Історія справи

Постанова

Іменем України

08 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 519/741/15-ц

провадження № 61-5308св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство страхова компанія «Теком»,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року в складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльової О. Г., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2015 року приватне акціонерне товариство страхова компанія «Теком» (далі - ПрАТ СК «Теком») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування фактичних витрат по виплаті страхового відшкодування.

Позовна заява мотивована тим, що ПрАТ СК «Теком» виплатило ОСОБА_6 страхове відшкодування у розмірі 16 625,26 грн відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу від 08 серпня 2014 року у зв'язку з настанням страхового випадку із застрахованим автомобілем марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_2 у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю іншого автомобіля марки «Kia Cerato», реєстрацій номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, визнаного винним у ДТП. Крім того, страховик поніс фактичні витрати на оплату експертизи у сумі 520 грн та поштових послуг у сумі 235,92 грн.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_4 фактичні витрати по виплаті страхового відшкодування.

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 06 червня 2016 року у складі судді Котова В. Г. у задоволенні позову ПрАТ СК «Теком» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Kia Cerato» за полісом обов'язкового страхування застрахована в акціонерному товаристві «Українська охоронна страхова компанія» (далі - АТ «Українська охоронна страхова компанія»), відповідач повідомив страховика про настання ДТП за участю застрахованого транспортного засобу. Фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують суму страхового покриття за страховим полісом, а АТ «Українська охоронна страхова компанія» не відмовляла у виплаті страхового відшкодування.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПрАТ СК «Теком» 16 625,26 грн та судові витрати у сумі 511,56 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення виплаченого страхового відшкодування, пославшись на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15. Суд відмовив у відшкодуванні витрат на проведення експертизи та оплати поштових послуг, оскільки вважав, що такі витрати не є страховим відшкодуванням та пов'язані із господарською діяльністю страховика.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 та його представник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не має відшкодовувати завдану шкоду, оскільки застрахував свою цивільно-правову відповідальність за полісом обов'язково страхування, а позивач клопотання про залучення до участі в справі АТ «Українська охоронна страхова компанія» як страховика не заявляв. Вважають, що суд апеляційної інстанції мав відступити від висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15.

У запереченнях на касаційну скаргу, поданих у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ СК «Теком» просить касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Заперечення на касаційну скаргу мотивовані тим, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, суд всебічно перевірив обставини справи та вирішив справу з додержанням норм матеріального права, оскільки відповідач не виконав вимови статті 33 та 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та у АТ «Українська охоронна страхова компанія» є підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 03 грудня 2014 року у м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля марки «Kia Cerato», реєстрацій номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4

За фактом ДТП постановою Южного міського суду Одеської області від 26 січня 2015 року у справі № 519/41/15-п ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення з накладенням стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На підставі страхового акта від 17 грудня 2014 року ПрАТ СК «Теком» виплатило ОСОБА_6 страхове відшкодування у розмірі 16 625,26 грн відповідно до укладеного між ними 08 серпня 2014 року договору добровільного страхування наземного транспорту № 218-14 Д/Т/АТ.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що правовідносини, які виникли у зв'язку з виплатою позивачем на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації як переході до страховика права вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні, є правильними.

Позовні вимоги щодо відшкодування виплаченого страхового відшкодування пред'явлені ПАТ СК «Теком» до ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого застрахована.

Задовольняючи частково зазначені вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право пред'явити вимоги безпосередньо до особи, відповідальної за завдання збитків, що узгоджується із правовим висновком Верхового Суду України, викладеним у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15.

Проте Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у провадженні № 14-176цс18, розглядаючи справу, спір у якій стосувався аналогічних правовідносин, відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, зазначивши, що покладення обов'язку з відшкодування у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Суд першої інстанції встановив, що на момент ДТП автомобіль марки «Kia Cerato», реєстрацій номер НОМЕР_1, забезпечувався страховим полісом № AI/3584059 АТ «Українська охоронна страхова компанія», із страховим лімітом 50 000,00 грн, розмір франшизи - 1 000,00 грн.

Крім того, суд установив, що 03 грудня 2014 року ОСОБА_4 направив поштою на адресу АТ «Українська охоронна страхова компанія» повідомлення про настання страхового випадку.

Справа не містить доказів на підтвердження того, що зазначена страхова компанія приймала рішення про відмову ПАТ СК «Теком» у відшкодування витрат страховика, пов'язаних з виплатою страхове відшкодування за договором майнового страхування.

АТ «Українська охоронна страхова компанія» як відповідач чи співвідповідач до участі в справі не залучалось.

Ураховуючи ці обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ПАТ СК «Теком», пред'явленому безпосередньо до ОСОБА_8, оскільки позивач не отримав відмову страховика забезпеченого транспортного засобу, а відразу заявив вимогу до завдавача шкоди.

Під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, а суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року скасувати.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 06 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк С. П. Штелик