Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.09.2022 року у справі №205/5588/20

Постанова

Іменем України

09 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 205/5588/20

провадження № 61-4265св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс»,

третя особа - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Клюєвої Ірини Станіславівни на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2021 року у складі судді

Приходченко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (далі - ТОВ «Фінфорс») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи позов, вказував, що 15 квітня 2020 року приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В. В. (далі - приватний нотаріус) вчинив виконавчий напис № 8139 про стягнення

з нього на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором

від 16 травня 2019 року № 559437-А, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов`язків якого згідно з договором відступлення прав вимоги за кредитними договорами

від 29 серпня 2019 року № 40071779-15 є ТОВ «Фінфорс», у розмірі 10 570,00 грн.

На підставі виконавчого напису нотаріуса 21 квітня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. Л. (далі - приватний виконавець) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та арешт належних йому грошових коштів.

Посилаючись на те, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі документів, які не відносяться до переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, у тому числі на підставі не посвідченого нотаріально кредитного договору, просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 15 квітня 2020 року

№ 8139, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В., про стягнення з нього на користь

ТОВ «Фінфорс» боргу в розмірі 10 570,99 грн.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська

від 17 листопада 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з недоведеністю позовних вимог та ненаданням позивачем доказів, які б свідчили про те, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року рішення суду Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада

2021 року залишено без змін.

Суди дійшли висновку, що позивач не надав суду будь-яких належних

та допустимих доказів на підтвердження доводів, якими обґрунтував позовні вимоги, зокрема на підтвердження доводів про те, що кредитний договір не був нотаріально посвідчений, а також про те, що заборгованість є спірною,

як то квитанцій, платіжних доручень про часткову чи повну сплату заборгованості. ОСОБА_1 також не надав суду доказів того,

що ТОВ «Фінфорс» надало нотаріусу неповний перелік документів для вчинення виконавчого напису та не звернувся до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів, зокрема нотаріальної справи про вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У травні 2022 року ОСОБА_1 в особі адвоката Клюєвої І. С. подав

до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2021 року

та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і як на підставу для відкриття касаційного провадження посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, від 12 березня 2020 року у справі

№ 757/24703/18.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 205/5588/20, витребувано справу з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що 15 квітня 2020 року приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В. В. вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 8139, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованість за кредитним договором

від 29 серпня 2019 року № 40071779-15 за період з 29 серпня 2019 року

до 11 березня 2020 року в розмірі 10 570, 00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва

Дорошкевич В. Л. від 21 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження (далі - ВП) № 61878471 з примусового виконання виконавчого напису від 15 квітня 2020 року № 8139, вчиненого приватним нотаріусом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, щодо підтвердження безспірності заборгованості, оскільки 1) не посвідчений нотаріально кредитний договір, щодо якого вчинено оспорюваний виконавчий напис, не віднесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172; 2) він не отримував письмової вимоги кредитора про заборгованість; 3) перелік заборгованості містить арифметичні помилки і не є безспірним; 4) кредитор не надав нотаріусу належно оформлений розрахунковий документ, який підтверджує наявність заборгованості.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

При цьому під час ухвалення рішення на суд покладено обов`язок вирішити,

чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, якими доказами вони підтверджуються; суд повинен перевірити наявність

чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У цій справі суд встановив, що в оспорюваному виконавчому написі нотаріуса від 15 квітня 2020 року № 8139 вказано розмір заборгованості, яку запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс», у розмірі

10 570,00 грн. Заборгованість визначена за період з 29 серпня 2019 року

до 11 березня 2020 року і складається вона з простроченої заборгованості

за кредитом у розмірі 4 000,00 грн., простроченої заборгованості за процентами

у розмірі 4 590,00 грн., строкової заборгованості за штрафами і пенями у розмірі 1 980,00 грн.

Звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 будь-яких належних

та допустимих доказів на спростування наведеного розрахунку,

як і на підтвердження доводів про те, що розмір заборгованості не було підтверджено кредитором при зверненні до нотаріуса, а також доводів про відсутність нотаріального посвідчення договору суду не надав.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до статті 400 ЦПК України Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

З огляду на викладене касаційний суд погоджується з висновком судів першої

й апеляційної інстанцій про те, що позивач не довів позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги висновків судів про недоведеність позовних вимог

не спростовують. Надання оцінки правомірності застосування судом норм матеріального права за умови недоведеності позивачем належними

та допустимими доказами позовних вимог не впливає на законність оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Клюєвої Ірини Станіславівни залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська

від 17 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 28 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська