Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КЦС ВП від 08.11.2023 року у справі №185/9433/22 Постанова КЦС ВП від 08.11.2023 року у справі №185...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.11.2023 року у справі №185/9433/22
Постанова КЦС ВП від 08.11.2023 року у справі №185/9433/22

Державний герб України





ПОСТАНОВА


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



08 листопада 2023 року


м. Київ



справа № 185/9433/22


провадження № 61-10897св23



Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:


головуючого- Луспеника Д. Д.,


суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,



учасники справи:


позивач - ОСОБА_1 ,


відповідач - Виконавчий комітет Павлоградської міської ради,


третя особа - Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області,



розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Барильської А. П., Максюти Ж. І.,



ВСТАНОВИВ:


Описова частина


Короткий зміст позовних вимог


У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради про зобов`язання вчинити дії.


Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 13 квітня 2011 року № 307 він отримав службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка була закріплена за відділом в м. Павлограді Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області (далі - УСБУ у Дніпропетровській області) та перебуває у власності територіальної громади м. Павлограда, ордер від 03 листопада 2011 року № 112 серія В-2011.


13 травня 2021 року він звернувся до УСБУ у Дніпропетровській області з рапортом № 17/5-2595 з проханням розглянути питання щодо виключення з числа службових житлових приміщень СБУ трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , та надання її для постійного проживання йому та членам його сім`ї у складі чотирьох осіб (дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син дружини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).


Вказував на те, що службова квартира була розподілена йому з родиною у складі чотирьох осіб (він, дружина, дочка та син дружини) відповідно до рішення ЖПК відділу в м. Павлограді УСБУ у Дніпропетровській області від 05 квітня 2011 року № 10. На квартирному обліку він перебуває з 14 листопада 2002 року. В органах СБУ він проходить військову службу з 30 березня 2002 року та має вислугу на військовій службі понад 20 років, та жодного разу не отримував житло у постійне користування. У його власності та членів його родини житлових приміщень немає.


Зазначав, що УСБУ у Дніпропетровській області не відповіло на його рапорт від 13 травня 2021 року та не надало клопотання до відповідача щодо виключення з числа службових вказаної квартири та надання її для постійного проживання йому та його родині у складі чотирьох осіб.


05 жовтня 2022 року він звернувся з заявою до відповідача щодо розгляду питання про виключення з числа службових вищевказаної трикімнатної квартири, яка перебуває у власності територіальної громади м. Павлограда, та надання її для постійного проживання йому та його родині.


31 жовтня 2022 року відповідач відмовив йому у виключенні з числа службових квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю клопотання відділу в м. Павлограді УСБУ у Дніпропетровської області, за яким ця квартира закріплена як службова та яка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Павлограда.


Зазначав, що вказані обставини порушують його право на приватизацію житла.


З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив зобов`язати Виконавчий комітет Павлоградської міської ради виключити з числа службових квартиру АДРЕСА_1 та надати вказану квартиру у постійне користування йому разом із членами його сім`ї.



Короткий зміст рішення суду першої інстанції


Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2022 року, ухваленим у складі судді Шаповалової І. С., позов ОСОБА_1 задоволено.


Зобов`язано Виконавчий комітет Павлоградської міської ради виключити з числа службових квартиру АДРЕСА_1 та надати квартиру АДРЕСА_1 у постійне користування ОСОБА_1 разом із членами його сім`ї.


Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям СБУ та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБУ 06 листопада 2007 року № 792, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 листопада 2007 року за № 1308/14575, а також пунктом 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081. 13 травня 2021 року позивач має календарну вислугу більше 20 років, перебуває на квартирному обліку в м. Павлограді, але постійного житла до цього часу не отримав.


При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відсутність звернення третьої особи до відповідача щодо виключення з числа службових трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку із поданим 13 травня 2021 року рапортом позивача, прямо порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Спірна квартира, яка була надана позивачу для використання як службове приміщення, знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Павлограда, та подальше її перебування на обліку в якості службової є неправомірним і таким, що порушує право позивача на приватизацію житла.



Короткий зміст постанови апеляційного суду


Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області задоволено, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення.


У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.


Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.


Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в чинному законодавстві України відсутні правові норми, які зобов`язували б власника житлового приміщення, яке належить до службового житлового фонду, виключити його із цього фонду, а сам лише факт проживання особи в службовому житловому приміщенні не є підставою для виключення його із числа службових.



Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів


У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.


Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не взяв до уваги його пояснення з приводу обставин виключення з числа службових спірної квартири, не врахував, що він не був забезпечення житлом для постійного проживання за рахунок СБУ.


При цьому апеляційний суд не врахував, що доводи УСБУ у Дніпропетровській області не заперечують його право на отримання житла у постійне користування.


Підставами касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 750/13081/18 (провадження № 61-15239св19), від 27 травня 2020 року у справі № 750/1063/19 (провадження № 61-16047св19), від 09 жовтня 2020 року у справі № 750/3925/18 (провадження № 61-244св19), від 12 листопада 2020 року у справі № 750/967/19 (провадження № 61-15307св19); суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.



Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу


У серпні 2023 року представник УСБУ у Дніпропетровській області подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.



Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції


Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.


У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.


Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду.



Фактичні обставини справи, встановлені судами


ОСОБА_1 . В з 30 березня 2002 року проходить військову службу в органах СБУ та з 14 листопада 2002 року перебуває на квартирному обліку.


Відповідно до рішення Виконкому Павлоградської міської ради від 13 квітня 2011 року № 307 ОСОБА_1 отримав службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка була закріплена за відділом у м.Павлограді УСБУ у Дніпропетровській області та перебуває у власності територіальної громади м. Павлограда, ордер від 03 листопада 2011 року № 112 серія В-2011.


Зазначена службова квартира була розподілена позивачу з родиною у складі чотирьох осіб (він, дружина, дочка та син дружини).


13 травня 2021 року ОСОБА_1 згідно з пунктами 4.3., 4.4., 5.13., пп. «в» пункту 5.21. Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям СБ України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБ України 06 листопада 2007 року № 792, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 листопада 2007 року за № 1308/14575, а також пункту 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, звернувся до УСБУ у Дніпропетровській області з рапортом № 17/5-2595 з проханням розглянути питання щодо виключення з числа службових житлових приміщень СБУ трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , та надання її для постійного проживання йому та членам його сім`ї у складі чотирьох осіб (дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син дружини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).


05 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради щодо розгляду питання про виключення з числа службових трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності територіальної громади м. Павлограда, та надання її для постійного проживання позивачу та членам його сім`ї.


31 жовтня 2022 року рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 26 жовтня 2022 року № 1066 ОСОБА_1 відмовлено у виключенні з числа службових квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю клопотання відділу в м. Павлограді УСБУ у Дніпропетровської області, за яким закріплена ця квартира як службова та яка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Павлограда.



Мотивувальна частина


Позиція Верховного Суду


Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.


Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.



Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права


Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.


Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.


Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.


Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.


Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.


Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.


Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.


Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.


Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.


Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.


Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.


Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.


Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).


Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).


Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).


Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.


Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 368/561/19 (пункт 22), № 712/5476/19 (пункт 19), від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (пункт 72)).


Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив зобов`язати Виконавчий комітет Павлоградської міської ради виключити з числа службових квартиру АДРЕСА_1 та надати вказану квартиру у постійне користування йому разом із членами його сім`ї, посилаючись на те, що він звертався до УСБУ у Дніпропетровській області з рапортом про виключення спірної квартири з числа службових, однак УСБУ у Дніпропетровській області протиправно не розглянуло його рапорт та не звернулось до відповідача щодо виключення з числа службових трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим відповідач відмовив йому у виключенні спірної квартири з числа службових, що порушує його конституційні права на житло.


Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.


Відповідно до статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.


Пунктом 3 Порядку розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року № 1037, який був чинним на час надання позивачу службової квартири, передбачалося, що квартири, які розподілялися між працівниками державних органів, а також військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, що проходили службу у військових формуваннях, підпорядкованих таким органам, мали статус службових.


Згідно із пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.


Відповідно до пункту 5.20 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Служби безпеки України від 06 листопада 2007 року № 792, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України26 листопада 2007 року за № 1308/14575 (далі-Інструкція № 792), житлове приміщення виключається з числа службового у випадках: якщо в Центральному управлінні, органі, закладі, установі СБ України, штабі Антитерористичного центру при СБ України СБ України відпала потреба в його використанні; якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.


Пунктом 5.21 Інструкції № 792 передбачено, що за бажанням співробітника або особи, звільненої з військової служби в СБ України, що перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та проживає у службовому житловому приміщенні, це житлове приміщення може бути надано для постійного проживання шляхом виключення його з числа службових у випадках, якщо ця особа:


а) має вислугу на військовій службі 20 років і більше;


б) звільнена з військової служби за вислугою років, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, унаслідок інвалідності, захворювання, отриманого при виконанні обов`язків військової служби;


в) перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року № 1865-IV «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і належить до категорії осіб, які не можуть бути виселені зі службових приміщень без надання іншого житлового приміщення.


Факт проживання в службових житлових приміщеннях осіб, які звільнені з військової служби в запас або відставку, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових (пункт 5.22 Інструкції № 792).


Згідно з пунктом 5.12 Інструкції № 792 рішення про виключення з числа службових житлових приміщень приймається керівниками відповідних органів, закладів та установ СБ України на підставі пропозицій житлово-побутової комісії та за погодженням з житлово-побутовою комісією Центрального управління СБ України, що затверджується заступником Голови СБ України, до функціональних обов`язків якого належить координація господарського забезпечення, з наданням необхідних документів для його вивчення.


Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу (пункт 11 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями»).


Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.


При цьому слід ураховувати, що для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 47)).


Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції).


Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).


Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів.


Позивач мотивував позов приписами Конституції України, Інструкції № 792 та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081.


При цьому, передбачена пунктом 5.21 Інструкції № 792 соціальна гарантія, якої, як вважав ОСОБА_1 , його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу.


Таким чином, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби.


Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).


Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.


При таких обставинах у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.


Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.


Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.


Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянули в порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.


На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови ОСОБА_1 може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.


Керуючись статтями 255 256 400 402 409 414 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду




ПОСТАНОВИВ:



Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.



Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2023 року скасувати.



Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, третя особа - Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, про зобов`язання вчинити дії закрити.



Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.



Попередити ОСОБА_1 про те, що в разі неподання ним протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією справу буде повернуто до суду першої інстанції.



Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.



Головуючий Д. Д. Луспеник


Судді: І. Ю. Гулейков


Б. І. Гулько


Г. В. Коломієць


Р. А. Лідовець



logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати