Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.09.2022 року у справі №456/2173/20

Постанова

Іменем України

09 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 456/2173/20

провадження № 61-678св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дочірнє підприємство «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Первинна профспілкова організація Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний Комплекс «Моршинкурорт» працівників профспілки охорони здоров`я України,

третя особа - Первинна профспілкова організація «Дочірнє підприємство «Санаторій «Перлина Прикарпаття»

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2021 року

у складі судді Яніва Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду

від 15 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П.,

Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі -

ДП ЛОПУ «Укрпрофоздоровниця»), Первинної профспілкової організації Дочірнє підприємство «Санаторно-курортний Комплекс «Моршинкурорт» працівників профспілки охорони здоров`я України (далі - ППО ДП «СКК ««Моршинкурорт» працівників профспілки охорони здоров`я України), третя особа - Первинна профспілкова організація «Дочірнє підприємство «Санаторій «Перлина Прикарпаття» (далі - ППО «ДП «Санаторій «Перлина Прикарпаття»), про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення

на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовувано тим, що позивач з 1979 року працює у системі санітарно - курортних закладів профспілок України і з 08 лютого 2008 року

до 24 березня 2020 року працював головним лікарем «відділення «Санаторій «Перлина Прикарпаття» ДП «СКК» Моршинкурорт» Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» .

06 березня 2019 року наглядова рада Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ «Укрпрофоздоровниця») погодила нову структуру ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця». 18 квітня 2019 року загальними зборами акціонерів ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» прийнято рішення про зміну назви ДП «СКК «Моршинкурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».

19 вересня 2019 року позивач отримав попередження від імені директора

ДП «СКК «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» Чайковського С. Д. ,

що у зв`язку з скороченням штату працівників, відповідно до наказу

від 17 вересня 2019 року № 79 «Про зміни в організації виробництва і праці»

02 грудня 2019 року з ним буде розірвано трудовий договір на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Наказом від 24 березня 2020 року № 182-к/тр «Про звільнення» позивач з 24 березня 2020 року звільнений з посади головного лікаря відділення ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення стали наказ від 17 вересня 2019 року № 79, попередження про вивільнення працівників від 19 вересня 2019 року № 13-16/728 та згода профспілкового комітету (протокол від 24 березня 2020 року № 10).

Вважає, що наказ про звільнення суперечить чинному законодавству у зв`язку

з порушенням вимог пунктів 3, 10 частини другої статті 42, частин другої, третьої статті 49-2, частини першої статті 43 КЗпП України, а саме: при його звільненні

не враховано те, що порівняно з іншими працівниками, які залишись працювати на перейменованому підприємстві, він мав більш високу кваліфікацію

і продуктивність праці, безперервний тривалий стаж (пропрацював у медичній службі «Моршинкурорт» понад 32 роки), те що йому залишилось менше трьох років до настання пенсійного віку та наявність утриманців.

Вважає, що при звільнені не дотримано вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України, згідно якої одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку

з змінами в організації виробництва і праці працівникові має бути запропоновано іншу роботу на цьому ж підприємстві. Не зважаючи на наявність чисельних посад лікарів, йому не було запропоновано посади з числа посад медичної служби, а тільки посада гардеробника та прибиральника виробничих приміщень.

Окрім цього, він є членом ППО «ДП «Санаторію «Перлина Прикарпаття», однак відповідач не звертався у вказану профспілку на отримання згоди про його звільнення. Він не був присутній на засіданні профспілкової організації

ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та його пояснення відсутні.

Вважає, що при звільнені також порушено процесуальні вимоги стосовно дотримання порядку його звільнення, зокрема порушено пункт 4.5.2 статуту

ДП «СКК «Моршинкурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та пункт 3.1 Положення про відділення «Санаторій «Перлина Прикарпаття» ДП СКК «Моршинкурорт»

ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», згідно яких головний лікар (керівник структурного підрозділу) звільняється за погодженням із головою Правління товариства, чого зроблено не було, оскільки відсутнє подання директора підприємства Чайковського С. Д. голові Правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» Суботі М. В. на погодження його звільнення та відповідно відсутнє погодження його звільнення головою Правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».

Також він не був своєчасно ознайомлений з будь - якою формою наказу про зміни у організації виробництва і праці та такий не доведений до його відома.

Внаслідок незаконних дій керівництва ДП «Санаторій «Моршинкурорт»

ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» він зазнав моральної шкоди, яка виразилась у принижені честі, гідності

та ділової репутації, що виразилось (зокрема) у пропозиції йому посади гардеробника та прибиральника. Після оголошення йому попередження про звільнення він сильно переживав, що призвело до загострення хронічного захворювання серцево-судинної системи, у зв`язку з чим він вимушений був проходити амбулаторне та стаціонарне лікування.

ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати наказ від 24 березня 2020 року № 182-к/тр про звільнення позивача з посади головного лікаря відділення ДП «Санаторій» Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»

на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, поновити його на посаді головного лікаря відділення, визнати протиправним та скасувати рішення засідання

ППО ДП «СКК «Моршинкурорт» профспілки працівників охорони здоров`я України ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» від 24 березня 2020 року про надання згоди

на звільнення ОСОБА_1 . Також позивач просив стягнути з ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24 березня 2019 року по день винесення судом рішення про поновлення на роботі та моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 15 листопада 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,

що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці

та скорочення штату працівників. Відповідачем дотримано вимоги трудового законодавства та статей 42 43 49-2 КЗпП України щодо порядку та підстав звільнення позивача з роботи, тому відсутні підстави для скасування наказу про його звільнення та поновлення на роботі. Враховуючи, що позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

та стягнення моральної шкоди є похідними від позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, тому такі також задоволенню

не підлягають.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що на його клопотання про забезпечення доказів які розглянуті судами, відповідачі не подали до суду витребувані судом документи та не пояснили причини неможливості подання цих документів, звільнення відбулося за відсутності попередньої згоди ППО «ДП «Санаторію «Перлина Прикарпаття», членом якої він є. Вказує, що судами попередніх інстанцій було досліджено тільки наявність вакантних посад в момент попередження про наступне звільнення та в момент звільнення. Наявність вакантних посад у період з дня попередження про звільнення до дня звільнення судами не досліджувалося.

Суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 18 вересня 2018 року

у справі № 800/538/17, постанові Верховного Суду України від 01 квітня

2015 року у справі № 6-40цс15.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2022 року ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначало, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною.

У квітні 2022 року ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» подало до Верховного Суду пояснення до відзиву, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 456/2173/20, витребувано її з Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно з наказом від 01 березня 2001 року № 12-к ДП «Санаторій «Перлина Прикарпаття» ЗАТ лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» ОСОБА_1 зарахований на посаду завідувача лікувально-діагностичним відділенням у порядку службового переводу

із ОП санаторій «Пролісок» курорту Моршин з 01 березня 2001 року.

Відповідно до наказу від 07 травня 2002 року № 6-к ОСОБА_1 приступив

до виконання обов`язків головного лікаря філії «Санаторій «Перлина Прикарпаття» Прикарпатського ДП ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

04 лютого 2003 року у зв`язку з реорганізацією підприємства призначений

на посаду головного лікаря ДП «Санаторій «Перлина Прикарпаття»

ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

З 08 лютого 2008 року по 24 березня 2020 року працював на посаді головного лікаря відділення «Санаторій «Перлина Прикарпаття» ДП Санаторно - курортного комплексу «Моршинкурорт» ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Відповідно до рішення Наглядової ради ПАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 06 березня 2019 року № Р7-23 вирішено погодити нову структуру ДП «Санаторій «Моршинкурорт»

ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», яка вступає у дію після реєстрації Статуту

ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця». Доручено директору ДП «СКК «Моршинкурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Чайковському С. Д. у термін до 10 травня 2019 розробити та подати на затвердження Голові Правління штатний розпис ДП «Санаторій «Моршинкурорт»

ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» відповідно до нової структури та відповідно

до штатних нормативів затверджених керівними органами

ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».

Рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 18 квітня 2019 року оформлених протоколом № Зб-37 вирішено змінити назву ДП «Санаторно - курортний комплекс «Моршинкурорт» ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Урпрофоздоровниця» на ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Внести зміни до статуту ДП «Санаторно -курортний комплекс «Моршинкурорт» ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця, пов`язані зі зміною найменування підприємства

і найменування засновника підприємства та затвердити статут у новій редакції.

18 квітня 2019 року затверджено статут «Санаторій «Моршинкурорт»

ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Також головою правління

ПрАТ «Укрпрофоздоровениця» Субота М. В. погоджено новий штатний розпис

ДП «Санаторій «Моршинкурорт» на 01 грудня 2019 року.

Наказом директора від 17 вересня 2019 року № 79 ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укропрофоздоровниця» Чайковського С. Д. «Про зміни в організації виробництва і праці» у зв`язку із затвердженням Статуту підприємства у новій редакції та зміною його структури, з метою оптимізації та впорядкування штатного розпису ДП «Санаторій Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» відповідно до наповненості оздоровниці відпочивальниками наказано ввести

у дію з 01 грудня 2019 року штатний розпис ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» чисельність 515 штатних одиниць, згідно додатку № 1 до цього наказу.

В цьому ж наказі, зазначено начальнику відділу з правового, кадрового забезпечення та організаційної роботи Павлишин Р. П. разом з інспекторами кадрів на виконання вимог статті 49-2 КЗпП України у строк до 01 жовтня 2019 року персонально попередити працівників, посади яких скорочуються відповідно до пункту 1 цього наказу про наступне їх звільнення у зв`язку

із скороченням штату працівників.

19 вересня 2019 року підприємство у письмовій формі (№ 13-16/728) попередило позивача про наступне звільнення, а саме 02 грудня 2019 року із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників. Також було запропоновано для працевлаштування на підприємстві посади гардеробника чи прибиральника виробничих приміщень. Від запропонованих посад позивач відмовився, про що свідчить його підпис.

