Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.04.2019 року у справі №563/1301/18

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 563/1301/18

провадження № 61-7467св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач)

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Горинь Агро",

відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроорг",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь Агро" на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 12 грудня 2018 року у складі судді Кулика Є. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Горинь Агро" (далі - ТОВ "Горинь Агро") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроорг" (далі - ТОВ "Агроорг") про визнання недійсним договору оренди землі.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 11 липня 2011 року між товариством та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі № 61, який 14 березня 2012 року зареєстрований у Корецькому районному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК", за умовами якого відповідач ОСОБА_1 передала в оренду товариству належну їй на праві власності земельну ділянку площею 3,34 га строком на п'ять років. 20 вересня 2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду про продовження дії договору оренди землі № 61 до 14 березня 2022 року.

Посилаючись на те, що під час дії вказаного договору оренди землі, відповідач ОСОБА_1 у порушення вимог земельного законодавства передала в оренду ТОВ "Агроорг" належну їй земельну ділянку, чим порушила право орендаря щодо користування такою земельною ділянкою, ТОВ "Горинь Агро" просило визнати недійсним укладений 14 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агроорг" договір оренди земельної ділянки площею 3,34 га, кадастровий номер 5623086900:04:014:0039, яка розташована на території Світанківської сільської ради Корецького району Рівненської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 12 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення між відповідачами оспорюваного договору оренди землі, п'ятирічний строк, на який було укладено договір оренди землі із позивачем, закінчився через відсутність державної реєстрації додаткової угоди щодо продовження його строку дії, а відтак права позивача таким договором порушені не були.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Горинь Агро" залишено без задоволення, рішення Корецького районного суду Рівненської області від 12 грудня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квітні 2019 року ТОВ "Горинь Агро" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог дійшли до помилкового висновку про те, що на момент укладення між відповідачами оспорюваного договору оренди землі, строк дії договору оренди землі укладений із позивачем закінчився, й не врахували, що договір оренди землі від 11 липня 2011 року № 61 є чинним на даний час, ніким не оскаржений та не визнаний недійсним, а одна й та ж сама земельна ділянка не може бути об'єктом оренди двох договорів оренди, укладених із різними орендарями.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 734/336/17 та від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17. Позивач був позбавлений можливості провести державну реєстрацію додаткової угоди про продовження дії договору оренди, через здійснення реєстрації права оренди за новим орендарем.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року справу № 563/1301/18 за позовом ТОВ "Горинь Агро") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроорг" (далі - ТОВ "Агроорг") про визнання недійсним договору оренди землі призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ "Горинь Агро" здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 11 липня 2011 року між ТОВ "Горинь Агро" та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі № 61, згідно з яким відповідач передала в оренду позивачу належну їй на праві власності земельну ділянку площею 3,34 га кадастровий номер 5623086900:04:014:0039, яка розташована на території Світанківської сільської ради Корецького району Рівненської області, строком на п'ять років.

Вказаний договір оренди 14 березня 2012 року був зареєстрований у Корецькому районному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК".

20 вересня 2016 року сторони уклали додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди землі № 61 до 14 березня 2022 року.

Відповідно до договору оренди від 14 лютого 2018 року ОСОБА_2 передала належну їй на праві власності земельну ділянку площею 3,34 га кадастровий номер undefined, яка розташована на території Світанківської сільської ради Корецького району Рівненської області в оренду ТОВ "Агроорг" строком на сім років. Державну реєстрацію вказаного договору проведено 20 лютого 2018 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частиною 1 статті 626 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити статтею 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 , 3 , 4 , 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Підпунктом 6 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Підпунктом 6 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленої форми.

Згідно із частиною 1 статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Відповідно до статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Стаття 17 Закону "Про оренду землі" встановлює, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Отже, підписані та укладені договір оренди землі та/або відповідна додаткова угода до нього набирають чинності, а орендар набуває право оренди та використання земельної ділянки, саме з моменту реєстрації такого права, а не з моменту підписання договору або додаткової угоди.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку на підставі статей 12, 81, 89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюваний договір оренди землі від 14 лютого 2018 року, не порушує прав позивача, оскільки укладений відповідачами після припинення дії попереднього договору оренди землі № 61, укладеного із позивачем 11 липня 2011 року строком на п'ять років, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України, отже, позов є безпідставним.

Висновки суду першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які правильно застосовані судами.

Тому Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

ТОВ "Горинь Агро" посилається на неврахування висновків Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 та від 20 лютого 2019 року у справі № 734/336/17, проте фактичні обставини, встановлені у вказаних та цій справі, є різними. Позивач не заявляв про порушення свого переважного права на поновлення договору оренди землі, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Інші доводи касаційної скарги не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Крім того, такі доводи скарги були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ухвалені у справі судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь Агро" залишити без задоволення.

Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 12 грудня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов