Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.03.2018 року у справі №727/1795/17

Постанова

Іменем України

09 липня 2018 року

м. Київ

справа № 727/1795/17

провадження № 61-10067св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ОСОБА_1 (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Чернівецька міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграф-Сервіс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 жовтня 2017 року у складі судді Смотрицького В. Г. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 03 січня 2018 року у складі колегії суддів: Яремка В. В., Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Чернівецької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграф-Сервіс» (далі - ТОВ «Поліграф-Сервіс») про визнання недійсним договору оренди, зобов'язання відновити стан земельної ділянки.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 6 додатку 4 до рішення 38 сесії Vскликання від 02 квітня 2009 року № 885 та пункту 22.2 рішення 40 сесії V скликання від 28 травня 2009 року № 940 «Про надання юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення» ТОВ «Поліграф-Сервіс» надано земельну ділянку по вул. П. Орлика, 5а площею 0,0411 га в оренду на 9 років «для реконструкції власних приміщень з надбудовою та їх обслуговування». 16 червня 2009 року між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Поліграф-Сервіс» укладений договір оренди указаної земельної ділянки. Вважає, що дії відповідачів порушують її права, свободи та інтереси, оскільки відповідно до статуту ТОВ «Поліграф-Сервіс» та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ «Поліграф-Сервіс» є: виробництво паперових канцелярських товарів; друкування іншої продукції; виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; брошурувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних із нею послуг; видання книг; видання газет; інші види видавничої діяльності. Вказане підприємство має лабораторію фіксажу та проявлення, друкарсько-палітурний цех, тоді як згідно з пунктом 4.3 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173відстань до житлових будинків, ділянок дитячих дошкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров'я, відпочинку та фізкультурних споруд слід встановлювати за погодженням із органами державного санітарного нагляду, але не менше 50 м від межі території об'єкту у селищній зоні, а відповідно до додатку № 4 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, друкарні мають бути розташовані на відстані 50 м від межі території об'єкту.Разом з тим приміщення ТОВ «Поліграф-Сервіс», яке є джерелом виділення шкідливих речовин, розташоване ближче ніж на 50 м від межі території житлового будинку, в якому знаходиться її квартира. Земельна ділянка, на якій розташовано приміщення ТОВ «Поліграф-Сервіс», з 1966 року знаходиться у зоні житлової забудови, не може бути землею підприємств іншої промисловості, оскільки біля нього розташований житловий багатоквартирний будинок, в якому знаходиться її житло; рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки в установленому законом порядку не ухвалювалося, тому умови використання земельної ділянки, які прописані у договорі оренди земельної ділянки суперечать нормам Земельного кодексу України; має місце непогодження меж земельної ділянки із сусідніми землекористувачами, порушення її права як землекористувача території біля житлового будинку, будівельних та санітарних норм; договір оренди порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, без врахування Правил використання та забудови м. Чернівці; земельна ділянка могла бути надана лише співвласникам житлового будинку; забудова земельної ділянки здійснюється всупереч містобудівній документації, оскільки замість передбачених чотирьох поверхів здійснюється будівництво шести поверхів, без згоди співвласників житлового будинку, без урахування практики Європейського суду з прав людини.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила скасувати рішення 38 сесії V скликання від 02 квітня 2009 року № 885 (пункт 6 додатку 4) «Про надання юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін у раніше прийняті рішення» та рішення 40 сесії V скликання від 28 травня 2009 року № 940 (пункт 22.2) «Про надання юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення» щодо надання ТОВ «Поліграф-Сервіс» земельної ділянки на вулиці П.Орлика, 5а (колишня вул. Гайдара, 5а) площею 0,0411 га в оренду на 9 років «для реконструкції власних приміщень з надбудовою та їх обслуговування»; визнати недійсним договір оренди землі від 16 червня 2009 року за № 5902, укладений між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Поліграф-Сервіс» (вул. П. Орлика, 5а у м. Чернівці); зобов'язати відповідачів відновити стан земельної ділянки на вул. П.Орлика, 5а (колишня вул. Гайдара, 5а) у м. Чернівці площею 0,0411 га, який існував до прийняття рішень Чернівецькою міською радою 38 сесії V скликання від 02 квітня 2009 року № 885 «Про надання юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення», 40 сесії V скликання від 28 травня 2009 року № 940 «Про надання юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін у раніше прийняті рішення» та до укладення договору оренди землі від 16 червня 2009 року за № 5902, укладений між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Поліграф-сервіс».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог, відсутності порушення цивільного права позивача оспорюваними рішеннями та договором.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 03 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін виходив з того, що оскаржувані рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки Чернівецькою міською радою прийнято у межах повноважень ради, що передбачено статтею 12 ЗК України та Законом України «Про оренду землі». При цьому суд вказав на те, що зазначення у договорі оренди землі цільового призначення земельної ділянки - для реконструкції власних приміщень з надбудовою та їх обслуговування, обумовлено обліком цієї земельної ділянки за таким призначенням у Державному земельному кадастрі, її знаходженням під нерухомим майном ТОВ «Поліграф-Сервіс». Крім того, позивач не є суб'єктом права на суміжну земельну ділянку, з яким необхідно погоджувати межі земельної ділянки, що надавалася ТОВ «Поліграф-Сервіс» в оренду, укладенням оспорюваного договору права позивача не порушено.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 03 січня 2018 року, в якій просила скасувати зазначенні судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказувала на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень та укладення договору оренди землі порушено процедуру та принцип їхнього прийняття; порушено право на належні умови проживання, оскільки забудова земельної ділянки призводить до знецінення вартості її житла; під вікнами встановлено фундамент та зведено великий паркан після чого не стало вигляду у двір, оскільки паркан та забудова затуляють денне світло у кімнаті; не проводились громадські обговорення та слухання, які мають бути спрямовані на врахування інтересів фізичних осіб, безпідставно змінено цільове призначення земельної ділянки оскаржуваним договором оренди. Відповідачами порушено Главу 43 Правил використання та забудови території міста Чернівці, які затверджені рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради ІV скликання від 07 липня 2005 року № 763. ТОВ «Поліграф-сервіс» є виробничим приміщенням та друкарнею та не може отримувати в оренду для забудови земельну ділянку у зоні багатоповерхової квартирної житлової забудови. Договір оренди землі № 5902 порушує публічний порядок, оскільки вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, a також спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, що в свою чергу суперечить статті 228 ЦК України. Співвласником багатоквартирного житлового будинку вона стала у 2003 році, а оскаржувані рішення прийняті у 2009 році без жодних погоджень із нею як співвласником багатоквартирного житлового будинку, оскільки відсутні відповідні протоколи загальних зборів. Крім того, 05 жовтня 2017 року суд першої інстанції розглянув справу за її відсутності, клопотання щодо витребування такого доказу, як архітектурно-технічний паспорт на багатоквартирний житловий будинок в якому вона проживає, необґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій з незрозумілих для неї причин. Суд апеляційної інстанції безпідставно допустив до участі у справі адвоката ОСОБА_6, який представляв інтереси ТОВ «Поліграф-сервіс» без відповідних документів, які підтверджують представника. Рішення суд першої інстанції ухвалював суддя Смотрицький В. Г. з яким у неї існує конфлікт інтересів.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву.

У березні 2018 року ТОВ «Поліграф-Сервіс» подало до суду відзив на касаційну скаргу в якій вказало на те, що метою цього позову є не захист будь-яких цивільних прав позивача, які не були порушені, а протиправне перешкоджання законній господарській діяльності товариства. Hi оскаржуваними рішеннями міської ради, ні оспорюваним договором оренди не приймалося рішень щодо розміщення товариства чи будь-якого виробництва, тим більше шкідливого.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_4 просить викликати її для надання пояснень у справі.

Підстави для задоволення цього клопотання відсутні, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей 213, 214 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що відповідно до пункту 6 додатку 4 до рішення 38 сесії V скликання від 02 квітня 2009 року № 885 «Про надання юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення» ТОВ «Поліграф-Сервіс» надано земельну ділянку по вул. П. Орлика, 5а площею 0,0411 га в оренду на 9 років «для обслуговування будівлі» на підставі дозволу на складання проекту відведення рішення 34 сесії міської ради V скликання від 27 листопада 2008 року № 738.

Згідно з пунктом 22.2 рішення 40 сесії V скликання від 28 травня 2009 року № 940 «Про надання юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішень» в частині надання ТОВ «Поліграф-Сервіс» земельної ділянки по вул. П. Орлика, 5а площею 0,0411 га в оренду на 9 років для обслуговування будівель, а саме: слова «для обслуговування будівлі» замінено словами «для реконструкції власних приміщень з надбудовою та їх обслуговування» (підстава: рішення 33 сесії міської ради V скликання від 23 жовтня 2008 року № 721 (пункт 2).

Відповідно до договору оренди землі від 16 червня 2009 року № 5902, укладеного між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Поліграф-Сервіс», орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції власних приміщень із надбудовою та їхнього обслуговування, яка знаходиться по вул. П. Орлика, 5а у м. Чернівці строком на дев'ять років по 16 червня 2018 року включно.

Оскаржуваними рішеннями та договором оренди ТОВ «Поліграф-Сервіс» надано земельну ділянку з метою використання: «для реконструкції власних приміщень з надбудовою та їх обслуговування».

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_4 вказувала на те, що рішенням Чернівецької міської ради та договором оренди земельної ділянки, укладеного між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Поліграф-Сервіс» порушуються її законні права та інтереси, що підтверджується постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі №824/166/16-а, звітом судового експерта № 325-12-15, листом Департаменту екології та туризму Чернівецької ОДА, листом Міністерства охорони здоров'я України від 12 серпня 2016 року. ТОВ «Поліграф-сервіс» є джерелом виділення шкідливих речовин та розташоване ближче ніж на 50 м від межі території житлового будинку. В акті встановлення і погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без дати та номера відсутнє погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Договір оренди землі порушує публічний порядок, оскільки вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), N 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі НаталіяМихайленко проти України (п. 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свободпризначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Вирішуючи питання правомірності звернення позивача до суду з відповідним позовом, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність порушеного права та інтересу позивача оспорюваним рішенням Чернівецької міської ради та договором оренди земельної ділянки, укладеного між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Поліграф-Сервіс», оскільки предметом позову не є спір про межі земельних ділянок чи їх конфігурацію, тому і обставини щодо погодження меж не мають жодного відношення до суті спору. Крім того, позивач відповідно до положень статті 125 ЗК України не є ні власником, ні користувачем суміжних земельних ділянок. При цьому суди правильно вказали на те, що оскаржувані рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки Чернівецькою міською радою прийнято у межах повноважень ради, що передбачено частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі» та статтями 12, 123, 124, 134 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким цілком аргументовано погодився й суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначення у договорі оренди землі цільового призначення земельної ділянки - для реконструкції власних приміщень з надбудовою та їх обслуговування, обумовлено обліком цієї земельної ділянки за таким призначенням у Державному земельному кадастрі, її знаходженням під нерухомим майном ТОВ «Поліграф-Сервіс». Таке зазначення виду та цільового призначення земельної ділянки саме по собі не порушує прав та інтересів позивача.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 цього Кодексу).

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК Українинедійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК Українивизначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК Українивиходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 ЦК Українивизначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУкраїни потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з цим позивач не зазначила, чим саме договір оренди земельної ділянки порушує публічний порядок. Зміст спірного договору оренди не свідчить про його нікчемність з передбачених статтею 228 ЦК Українипідстав у зв'язку з тим, що позивач не довела факту порушення цим договором публічного порядку. Спірний правочин не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а отже не є таким, що порушує публічний порядок.

Твердження заявника про те, що діяльність ТОВ «Поліграф-Сервіс» має негативний вплив на довкілля, є безпідставними, оскільки зазначене виходить за межі предмету спору у цій справі. Крім того, відповідач здійснює свою діяльність, що передбачена статутом, ще до укладення договору оренди земельної ділянки.

Посилання касаційної скарги на рішення Європейського суду з прав людини безпідставні, оскільки, по-перше, вони цитуються безвідносно до цієї справи, без наведення аргументації, а, крім того, у цих справах наявні інші правовідносини.

Доводи касаційної скарги аналогічні підставам позову та доводам апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої й апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами дотримано норми матеріального і процесуального права.

У відповідності до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди першої й апеляційної інстанції забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, що у відповідності до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, арішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 7, 402 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_4 про розгляд справи у судовому засіданні за її участю залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 03 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г. І.Усик