23 березня 2020 року директор ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Чайковський С. Д. звернувся до голови первинної профспілкової організації працівників ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»

з поданням № 13-16/181 про надання згоди на розірвання трудового договору

з ОСОБА_1 , головним лікарем відділення Санаторій «Перлина Прикарпаття» ДП «Санаторій «Моршинкурорт «ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».

Згідно з витягом із протоколу від 24 березня 2020 року № 10 засідання первинної профспілкової організації ДП «СКК «Моршинкурорт» профспілки працівників охорони здоров`я України ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» члени профспілкової організації одноголосно вирішили дати згоду на розірвання трудового договору

з ОСОБА_1 у зв`язку з скороченням штату працівників, відповідно

до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Наказом від 24 березня 2020 року № 182-к/тр ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Чайковського С. Д. ОСОБА_1 звільнений з посади головного лікаря відділення ДП «Санаторій «Моршинкурорт»

ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» з 24 березня 2020 у зв`язку з скорочення штату працівників пункту 1 статті 40 КЗпП України. Підстава: наказ від 17 вересня

2019 року № 79, попередження про вивільнення працівників від 19 вересня

2019 року № 13-16/728, згода профспілкового комітету від 24 березня 2020 року № 10. Бухгалтерії ДП «СКК «Моршинкурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» наказано виплатити компенсацію за 74 календарних дні невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 28 лютого 2018 року по 23 березня

2020 року та вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України.

З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлено 24 березня 2020 року.

Наказом від 25 березня 2020 року № 188-к/тр у зв`язку з виявленням описок допущених у наказі від 24 березня 2020 року № 182-к/тр внесено виправлення

у вказаний наказ, а саме у абзаці другому назву підприємства

ДП СКК «Моршинкурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» виправлено

на ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», останній день періоду роботи за який нараховано та виплачено ОСОБА_1 компенсацію невикористаної щорічної відпустки 23 березня 2020 виправити на 24 березня 2020 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 14 січня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір

до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці,

в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин першої та шостої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Згідно із статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно

з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва

і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі

№ 6-1264цс17 вказано, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників,

чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі

та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. Відповідно

до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 міститься правовий висновок про те, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують

на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору,

за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким,

що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена

у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

Встановивши, що в ДП «Санаторій «Моршинкурорт»

ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» відбулись зміни в організації виробництва і праці,

а саме скорочення чисельності та штату працівників, у тому числі й посади ОСОБА_1 , останній попереджався про наступне вивільнення за два місяці

з дати його попередження, отримано згоду профспілкового комітету, з моменту попередження про наступне вивільнення та до дати звільнення йому пропонувались усі вакантні посади, що були на підприємстві (з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду), та від яких він відмовився, суд першої інстанції,

з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не порушено вимоги трудового законодавства при звільненні позивача.

Доводи заявника про те, що у матеріалах справи відсутні докази того,

що відповідач належним чином виконав вимоги законодавства і повідомив позивача про всі наявні вакантні посади на підприємстві на момент звільнення, є безпідставними, оскільки позивачу було запропоновано всі вакансії за його спеціальністю та які останній міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не здобуто доказів того, що він є членом первинної профспілкової організації

ДП «СКК «Моршинкурорт» Профспілки працівників охорони здоров`я України, оскільки він є членом ППО «ДП «Санаторію «Перлина Прикарпаття», тому вважає, що його звільнення відбулося за відсутності попередньої згоди

ППО «ДП «Санаторію «Перлина Прикарпаття», членом якої він є, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з частиною п`ятою статті 39 Закону України «Про професійні спілки,

їх права та гарантії діяльності» якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, дозвіл на його звільнення дає той профспілковий орган, до якого звернувся роботодавець.

Відповідно до копії витягу статуту ППО ДП «СКК «Моршинкурорт» професійних працівників охорони здоров`я України основою профспілки є члени профспілки, які об`єднуються у первинні профспілкові організації. У первинну профспілкову організацію працівників ППО ДП «СКК «Моршинкурорт» входять первинні профспілкові організації санаторіїв та відділень, зокрема первинна профспілкова організація Відділення «Санаторій «Перлина Прикарпаття».

За таких обставин, положення статті 39 Закону України «Про професійні спілки,

їх права та гарантії діяльності» дозволяло роботодавцю запитати попередню згоду на звільнення позивача у будь-яких із цих ППО.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій

не враховано висновків, викладених у зазначених у касаційній скарзі постановах колегія суддів відхиляє, оскільки вони не суперечать висновкам, викладених

у оскаржуваних судових рішеннях.

Обставини, на які посилаються заявники у касаційній скарзі щодо неналежного повідомлення судом першої інстанції щодо розгляду справи, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу

не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок судів зроблено без належного з`ясування дійсних обставин справи, без надання оцінки доказам у справі,

є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції

не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 листопада

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська