Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.05.2020 року у справі №184/1870/19

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 184/1870/19

провадження № 61-6900св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2,

відповідач - виконавчий комітет Покровської міської ради Дніпропетровської області,

третя особа - територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2019 року у скаладі судді ОСОБА_3 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2019 року ОСОБА_1, який діяв в інтересах недієздатної ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Дніпропетровської області, про визнання незаконним та скасування рішення органу опіки та піклування.

Позовна заява обґрунтована тим, що він є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мати - ОСОБА_2 із 2015 року страждає на тяжке хронічне психічне захворювання та є інвалідом ІІ групи.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2018 року (справа № 184/889/18) за заявою ОСОБА_8 ОСОБА_8 визнано недієздатною строком на 2 роки.

Рішенням виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області від 28 листопада 2018 року № 469 територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Дніпропетровської області уповноважений на виконання функцій опікуна щодо недієздатної ОСОБА_2.

Позивач зазначав, що він звертався до виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області із заявою про призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_2, проте отримав відповідь що опіка над недієздатною фізичною особою встановлюється виключно за рішенням суду.

ОСОБА_1 вважав, що прийняте рішення виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області від 28 листопада 2018 року № 469 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки порушує його законні права та інтереси, так як він теж звертався з проханням призначити його опікуном, але йому повідомили, що це здійснюється за рішенням суду, а незважаючи на відсутність такого рішення суду, територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Дніпропетровської області визнано тимчасовим опікуном недієздатної ОСОБА_2.

Ураховуючи вище викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області від 28 листопада 2018 року № 469 "Про призначення територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Дніпропетровської області тимчасовим опікуном недієздатної ОСОБА_2 з подальшим влаштуванням її до психоневрологічного будинку-інтернату".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1, який діяв в інтересах недієздатної ОСОБА_2,відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області від 28 листопада 2018 року № 469 "Про призначення територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Дніпропетровської області тимчасовим опікуном недієздатної ОСОБА_2 з подальшим влаштуванням її до психоневрологічного будинку-інтернату" є законним та обґрунтованим, прийнято з метою захисту прав та інтересів особи, визнаної судом недієздатною, і не порушує прав ОСОБА_1. При цьому із заявою до міського голови Покровської міської ради Дніпропетровської області - Шаповала О. М. звернувся 22 травня 2019 року, а оскаржене рішення міської ради прийнято 28 листопада 2018 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1,який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2, залишено без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, який діяв в інтересах недієздатної ОСОБА_2, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами, що рішенням виконавчого комітету міської ради його права та інтереси були порушені.

Відповідач, як орган опіки та піклування у встановленому статтями 65, 66 ЦК України порядку вирішив питання про призначення ОСОБА_2 тимчасового опікуна - територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Дніпропетровської області, який є закладом у якому перебуває недієздатна особа, оскільки мати недієздатної особи при зверненні до суду із заявою про визнання дочки недієздатною не виявила бажання встановити над нею опіку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

08 квітня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року (надійшла до суду 15 квітня 2020 року), в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 184/1870/19 з Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області. Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази, а саме, що Типове положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Дніпропетровської області не передбачає можливості покладення на указане підприємство обов'язків опікуна, навіть тимчасово. Відповідач добровільно і на законних підставах визнав обставину, що територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Дніпропетровської області не мав права ухвалювати рішення про встановлення опіки над недієздатною фізичною особою.

Доводи осіб, яка подали відзиви на касаційну скаргу

У червні 2020 року виконавчий комітет Покровської міської ради Дніпропетровської області та територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Дніпропетровської області подалидо Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначено, що судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Посилання в касаційній скарзі на неврахування доказів, чи недослідження будь-яких обставин судами є безпідставними, оскільки судами враховано всі факти, що є предметом доказування, обставини, які підтверджені належними й допустимими доказами та досліджувалися під час судового розгляду.

Оскільки ОСОБА_2 перебуває у закладі охорони здоров'я як особа, що страждає на психічне захворювання, є особою з інвалідністю ІІ групи, самостійно забезпечити свої життєві потреби не може, потребує стороннього догляду, мати недієздатної особи - ОСОБА_8 при зверненні із заявою про визнання доньки недієздатною не виявила намір встановити над нею опіку, тому відповідач, як відповідний орган опіки та піклування у встановленому статтями 65, 66 ЦК України порядку вирішив питання про призначення їй тимчасового опікуна - територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Дніпропетровської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Орджонікідзевського міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с.8).

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2018 року (справа № 184/889/18) за заявою ОСОБА_8 ОСОБА_2 визнано недієздатною особою строком на 2 роки (а. с.9).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області від 28 листопада 2018 року № 469, територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Дніпропетровської області був уповноважений на тимчасове виконання функцій опікуна по відношенню до недієздатної особи - ОСОБА_2 (а. с.10).

22 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови Покровської міської ради Дніпропетровської області - Шаповала О. М. із заявою про вирішення питання щодо надання йому опіки над недієздатною особою ОСОБА_2 та належним її майном (а. с.11).

Згідно з роз'яснення, наданого виконавчим комітетом Покровської міської ради Дніпропетровської області № 7/626-567/19 від 29 травня 2019 року, опіка над фізичною особою, визнаною недієздатною, встановлюється за рішенням суду (стаття 60 ЦК України). Що стосується встановлення опіки над майном, що належить позбавленій дієздатності ОСОБА_2, то дане питання було винесено на розгляд опікунської ради міської ради (а. с.12).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області від 26 червня 2019 року № 259, ОСОБА_1 призначено опікуном над майном недієздатної ОСОБА_2 (а. с.14).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з положенням абзацу 6 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічні положення містяться у статтях 15, 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи, а порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів міститься у статті 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Указаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

Як роз'яснив судам Пленум Верховного Суду України у абзаці 2 пункту 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина 1 та 2 статті 3 ЦПК України 2004 року), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частини 1 статті 13 ЦПК України випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до статті 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 21, частина 2 статті 22, частина 1 статті 28, частина 1 статті 29, частини 1 , 2 статті 55 Конституції України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Хоча за станом здоров'я недієздатні особи неспроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад відповідно до положень статті 66 ЦК України.

На час прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області від 28 листопада 2018 року № 469 "Про призначення територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Дніпропетровської областітимчасовим опікуном недієздатної особи - ОСОБА_2 із подальшим влаштуванням її до психоневрологічного будинку-інтернату", набрало законної сили рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2018 року (справа № 184/889/18), згідно якого ОСОБА_2, за заявою її матері - ОСОБА_8, визнано недієздатною.

Відповідний орган опіки та піклування здійснює опіку над фізичною особою до встановлення опіки і призначення опікуна (стаття 65 ЦК України), а якщо така фізична особа перебуває у закладі охорони здоров'я - опіку над нею здійснює цей заклад (стаття 66 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_2 перебуває у закладі охорони здоров'я як особа, що страждає на психічне захворювання, є особою з інвалідністю ІІ групи, самостійно забезпечити свої життєві потреби не може, потребує стороннього догляду, мати недієздатної ОСОБА_8 при зверненні із заявою про визнання доньки недієздатною не виявила намір встановити над нею опіку, тому відповідач, як відповідний орган опіки та піклування у встановленому статтями 65, 66 ЦК України порядку вирішив питання про призначення їй тимчасового опікуна - територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Дніпропетровської області, заклад в якому перебуває недієздатна.

Указане рішення виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області є законним та обґрунтованим, прийняте з метою захисту прав та інтересів особи, визнаної судом недієздатною та прийняте до звернення позивача до міського голови і підстави для його скасування відсутні, так як права, свободи чи інтереси ОСОБА_1, який не є законним представником недієздатної Підпорної Н. П., а є лише опікуном її майна, не порушені.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази є безпідставними, оскільки судами враховано всі факти, що є предметом доказування, обставини, які підтверджені належними й допустимими доказами та досліджувалися під час судового розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець