Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 02.09.2019 року у справі №489/7680/18 Ухвала КЦС ВП від 02.09.2019 року у справі №489/76...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 489/7680/18

провадження № 61-15397 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Інгульський відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Державна казначейська служба України,

третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Зубрицької Анастасії Олександрівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2019 року в складі судді Коваленка І. В., та на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 липня 2019 року в складі колегії суддів Царюк Л. М., Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва, ДП «Інформаційний центр» Мінюсту України та з уточненням позовних вимог просила:

- стягнути з Інгульського ВДВС 347 197,35 грн, сплачених нею на рахунок відділу коштів за придбану на електронних торгах квартиру АДРЕСА_1 , а також 3 % річних у розмірі 38 234 і 155 009 грн інфляційних втрат шляхом списання коштів з рахунків Інгульського ВДВС, а в разі відсутності відповідних бюджетних призначень - за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень, а також стягнути понесені судові витрати;

- стягнути з ДП «Інформаційний центр» 21 135 грн гарантійного внеску, сплаченого за участь в електронних торгах, шляхом списання коштів з рахунків цього відповідача, а в разі відсутності відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указувала, що 10 березня 2015 року відбулися електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 , за їх результатами її було визнано переможцем. У встановленому порядку, вона перерахувала на рахунок ДП «Інформаційний центр» гарантійний внесок в розмірі 21 135 грн, а решту коштів у розмірі 401 565 грн перерахувала 16 березня 2015 року на депозитний рахунок Інгульського ВДВС.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2016 року вказані електронні торги, протокол електронних торгів, акт про реалізацію нерухомого майна з торгів та свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів на ім`я ОСОБА_1 визнано недійсними.

У зв`язку з цими обставинами позивач неодноразово зверталася до відповідачів із вимогою про повернення грошових коштів, з яких виконавчою службою було повернуто лише 54 367,65 грн, а ДП «Інформаційний центр» у поверненні коштів в розмірі гарантійного внеску відмовив.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2019 року позов задоволено частково:

- стягнуто з Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 344 043,45 грн, 33 990,57 грн три відсотки річних та 155 009 грн інфляційних втрат, а всього - 533 043,02 грн;

- стягнуто з ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 21 135 грн сплаченого гарантійного внеску.

Суд першої інстанції виходив із того, що оскільки на підставі судового рішення електронні торги від 10 березня 2015 року із продажу квартири АДРЕСА_1 , визнані недійсними, то на користь позивача підлягає стягненню сума простроченого грошового зобов`язання.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення частини другої статті 625 ЦК України суд першої інстанції виходив із того, що дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10 травня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2019 року Зубрицька А. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2019 року та на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 липня 2019 року, а також клопотання про зупинення виконання вказаних судових рішень до завершення розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі та в задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень відмовлено.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник третьої особи просить оскаржувані судові рішення скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Указує, що сплачені позивачем на депозитний рахунок кошти не підлягають стягненню з виконавчої служби, яка була лише продавцем квартири на електронних торгах, а отримані за продаж кошти перераховані стягувачам.

Відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника позивача на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішенні - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 10 березня 2015 року № 59730 реалізовано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Переможцем електронних торгів є ОСОБА_1 , яка придбалацюквартиру за 422 700 грн.

10 квітня 2015 рок ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Квитанцією від 05 березня 2015 року № 0.0.356803138.1 підтверджується, що в якості гарантійного внеску за участь в електронних торгах ОСОБА_1 сплатила на рахунок ДП «Інформаційний центр» грошові кошти в розмірі 21 135 грн.

Згідно з квитанцією від 13 березня 2015 року № 0.0.359920393.1 ОСОБА_1 на депозитний рахунок Інгульського ВДВС сплатила грошові кошти в розмірі 401 565 грн, що дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди організатора електронних торгів ДП «Інформаційний центр».

Отримані від ОСОБА_1 грошові коштиЛенінським відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, правонаступником якого є Інгульський відділ ДВС, перераховані державним виконавцем іншим стягувачам, зокрема, платіжними дорученнями:

- від 17 квітня 2015 року № 2761 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» в сумі 7 603,88 грн;

- від 17 квітня 2015 року № 2771 на користь ПАТ «Банк Форум» в сумі 7031,48 грн;

- від 17 квітня 2015 року№ 2764 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 243,60 грн;

- від 17 квітня 2015 року № 2767на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 10 412,00 грн;

- від 17 квітня 2015 року № 2765 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 13 797, 93 грн;

- від 17 квітня 2015 року № 2773 на користь ОСОБА_3 в сумі 281 562,5 грн;

- від 14 вересня 2015 року № 6697 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» в сумі 22 880,54 грн.

За рахунок отриманих від позивача як переможця електронних торгів, коштів державним виконавцем також були сплачені виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2016 року у справі № 489/4802/15-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року, визнано недійсними електронні торги, проведені 10 березня 2015 року ДП «Інформаційний центр» з продажу квартири АДРЕСА_1 , а також визнано недійсними протокол № 59730 проведення електронних торгів від 10 березня 2015 року, акт про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів, складений державним виконавцем Сидоровою Н. В. та затверджений начальником Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Павлюком П. М., щодо продажу вказаної квартири, та Свідоцтво про право власності на майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О. В.

Постановами від 28 березня 2016 року відновлено виконавче провадження ВП № 43510458, № 44703232, № 17472627, №21584741, № 31731929, № 17693441 та вказані виконавчі провадження об`єднано у зведене виконавче провадження.

У зведеному виконавчому провадженні державним виконавцем на адресу стягувачів, яким були перераховані грошові кошти, що надійшли від переможця торгів ОСОБА_1, неодноразово надсилалися листи з вимогою про повернення коштів, що підтверджується матеріалами справи.

Інгульський відділ ДВС повернув позивачу кошти з державного бюджету, які були зараховані в якості виконавчого збору, та витрати на проведення виконавчих дій, а також кошти, що надійшли від окремих стягувачів, у загальному розмірі 57 521,55 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Частиною першою статті 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Аналіз положень частини першої статті 655, частини четвертої статті 656 ЦК України, розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця дає підстави для висновку, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року в справі № 209/3325/16-ц (провадження № 61-28653св18).

Правильним є висновок судів, що в даних правовідносинах Інгульський відділ ДВС м. Миколаєва є стороною правочину з реалізації майна на публічних торгах, а саме продавцем.

За правилами частин першої та другої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Установивши, що, реалізовуючи квартиру на електронних торгах, виконавча служба самостійно виступала від свого імені як продавець і такі електронні торги визнані недійсними за рішенням суду, суди зробили правильний висновок, що сплачена сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на користь позивача саме з Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року в справі № 758/1303/15-ц(провадження № 4-68цс18).

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Установивши, що між Інгульським відділом ДВС м. Миколаєва та ОСОБА_1 виникло грошове зобов`язання з повернення сплаченої суми коштів за результатами придбання квартири на електронних торгах, суди зробили правильний висновок про наявність правових підстав для стягнення з виконавчої служби 3 % річних та інфляційних утрат за порушення зобов`язань.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Зубрицької Анастасії Олександрівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10 травня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст