Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.01.2020 року у справі №161/10210/19

Постанова

Іменем України

30 липня 2021 року

м. Київ

справа № 161/10210/19

провадження № 61-441св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М.

Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ТРАНС",

відповідач - ОСОБА_1,

треті особа - Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ТРАНС" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2019 року у складі судді Черняк В. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ТРАНС" (далі - ТОВ "ВЕСТ ТРАНС") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку, про визнання правочинів недійсними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 серпня 2007 року між

АТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 486/07.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по цьому кредитному договору

07 серпня 2007 року між тими ж сторонами укладено іпотечний договір за умовами якого в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,1025 га та розташовані на ній житлові будинки АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1.

22 березня 2017 року між АТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "ВЕСТ ТРАНС" укладено договори відступлення прав вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами, які ОСОБА_1 оскаржено в судовому порядку до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 вимоги щодо повернення кредитних коштів, 19 березня 2018 року ТОВ "ВЕСТ ТРАНС" подано до приватного нотаріуса Базилицької О.

Р. заяву про державну реєстрацію права власності за ТОВ "ВЕСТ ТРАНС" на предмет іпотеки - житлові будинки АДРЕСА_1 і

АДРЕСА_1.

Відповідно до карток прийому громадян від 20 березня 2018 року № 117786202

і № 117786248 ОСОБА_1 подала до Центру надання адміністративних послуг в м.

Луцьку заяви про заборону вчинення реєстраційних дій щодо об'єктів нерухомого майна, переданих в іпотеку, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень були внесені записи про заборону вчинення реєстраційних дій.

31 березня 2018 року приватний нотаріус Базилицька О. Р. поновила розгляд заяв та зареєструвала за ТОВ "ВЕСТ ТРАНС" право власності на передане

в іпотеку майно.

Позивач вважає, що подані ОСОБА_1 заяви про заборону вчинення реєстраційних дій щодо предмету іпотеки по своїй правовій природі

є односторонніми правочинами в розумінні вимог статті 202 ЦК України, оскільки такі дії спрямовані на набуття та зміну цивільних прав і обов'язків (заборону вчинення реєстраційних дій щодо об'єктів нерухомого майна, які

є предметом іпотеки).

Зверненням 20 березня 2018 року з заявами до Центру надання адміністративних послуг в м. Луцьку ОСОБА_1 свідомо порушила умови іпотечного договору від 07 серпня 2007 року та права ТОВ "ВЕСТ ТРАНС", як іпотекодержателя.

Посилаючись на вказані обставини просило суд визнати недійсними односторонні правочини вчинені ОСОБА_1 20 березня 2018 року у вигляді поданих до Центру надання адміністративних послуг в м. Луцьку заяв, спрямовані на набуття та зміну цивільних прав і обов'язків - заборону вчинення реєстраційних дій щодо житлових будинків АДРЕСА_1 і

АДРЕСА_1, які є предметами іпотеки.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня

2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи інтересів зі сторони відповідача, що стало підставою для звернення з цим позовом.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1, звертаючись із заявою про заборону вчинення реєстраційних дій, діяла у межах прав, наданих їй чинним законодавством, як власнику об'єкта нерухомого майна. Посилання

ТОВ "ВЕСТ ТРАНС" на вчинення ОСОБА_1 одностороннього правочину

у формі звернення з заявою про заборону вчинення реєстраційних дій

є помилковим та не узгоджується з поняттям одностороннього правочину, визначення якого міститься у нормах статті 202 ЦК України. Подані ОСОБА_1 заяви спрямовані на зупинення реєстраційних дій на обмежений строк, а не набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аргументи учасників справи

У грудні 2019 року ТОВ "ВЕСТ ТРАНС" надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди неповно з'ясували всі обставини, що мають значення для справи, зокрема: суд першої інстанції проігнорував і не проаналізував посилання позивача на договір про задоволення вимог іпотекодержателя та неможливість застосування до спірних правовідносин статі 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка прийнята після укладення іпотечного договору; апеляційний суд проігнорував доводи апеляційної скарги.

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_2, в якому вона зазначила, що подаючи спірні заяви про заборону вчинення реєстраційних дій ОСОБА_1 діяла у межах прав, наданих їй чинним законодавством, як власнику об'єктів нерухомого майна; ці заяви не є правочинами, а лише формою документа, за яким тимчасово здійснюється захист прав власності; на момент подання спірних заяв та станом на сьогодні діє однаковий порядок зупинення державної реєстрації прав; позивач не довів, які саме його права та в якій їх частині порушенні поданими відповідачем заявами У зв'язку з цим просила касаційну скаргу ТОВ "ВЕСТ ТРАНС" залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - залишити без змін.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 07 серпня 2007 між АБ "Брокбізнесбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк") та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 486/07, відповідно до якого останній надано кредит на суму 225 000,00 дол. США строком до 06 серпня 2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору між тими ж сторонами 07 серпня 2007 року укладено іпотечний договір за умовами якого в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,1025 га та розташовані на ній житлові будинки АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1.

22 березня 2017 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "ВЕСТ ТРАНС" укладено договори відступлення прав вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами.

Договори про відступлення прав вимоги ОСОБА_1 оскаржено в судовому порядку до Луцького міськрайонного суду Волинської області (справа № 161/5127/17).

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 вимоги щодо повернення кредитних коштів, 19 березня 2018 року ТОВ "ВЕСТ ТРАНС" у відповідності до умов п. 3.1 договору у задоволення вимог іпотекодержателя подано до приватного нотаріуса Базилицької О.

Р. заяву про державну реєстрацію права власності за ТОВ "ВЕСТ ТРАНС" на предмет іпотеки - житлові будинки АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1.

20 березня 2018 року ОСОБА_1 подала до Центру надання адміністративних послуг в м. Луцьку заяви про заборону вчинення реєстраційних дій щодо об'єктів нерухомого майна, переданих в іпотеку, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень були внесені записи про заборону вчинення реєстраційних дій.

31 березня 2018 року приватний нотаріус Базилицька О. Р. поновила розгляд заяв та зареєструвала за ТОВ "ВЕСТ ТРАНС" право власності на передане

в іпотеку майно.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 ЦК України).

У статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 564/2227/17 (провадження № 61-39960сво18) вказано, що: "правочин - це правомірна дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети. Отже, правочин характеризується такими ознаками: правочин є дією особи; ця дія є правомірною, тобто вчиняється відповідно до закону; правочин є вольовим актом; спрямований на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, тобто

в правочині завжди присутня правова мета (набути майно у власність чи

у тимчасове користування, отримати послуги чи результат роботи тощо). Правочин є таким юридичним фактом, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. Останні реалізуються в межах цивільного правовідношення і являються його складовими елементами".

Відповідно до статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна. Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна. У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників. Рішення суду або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав. Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі рішення суду про скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав. Державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об'єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили. Про відновлення реєстраційних дій (крім відновлення реєстраційних дій на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій) державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна. У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій після прийняття рішення про відновлення реєстраційних дій загальний строк розгляду відповідних заяв продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Отже, подані відповідачем заяви про заборону вчинення реєстраційних дій спрямовані на зупинення реєстраційних дій на обмежений строк та не є дією особи, що спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, що виключає можливість визнання їх недійсними за правилами недійсності правочинів, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ТРАНС" залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня

2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

М. Ю. Тітов