виробничою примирною комісією у п`ятиденний, з моменту утворення комісій строк. За згодою сторін ці строки можуть бути продовжені.

Рішення примирної комісії оформляється протоколом та має для сторін обов`язкову силу і виконується в порядку і строки, які встановлені цим рішенням.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 757/57170/20.

При цьому статтею 13 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» встановлено, що жодна із сторін колективного трудового спору (конфлікту) не може ухилятися від участі в примирній процедурі. Сторони колективного трудового спору (конфлікту), примирна комісія і трудовий арбітраж зобов`язані використати для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) всі можливості, не заборонені законодавством. Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами, причини розбіжностей з обґрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться до відома кожної із сторін колективного трудового спору (конфлікту). У цьому разі наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог застосовувати усі дозволені законодавством засоби.

У цьому разі наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог застосовувати усі дозволені законодавством засоби, крайнім з яких, відповідно зі статтею 17 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»та статтю 44 КонституціїУкраїни - є право на страйк.

Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачено у таких випадках:

- розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»);

- розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 вказаного Закону);

- оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п`ята статті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»);

- невиконання роботодавцем обов`язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частини друга, четверта статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є: визнання протиправними дій комерційного директора ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» Цюк Н. І. щодо повідомлення інформації, яка не відповідає дійсності про відсутність простою на підприємстві ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» у 2021 році; визнання протиправними дій ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» щодо ненадання відповіді на звернення ППО ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» про оголошення простою на підприємстві ТОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» з вини роботодавця у 2021 році.

Спори між юридичними особами з приводу трудових і соціально-економічних правовідносин регулюються КЗпП України та Законом України «Про колективні договори і угоди».

Колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин.

А тому, до таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 916/2721/18.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно встановив, що спори між юридичними особами з приводу трудових і соціально-економічних правовідносин регулюються КЗпП України та Законом України «Про колективні договори і угоди», однак згідно зі вимогами статті 7 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» розбіжності, що виникли між сторонами, визначені у статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», вирішуються примирною комісією чи трудовим арбітражем, тобто застосовується примирно-третейський порядок вирішення спору.

З огляду на викладене, висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, щодо неможливості вирішення у судовому порядку колективних трудових спорів є обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі№ 757/57170/20, є безпідставними, оскільки висновки судів, викладені воскаржуваних судових рішеннях, узгоджуються з висновками, викладеними у зазначеній постанові Верховного Суду.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 201/8528/19 є необґрунтованими, оскільки висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у цих справах суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Разом із тим встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Доводи заявника про те, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист, не заслуговують на увагу, оскільки безпосереднє вирішення в судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено, а отже, судами не порушено право позивача на доступ до правосуддя.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 210/3062/20.

У мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень міститься обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, зміст і підстави заявлених позовних вимог та встановлені у цій справі обставини, правильними є висновки судів.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України»).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки суди ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а вказаних судових рішень без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу первинної профспілкової організації товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» залишити без задоволення.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська