Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.08.2023 року у справі №161/20678/21
Постанова КЦС ВП від 09.08.2023 року у справі №161/20678/21
Постанова КЦС ВП від 09.08.2023 року у справі №161/20678/21

Постанова

Іменем України

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 161/20678/21

провадження № 61-3996св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Луцька міська рада, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2022 року у складі судді Кихтюка Р. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

Луцької міської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити дії.

Позовну заяву мотивовано тим, що з квітня 2021 року відповідач

ОСОБА_2 здійснює будівництво будинку на АДРЕСА_1 на власній земельній ділянці, яка розташована в межах історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» і з південної сторони межує з його присадибною ділянкою. Будівництво проводиться на відстані восьми метрів від житлового будинку, у якому він проживає зі своєю родиною на підставі будівельного паспорта від 25 серпня 2016 року №110-17-16, виданого управлінням містобудування та архітектури м. Луцька та повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 28 вересня 2016 року №ВЛ062162721210, зареєстрованого відділом державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради.

З метою запобігання подій, які можуть заподіяти шкоду здоров`ю як його родині, так і іншим людям, він 25 липня 2021 року звернувся до Луцької міської ради із заявою про відповідність будівельних робіт нормам чинного законодавства.

За результатами перевірки, проведеної відділом державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради було складено акт від 25 червня 2021 року №28.1/191/2021, з якого вбачається про відсутність порушень вимог законодавства при забудові земельної ділянки.

Вважає, що перевірка щодо дотримання замовником вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт проведена з порушенням норм матеріального права. На думку позивача будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 має ознаки самочинного будівництва.

Просив суд скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 28 вересня 2016 року №ВЛ062162721210 та зобов`язати відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради видати наказ про скасування запису в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів; зобов`язати ОСОБА_2 припинити будь-які будівельні роботи за адресою АДРЕСА_1 до усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб та істотного порушення державних будівельних норм.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що при розгляді даної справи позивач ОСОБА_1 не подав доказів, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів як власника будинку шляхом проведення реєстрації внесеного відповідачем ОСОБА_2 повідомленням про початок будівельних робіт і в результаті скасування реєстрації та видачі наказу про внесення запису в Єдиному реєстрі документів його права будуть захищені та відновлені. Суд апеляційної інстанції відхилив аргументи позивача про те, що будівництво є самочинним, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що будівництво проводилось на підставі будівельного паспорта, на земельній ділянці, яка відведена для цієї мети, на підставі документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а докази про те, що недотримання протипожежних відстаней в зазначених в експертному висновку від 22 березня 2022 року розмірах є істотним порушенням будівельних норм і правил відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на вказані судові рішення, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не врахували про допущення відповідачкою порушення норм Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідачкою не одержано дозволу Міністерства культури та інформаційної політики України на будівництво будинку на території історико-культурного заповідника та не погоджено проект забудови, порушено норми статті 39 ЗК України щодо порядку використання земель громадської та житлової забудови, залишено поза увагою недотримання протипожежних відстаней між новобудовою та належним позивачу будинком.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 13 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Луцької міської ради від 27 лютого 2004 року № 15/113 надано громадянці ОСОБА_3 у власність земельну ділянку на АДРЕСА_1 , площею 0,0248 га, і в оренду, площею 0,0072 га, для будівництва та обслуговування індивідуального жилого будинку та господарських споруд.

Рішенням Луцької міської ради від 05 березня 2008 року затверджено проект відведення для зміни цільового призначення земельної ділянки, площею 0,0248 га, на АДРЕСА_1 рішенням Луцької міської ради від 27 лютого 2004 року № 15/113 громадянці ОСОБА_4 та змінено цільове призначення для будівництва та обслуговування оздоровчого комплексу з житом.

З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що станом на 16 листопада 2021 року земельна ділянка для будівництва та обслуговування оздоровчого комплексу з житлом, загальною площею 0,0248 га, (кадастровий номер 0710100000:11:142:0006), що знаходиться по

АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції встановлено, що будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 проводиться на підставі будівельного паспорта, виданого ОСОБА_2 , зареєстрованого Управлінням містобудування та архітектури 25 серпня

2016 року №110-17-16.

28 вересня 2016 року ОСОБА_2 подала до відділу державного архітектурно будівельного контролю Луцької міської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ВЛ062162721210.

Актом від 25 червня 2021 року № 28.1/191/2021, складеного відділом державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності встановлено відсутність порушень вимог законодавства при забудові земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що листом Міністерства культури України від 14.07.2016 погоджено ОСОБА_2 передпроектні пропозиції будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 . Водночас листом від 04.06.2021 Міністерство культури та інформаційної політики повідомило ОСОБА_1 , що проект будівництва індивідуального житлового будинку за вказаною адресою на розгляд та погодження Міністерства не надходив.

З листа Міністерства культури та інформаційної політики України

від 29 серпня 2022 року вбачається про погодження Міністерством наданих проектних рішень по будівництву по АДРЕСА_1 .

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду

від 08 липня 2020 року у справі №140/251/20 встановлено обставини правомірності видачі управлінням містобудування та архітектури будівельного паспорта від 25 серпня 2016 року №110-17-16 на забудову земельної ділянки «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 » та відповідності цільового призначення намірам забудови.

Визнано протиправними та скасовано рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області про скасування будівельного паспорта.

В межах вказаної справи досліджувались обставини правомірності видачі управлінням містобудування та архітектури будівельного паспорта

від 25 серпня 2016 року №110-17-16 на забудову земельної ділянки «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 » та відповідності цільового призначення намірам забудови.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи

від 04 лютого 2022 року будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 в частині відстані до житлового будинку АДРЕСА_2 , розташованого на цій же вулиці відповідає протипожежним вимогам.

За змістом висновку експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 22 березня 2022 року нове будівництво індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 не відповідає протипожежним нормам ДБН 360-92 в частині протипожежних відстаней між новим будівництвом та існуючим будинком на суміжній ділянці.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» (в редакції, що діяла на час подачі ОСОБА_2 декларації про початок будівельних робіт) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації.

Форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються Кабінетом Міністрів України.

З наведеної норми вбачається, що декларація про початок виконання будівельних робіт подається замовником за формою та в порядку, передбаченому законодавчими актами, заповнює декларацію замовник, цей документ носить інформативний характер та його подання і реєстрація передбачена законом як передумова для набуття забудовником права на виконання будівельних робіт.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

При цьому захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб.

Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Звертаючись до суду із позовом, позивач посилався на те, що порушення його прав відповідачем полягає у здійсненні останнім будівництва з порушенням будівельних норм, зокрема з недотриманням протипожежних відстаней між новобудовою та належним йому будинком. На думку позивача будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 має ознаки самочинного будівництва. Крім того, зазначає, що відповідач допустила порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», не одержала дозволу Міністерства культури та не погодила проект забудови, порушила норми статті 39 ЗК України щодо порядку використання земель громадської та житлової забудови.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, яка переглядається, позивач не довів належними та допустимими доказами те, що здійсненим відповідачем будівництвом порушуються його права як власника садового будинку, розташованого на сусідній земельній ділянці.

Так, суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, зокрема висновку судової будівельно-технічної експертизи від 04 лютого 2022 року, відповідно до якого експертом встановлено відповідність протипожежним вимогам відстаней між вказаними будинками.

При цьому суди правильно відхилили наданий позивачем висновок експерта від 22 березня 2022 року, оскільки він суперечить іншим матеріалам справи, які містять докази про відповідність будівництва будівельним нормам, що підтверджується також декларацією про готовність об`єкта до експлуатації.

Інших доказів, які б свідчили про порушення прав позивача як власника сусіднього будинку матеріали справи не містять.

Суди врахували, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі №140/251/20 встановлено обставини правомірності видачі управлінням містобудування та архітектури будівельного паспорта від 25 серпня 2016 року №110-17-16 на забудову земельної ділянки «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 » та відповідності цільового призначення намірам забудови.

Суди також правильно визнали необґрунтованими доводи позивача про те, що будівництво є самочинним, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях статті 376 ЦПК України та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що будівництво проводилось на підставі будівельного паспорта, на земельній ділянці, яка відведена для цієї мети, на підставі документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Суд апеляційної інстанції правильно відхилив посилання

ОСОБА_5 на норми статей 53, 54 Земельного Кодексу, статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо правового режиму земель історико-культурного призначення, статей 19 20 21 ЗК України щодо категорій земель, порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, який вважав, що ці норми були порушені при наданні земельної ділянки ОСОБА_2 та будівництві, оскільки наведені позивачем матеріальні підстави позову не узгоджуються із фактичнимипідставами його позову, не регулюють правовідносин ні самочинного будівництва, ні правовідносини щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та не підлягають до застосування при вирішенні заявлених позивачем вимог.

При цьому Міністерство культури та інформаційної політик України листом від 29 вересня 2022 року погодило надані відповідачем проектні рішення, які не суперечать режимам використання території історичних ареалів

м. Луцька, а тому відповідні доводи касаційної скарги є помилковими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскарженого судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович